Постанова № 54460000, 17.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24166/15-а

Провадження № 2а/522/893/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси,у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.П.,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси, в якому просить суд: визнати рішення від 26.11.2015 року № 185 Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці протиправним; зобовязати управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 починаючи з 26.11.2015 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно довідки Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. № 08-38/2427/2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, маючи стаж роботи суддею більше 24 років, згідно зі ст. 120 Закону України № 25453-У1 «Про судоустрій і статус суддів», викладеного у новій редакції згідно Закону України від 12.02.2015 року № 192-У111 «Про забезпечення права на справедливий суд» 23.03.2015 року звернувся із заявою про відставку до Вищої ради юстиції України. Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 12 листопаду 2015 року № 788-VІІІ його звільнено з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з виходом у відставку.

Згідно з наказом голови Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2015 року № 220-к позивача звільнено з займаної посади судді Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з прийняттям відповідної постанови Верховної ОСОБА_2 України.

26.11.2015р. він звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням управління Пенсійного фонду України у Приморському районі в місті Одесі за рішенням № 185 від 26.11.2015 р. йому відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі п.5 розділу Ш Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VIII.

Вважаючи, що вказане рішення відповідача грубо порушує його конституційні права, як судді у відставці, суперечить конституційним нормам - ст.ст. 8, 21, 22, 126 ОСОБА_3 України, просить при розгляді справи застосувати вищевказані норми ОСОБА_3, як норми прямої дії і задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надавши свої письмові заперечення на позов.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З 08.05.1986р. по 08.06.1988р. ОСОБА_1 проходив строкову військову службу.

З 01.09.1989р. по 30.06.1994р. проходив навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова (денна форма навчання).

З 01.11.1994р. по 27.09.1996р. працював слідчим військової прокуратури Одеського гарнізону.

14.07.1997р. обраний суддею Ленінського районного суду м. Одеси

11.03.2002р. обраний на посаду судді Одеського апеляційного господарського суду.

Данні обставини підтверджені матеріалами справи.

23.03.2015 року позивач звернувся із заявою про відставку до Вищої ради юстиції України.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 12 листопаду 2015 року № 788-VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до п.9 ч.5 ст.126 ОСОБА_3 України.

Згідно з наказом голови Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2015 року № 220-к позивача звільнено з займаної посади судді Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з прийняттям відповідної постанови Верховної ОСОБА_2 України.

26.11.2015р. позивач звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням управління Пенсійного фонду України у Приморському районі в місті Одесі за рішенням № 185 від 26.11.2015 р. позивачу відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі п.5 розділу Ш Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VIII.

В якості обґрунтування такої відмови, управління Пенсійного фонду України у Приморському районі в місті Одесі послалося на п.5 розділу Ш Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 року, згідно з яким «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно доЗаконів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет ОСОБА_2 України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Суд не може погодитися з обґрунтованістю такого мотивування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Згідно з ч.ч. 1, 3ст. 8 КАС України,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіОСОБА_3 України гарантується.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Згідно ст. 22 ОСОБА_3 України,права і свободи людини і громадянина, закріплені цієюОСОБА_3, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннямист. 126 ОСОБА_3 Українизакріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

В пункті 7рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді.

Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

В рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 також зазначено, що довічне грошове утримання судді це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у ОСОБА_3 України та спеціальному законі України «Про статус суддів». Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується ч. 3 ст. 22 ОСОБА_3 України.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року та міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п. 54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC(2010)12) "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці."

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4листопада 1950 року), ратифікованій Верховною ОСОБА_2 України 17липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і ОСОБА_4 ООН.

Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Тож, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою /пенсією/ , але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних /законних/ очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади /відставки/, яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Починаючи з 1992 року держава Україна понад 20 років на конституційному (п.п.2,9, ч 5 ст. 126 Основного Закону України) та законодавчому (ст. 43 Закону України № 2862-ХII, ст. 138 Закону № 2453 VI, ст. 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону 192-VIII) рівнях гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року N 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" , яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Частина третя статті 141 Закону N 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначена норма була прийнята, однак не була практично реалізована, оскільки відповідно до Закону N 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказана частина набула нового змісту, згідно з яким:

1) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

2) вилучено речення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді в разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Частиною 5 Закону України № 213-VIII щомісячне довічне грошове утримання обмежено до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п.5 Прикінцевих положень вказаного Закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет ОСОБА_2 України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Частиною першою статті 126 ОСОБА_3 України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються ОСОБА_3 і законами України.

Зазначений конституційний принцип знайшов відображення і в положеннях Закону N 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII.

Так, у пунктах 8, 11 частини четвертої статті 48 цього Закону зазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується його належним матеріальним і соціальним забезпеченням та правом на відставку.

Крім того, частиною шостою статті вказаної норми права передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених ОСОБА_3 України гарантій незалежності судді.

Тобто гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013 (Рішення № 3-рп/2013), від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

З урахуванням викладеного суд вважає, що первинна редакція закону № 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII у частині забезпечення гарантій незалежності суддів відповідала положенням ОСОБА_3 України.

Між тим, положеннями статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 213-VIII, якими установлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці, а також прикінцевими положеннями Закону суттєво порушуються конституційні гарантії суддів, в тому числі і гарантії позивача. Вказані положення суперечать конституційним нормам , а саме: ст.ст. 8,21, 22 ОСОБА_3 України.

Крім того, «Прикінцеві положення» Закону носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми ст. 141 спеціального закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, як вже було зазначено вище, позивач звернувся із заявою про відставку до Вищої ради юстиції України 23.03.2015 року .

Таким чином, слід застосовувати норми законодавства чинні на день звернення позивача до Вищої ради юстиції України із відповідною заявою.

Відповідно до вимог п.11 перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів", в редакції чинній на дату звернення позивача до Вищої ради юстиції України із відповідною заявою, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим законом.

Термін "законодавство" треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, а також постанови Верховної ОСОБА_2 України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету ОСОБА_2 України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до ОСОБА_3 України і законів України.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство").

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів" до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно із п.3-1 постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином, враховуючи приписи вищезазначених норм законодавства, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, слід також зараховувати календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів та слідчих і половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.

Розрахунок стажу судді за наведеними вище нормами відображено у розрахунку Одеського апеляційного господарського суду стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наявному в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, і те, що позивач працював суддею в період дії спеціальних Законів України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, з наступними змінами, Постанови Кабінету ОСОБА_2 України №865 від 03.09.2005р. та «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року, з наступними змінами, які давали йому право на відставку та довічне грошове утримання, з урахуванням стажу роботи суддею і відповідного віку, суд вважає, що він на підставі вказаних законів і п. 9 ст. 126 ОСОБА_3 України набув право на відставку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання або право на призначення пенсії у порядку та на вищезазначених умовах.

В результаті прийняття пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII, яким фактично ліквідовано конституційно закріплений інститут відставки судді, судді, які звернулися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання (пенсії) після 1 червня 2015 року, перебувають у різному правовому становищі порівняно із суддями, які звернулися із аналогічною заявою до 1 червня 2015 року. Вказівка лише на дату звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання є порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян (статті 8, 21 ОСОБА_3 України).

Судді є рівними, адже, здійснюючи правосуддя, мали відповідно до законодавства однаковий статус та гарантії незалежності, що включають і порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання. Викладене підтверджує порушення приписами Закону № 213-VIII універсального принципу рівності, закріпленого статтею 21 Основного Закону України, а також порушення принципів незалежності суддів, передбачених частиною першою, пунктом 9 частини п'ятої статті 126 ОСОБА_3 України.

Із змістурозділу IX Закону України «Про судоустрій і статус суддів»вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка в свою чергу складається із посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку про те, що в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має визначатись виходячи з розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з положеньст. 22 ОСОБА_3 України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, передбаченому ч. 3ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI ( в редакції від 12.02.2015 року).

Розмір довічного грошового утримання повинен складати 88% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать ОСОБА_3 України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

ОскількиОСОБА_3 Українимає найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує ОСОБА_3України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися наОСОБА_3, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, з огляду на положеннястатті 19 ОСОБА_3 України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіОСОБА_3та законами України, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.ст.8,19,22,126 ОСОБА_3 України, а також ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року). У звязку з чим, рішення відповідача за № 185 від 26.11.2015 року про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії є таким, що порушує права та інтереси позивача і суперечитьОСОБА_3 Українита Закону України, який прийнятий на основіОСОБА_3 України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання відмови управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у призначенні ОСОБА_1, судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання протиправною та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру на підставі довідки Одеського апеляційного господарського суду про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суддівська винагорода працюючого судді Одеського апеляційного господарського суду , з урахуванням стажу 24 роки, становить 22737 грн., з якої: 15158 грн. посадовий оклад та 7579 грн. доплата за вислугу років (50% посадового окладу). Дані обставини підтверджуються довідкою Одеського апеляційного господарського суду № 08-38/2427/2015 від 23.11.2015 р.

Виходячи з викладеного, відповідач повинен призначити, нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання позивачу у розмірі 88% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 26.11.2015 року виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1, у розмірі 88% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно з довідкою Одеського апеляційного господарського суду № 08-38/2427/2015 від 23.11.2015 р.

На підставі п. 1, 2 ч. 1ст. 256 КАС України постанова суду в частині здійснення призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7,9,11,13,159,160,161,162,163 України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси про визнання дій противними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на підставі рішення за № 185 від 26.11.2015 року про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії судді у відставці ОСОБА_1 протиправною.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси призначити, нарахувати і виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1, у розмірі 88% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 26.11.2015 року, відповідно до довідки Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. № 08-38/2427/2015

Постанова суду в частині призначення та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

17.12.2015