Рішення № 54459743, 21.12.2015, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 1515/3885/12

2/504/414/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря - Мельниковій В.М.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, смт. Комінтернівське, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» про стягнення грошових коштів та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, який у вересні 2013 року уточнив щодо предмету та складу відповідачів, і просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 50000 грн., а також визнати за ним право приватної власності на два двадцятифутових контейнери, які встановлені на території ТОВ «Промтоварний ринок» і належать ОСОБА_2

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, і просила їх задовольнити з наступних правових підстав:

В червні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 з проханням позичити грошові кошти в сумі 50000 грн., пояснивши, що має намір за ці кошти придбати два контейнери для їх подальшого розміщення на промтоварному ринку для здійснення торгівельної діяльності.

29.06.2011 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 50000 грн. з терміном повернення до 29.06.2012 року, про що ОСОБА_2 надано розписку від 29.06.2011 року.

Пізніше, 20.03.2012 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 розписку в якій зобовязалась передати у власність ОСОБА_1 два двадцятифутові контейнери №№ МММІ116275 8, МММІ121715 1 в рахунок боргу за договором позики від 29.06.2011 року, а ОСОБА_1 в свою чергу акцептував цю пропозицію письмово.

Отже сторони уклали новий договір.

В теперішній час, як стверджує представник ОСОБА_1 він не має можливості отримати справедливе задоволення свого законного інтересу, через те, що ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 у липні 2011 року договір про спільну діяльність - торгівельну, яка повязана з експлуатацією контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок».

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, і пояснив, що контейнери належать ОСОБА_3, яка власне і здійснює в цих контейнерах торгівельну діяльність, жодних прав на ці контейнери ОСОБА_2 не має.

Представник ТОВ «Промтоварний ринок» подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, питання позовних вимог залишив на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думки сторін, суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позову з наступних підстав:

29.06.2011 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 50000 грн., що встановлено зі змісту розписки, оригінал якої досліджено судом в судовому засіданні.

04.07.2011 року ОСОБА_2 придбала у ПП «Райс-РВВ» два двадцятифутові контейнери №№ МММІ116275 8, МММІ121715 1, що встановлено судом зі змісту квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 04.07.2011 року.

11.07.2011 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір про спільну діяльність, предметом якого є організація спільної діяльності для досягнення господарських і комерційних цілей, здійснення підприємницької діяльності з використанням контейнеру, який має бути розміщений на території ТОВ «Промтоварний ринок».

11.07.2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Промтоварний ринок» укладено договір про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності, зокрема, по розміщенню двадцятифутового контейнера на торгівельному місці № 1409.

Оплату за розміщення контейнерів (оренду торгівельного місця) здійснювала ОСОБА_3, що підтверджується наданими суду квитанціями.

Згідно експертного висновку № 7174 від 14.07.2014 року складеного експертом ОНДІСЕ Міністерства юстиції України, два двадцятифутових контейнери, які розташовані на торгівельному місці № 1409 на території контейнерного майданчика № 3, торгівельно- складського комплексу № 2 ТОВ «Промтоварний ринок» не є обєктами нерухомого майна; металеві двадцятифутові контейнери, які розташовані на торгівельному місці № 1409 на території контейнерного майданчика № 3, торгівельно- складського комплексу № 2 ТОВ «Промтоварний ринок» мають індивідуальні номери №№ МММІ116275 8, МММІ121715 1, і ці номери ідентичні номерам контейнерів, які вказані в квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 04.07.2011 року, що видана ПП «Райс-РВВ» на імя ОСОБА_2

Отже суд дійшов до висновку, що вказані контейнери, які розміщені на торгівельному місці № 1409 на території контейнерного майданчика № 3, торгівельно- складського комплексу № 2 ТОВ «Промтоварний ринок», придбані ОСОБА_2, отже є її власністю.

Заперечення ОСОБА_3, що контейнер першого поверху вона використовує з 1998 року не підтверджені відповідними доказами.

Так, з листів- відповідей ТОВ «Промтоварний ринок» вбачається, що встановити власника контейнерів товариство не має можливості, оскільки такий облік не ведеться.

Крім того, ідентифікувати за родовими та іншими ознаками контейнер, який, як стверджує ОСОБА_3, їй належить можливості не має.

Суд встановив, що з 1998 року ОСОБА_3 орендує торгівельне місце № 1655, а потім, у звязку із зміною нумерації на ринку з липня 2011 року орендує торгівельне місце № 1409, однак з цих договорів не встановлено, що саме ОСОБА_3 належать спірні контейнери.

З листа ТОВ «Промтоварний ринок» № 503 від 28.05.2015 року вбачається, що інформація про ввезення (чи не ввезення) контейнерів на територію ТОВ «Промтоварний ринок» відсутня, оскільки адміністрація не здійснює збору таких відомостей.

Заперечення представника ОСОБА_3 щодо квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 04.07.2011 року, що видана ПП «Райс-РВВ» на імя ОСОБА_2, зокрема, що ПП «Райс-РВВ» на сплачує податки, та не здійснює діяльність з реалізації морських контейнерів, знаходиться за межами предмету доказування, і тому не приймаються судом до уваги.

Доводи представника ОСОБА_3 про те, що в теперішній час до ЄДРДР внесено запис про кримінальне правопорушення, не спростовують вказаних висновків суду, і не є підставою для виникнення у суду сумнівів в достовірності зібраних по справі доказів, оскільки вина конкретної особи в межах кримінального провадження може підтверджуватись лише обвинувальним вироком суду.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини які регулюються ЦК України та виникають з зобовязального права.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязався повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Разом із тим, відповідно до ст. 604 ЦК України, зобовязання припиняється за домовленістю сторін. Зобовязання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобовязання новим зобовязанням між тими ж сторонами (новація).

Новація це угода сторін про те, що первісне зобовязання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобовязальне правовідношення.

Судом встановлено, що 20 березня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали угоду, якою замінили первісне зобовязання (за договором позики) новим зобовязанням передачі у власність рухомого майна (новація).

Умов, які передбачені ч. 3 ст. 604 ЦК України судом не встановлено.

Таким чином, підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за договором позики не має.

В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України).

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірні контейнери засновані на вищенаведених нормах закону, і підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 328, п. 1 ч. 1 ст. 346, ст. 392, 604, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 64, 88, 208, 212, 215, 217, 218, 223, 293, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на два двадцятифутових контейнери, з ідентифікаційними номерами №№ МММІ116275 8, МММІ121715 1, які розташовані на торгівельному місці № 1409 на території контейнерного майданчика № 3, торгівельно- складського комплексу № 2 ТОВ «Промтоварний ринок».

В задоволенні решти позову- відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В.К. Барвенко