Рішення № 54459457, 17.12.2015, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3075/15-ц

Провадження № 2/496/1429/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року місто Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бобуйок А.Д.,

при секретарі Камочкіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом, в якому просить вселити її разом з малолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до квартири АДРЕСА_1, а також стягнути солідарно з відповідачів на її користь судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 з 1995 року по 2007 рік. Від даного шлюбу вони мають двох дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона, її колишній чоловік ОСОБА_4, їх спільні з ним діти, а також колишня свекруха ОСОБА_3 спільно проживали у ІНФОРМАЦІЯ_3, де зареєстровані у встановленому законом порядку. Тяжке матеріальне становище, відсутність можливості працевлаштуватися в м. Одесі стало наслідком того, що вона разом з донькою у листопаді 2014 року та за згодою із відповідачами тимчасово виїхала на сезонні роботи до Прикарпаття. Однак, по поверненню додому, відповідачка ОСОБА_3 замінила замки у вхідних дверях не пускає її та малолітню доньку до квартири, мотивуючи це відсутністю у них прав на проживання у цій квартирі. Вона позбавлена не тільки права користування єдиним житлом, а й права користування побутовими речами, які є обєктом права спільної власності з відповідачем ОСОБА_4 Щодо протиправних дій відповідачів вона неодноразово зверталась до органів внутрішніх справ з метою захисту, але рішення щодо примусового вселення є виключною компетенцією судових органів. Посилаючись за вказані обставини, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав з проханням вселити її у спірну квартиру.

В свою чергу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом, уточнивши який (а.с.64-66), просять позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, права користування квартирою № 7 в будинку № 8 по вулиці Зеленій в селі Нерубайське, Біляївського району, Одеської області, яка належить їм на праві приватної власності; усунути перешкоди у користуванні зазначеною квартирою шляхом зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4; встановити порядок виконання рішення суду, зазначивши в ньому, що дане рішення є підставою для скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у спірній квартирі.

Свої вимоги мотивують тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. У даній квартирі вони та ОСОБА_1 з дітьми зареєстровані у встановленому законом порядку та фактично спільно проживали до 2014 року. Однак через те, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було розірвано ще у 2007 році, остання не була членом їх сімї, а проживала в квартирі тільки з тієї причини, що поряд з нею проживали спільні діти, у звязку з чим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 дозволяли їй проживати з ними. Сімейні відносини ОСОБА_6 зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_7 не підтримувала, жили в окремих кімнатах, а на даний момент їм взагалі відомо, що ОСОБА_1 створила нову сімю та мешкає з іншим чоловіком в м. Одеса. Вказують, що ОСОБА_1 втратила статус члена їх сімї з моменту розірвання шлюбу з ОСОБА_4 (з 16.07.2007 року), а тому має бути позбавлена права користування їхньою квартирою.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні на позові наполягала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. При цьому, позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнала та пояснила, що незважаючи на розірвання шлюбу, вона спільно проживала зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_4, їх спільними з ним дітьми, а також колишньою свекрухою ОСОБА_3 у спірній квартирі, вели спільне господарство, а отже вона була членом їх сімї, що не позбавляє її права проживання у даній квартирі.

Представник відповідачів ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, при цьому підтримав надані письмові заперечення. Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.

Представник третьої особи служби у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання не зявився, але направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовну заяву в частині захисту інтересів малолітньої ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи Біляївського РВ ГУ ДМС в Одеській області в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся про день розгляду справи належним чином.

Заслухавши пояснення сторін по справі, представника ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, тоді як в позовних вимогах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачаться, що 27.05.1995 року був укладений шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9.

Від даного шлюбу вони мають двох дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтв про народження.

08.08.1997 року приватизаційним бюро при Біляївській міській раді було видано свідоцтво про право власності на житло № 1527, а саме на квартиру АДРЕСА_1, співвласниками по 1/3 частині якої є ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (том 1 а.с.5).

05.09.2005 року ОСОБА_10 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складалась з 1/3 частини зазначеної квартири, яку спадкоємиця за заповітом ОСОБА_3, прийняла у встановленому законом порядку, звернувшись з відповідною заявою до нотаріальної контори та отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22.03.2006 року (том 1 а.с.4).

Відтак, співвласниками квартири АДРЕСА_1 стали дві особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

16.07.2007 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано, про що свідчить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16.07.2007 року (том 1 а.с.6).

В судовому засіданні встановлено та сторонами на оспорюється той факт, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1, ОСОБА_4, їх спільні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 до листопада 2014 року спільно проживали у ІНФОРМАЦІЯ_3, вели спільне господарство, тобто проживали, як одна сімя. Цей факт особисто підтвердили і ОСОБА_3, і ОСОБА_4 в судовому засіданні 01.10.2015 року. При цьому, ОСОБА_4 пояснив, що перебував з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах, остання була членом їх сімї. Пояснення ними надавались добровільно, безпосередньо, та з урахуванням тих обставин, які склались між сторонами до листопада 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, викладені в письмових поясненнях, поданих до суду 18.11.2015 року (том 1 а.с.57), суд до уваги не приймає, оскільки вони зявились після вступу представника ОСОБА_8 у розгляд даної справи, та спростовуються іншими, дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, згідно довідки (виписки з домової книги про склад сімї та реєстрацію) № 2135, виданої Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області 13.07.2015 року, в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, особовий рахунок відкритий на ОСОБА_3, проживають та прописані: ОСОБА_3, ОСОБА_4 син, ОСОБА_5 внук, ОСОБА_1 невістка, ОСОБА_2 внучка (а.с.8).

При цьому, зазначену довідку дублює інша довідка (виписка з домової книги про склад сімї та реєстрацію) № 1531, видана Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області 21.05.2015 року, проте вже з відміткою, що ОСОБА_1 невістка, та ОСОБА_2 внучка, не проживають у спірній квартирі з 12.11.2014 року (том 2 а.с.11).

Крім цього, з актів про не проживання ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_2, складених 12.01.2015 року, 22.04.2015 року, 23.05.2015 року депутатом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_11 в присутності понятих, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_12 не проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3 з листопада 2014 року, їх особистих речей у квартирі немає (том 2 а.с.12-13, 14-15, 16-17).

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи вимоги цієї норми закону, а також те, що ОСОБА_1 спільно з малолітньою ОСОБА_2 не проживають у спірній квартирі з листопада 2014 року, а позовна заява ОСОБА_1 про вселення надійшла до суду 16.07.2015 року, тобто рік з часу відсутності останніх в квартирі не минув, а тому суд вважає, що вона разом з дитиною мають право проживати у квартирі, як члени сімї власника житла, а відтак, не можуть бути позбавлені права користування квартирою та зняті з реєстрації.

Також, судом приймається до уваги заява представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_8 про погодження з частиною позовних вимог щодо вселення малолітньої ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с.76).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи зі змісту ч. 1ст. 156 ЖК України, члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною четвертою вищезазначеної статті визначено, що до членів сімї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другійстатті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сімї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановленістаттею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 64 ЖК України, до членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, а ч. 3 даної статті встановлено, що якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сімї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обовязки, як наймач та члени його сімї.

Встановлені в ході судового розгляду обставини, дають підстави для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 і відповідності їх чинному законодавству, а тому суд вважає, що права позивачки порушені і підлягають судовому захисту.

В свою чергу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять суд, на підставіст. 405 ЦК України,ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням квартирою № 7 в будинку № 8 по вулиці Зеленій в селі Нерубайське, Біляївського району, Одеської області. Однак як достовірно встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1, як член сімї власника спірної квартири, має повне право на користування цим житловим приміщенням відповідно до закону, не проживала в спірній квартирі з листопада 2014 року, а з позовною заявою про вселення до суду звернулась 16.07.2015 року, тобто термін один рік не сплив, у звязку з чим вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є необґрунтованими, не ґрунтуються на законі, не підтверджені належними доказами, а тому суд дійшов до висновку про відсутність законних підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. 405 ЦК України, ст. ст. 9, 64, 65, 156 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рівних частинах судовий збір у розмірі 243,60 грн., тобто по 121,80 грн. з кожного.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині вселення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку виконання рішення суду відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_13