Рішення № 54459884, 02.12.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/6786/15-ц

Провадження №2/521/3595/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Плавича І.В.,

при секретарі Мазинській І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа ТОВ «Чорноморє плюс»,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа ТОВ «Чорноморє плюс».

В обґрунтування позову повноважний представник сторони позивача вказує, що 30 березня 2007 року між ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, був укладений кредитний договір за №014/0054/74/72459, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 41713,00 доларів США виходячи зі ставки 14,5% річних на строк до 30 березня 2027 року, а останній в свою чергу зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Виконання грошового зобовязання було порукою, про що укладено окремий договір.

Однак як зазначає представник банку, не зважаючи на взяті на себе зобовязання, ОСОБА_2 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує, у звязку з чим банк звернувся з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про солідарне стягнення з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 91655,79 доларів США.

Представник ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» у відкрите судове засідання зявився, заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у відкрите судове засідання зявився, від імені та в інтересах особи заявлені вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у відкрите судове засідання не зявилась, повідомлялась судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Представник ТОВ «Чорноморє плюс» у відкрите судове засідання не зявився, товариство повідомлялось судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, проаналізувавши відповідні арифметичні розрахунки, суд приходить до висновку про задоволення позову банку виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 30 березня 2007 року між ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, був укладений кредитний договір за №014/0054/74/72459, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 41713,00 доларів США виходячи зі ставки 14,5% річних на строк до 30 березня 2027 року, а останній в свою чергу зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

На забезпечення виконання основного зобовязання 30 березня 2007 року між ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» з однієї сторони, та ОСОБА_3 з іншої сторони, було укладено договір поруки №014/0054/74/72459/1, згідно якого поручитель бере на себе прямі зобовязання відповідати перед кредитором по зобовязанням боржника ОСОБА_2

Проте як свідчив представник банку, в порушення вимог кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує.

Надаючи правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, судом зазначається, що в силу ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, судом звернуто увагу на наступне. Згідно ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням даних норм закону та на підставі встановлених фактів по справі суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. Однак відповідач ОСОБА_2 не виконує відповідного грошового зобовязання.

Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з положень кредитного договору, боржник ОСОБА_2 отримав визначену суму кредитних коштів в користування до 30 березня 2027 року. Однак як погодили сторони, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитів, сплати процентів та інших повязаних із кредитами виплат, передбаченим договором, у випадку зокрема неналежного виконання його умов позичальником, що відповідає положенням ст. 1050 ч.2 ЦК України.

В силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позичальник ОСОБА_2 прострочив виконання зобовязання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.

Згідно ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 546 ч.ч.1,2 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником грошового зобовязання за кредитним договором було забезпечено зокрема неустойкою, порукою.

В силу ст. 533 ч.ч.1,2 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за предявлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тобто, зважаючи на таку регламентацію виниклих між сторонами по справі правовідносин й виходячи із умов кредитного договору, суд прийшов до наступного висновку.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача виходить з розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 09 лютого 2015 року, згідно якого заборгованість відповідача 91655,79 доларів США, яка складається з наступного: 39019,80 доларів США заборгованість за кредитом з урахуванням простроченої заборгованості; 14012,30 доларів США заборгованість за відсотками; 38623,69 доларів США пеня.

Заперечуючи проти позову сторона відповідача ОСОБА_2 посилалась на ті обставини, що кредитні кошти, отримані особою від ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», були в подальшому внесені до ТОВ «Чорноморє плюс» на підставі договору про співпрацю з інвестування будівництва житлового будинку від 13 січня 2006 року, однак у звязку із невиконанням товариством зобовязань за цим договором житловий будинок до теперішнього часу не зданий та ОСОБА_2 не отримав оплаченої квартири.

Суд виходить з того, що факт отримання кредитних коштів від ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» на підставі договору №014/0054/74/72459 від 30 березня 2007 року ОСОБА_2 не заперечував, за умовами кредитного договору кредитні кошти призначені на споживчі цілі (п.2).

У звязку з викладеним, обставини використання кредитних коштів знаходяться за межами предмету спору, що розглядається в рамках даної цивільної справи. Але при цьому суд вбачає доцільним розяснити стороні відповідача ОСОБА_2, що у разі порушення прав особи з боку ТОВ «Чорноморє плюс», він вправі звернутись з самостійним позовом до суду в порядку, визначеному ЦПК України.

З приведеного вище аналізу досліджених судом відомостей сукупно випливає, що існує законне підґрунтя для задоволення вимог банку та за даним спором солідарному стягненню з відповідачів підлягає заявлена грошова сума.

Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» суму оплаченого судового збору у розмірі 3654,00 гривень в рівних частках.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа ТОВ «Чорноморє плюс» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №014/0054/74/72459 від 30 березня 2007 року з урахуванням процентів та неустойки в загальному розмірі 91655,79 доларів США.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» суму оплаченого судового збору в розмірі 3654,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: