Рішення № 54457509, 17.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №626/282/15-ц Головуючий

Провадження №22-ц/790/8216/2015 1-ї інстанції: Болотова Л.І. Категорія: стягнення суми Доповідач: Трішкова І.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: Гуцал Л.В., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Хороших М.Б.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів з банківської установи, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом, в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») на його користь збитки та майнову шкоду в розмірі 97651,18 грн., 3790 грн. відшкодування витрат за поїздку в м. Івано-Франківськ, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання відповідачем умов договору і порушення його прав.

Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 98 419,86 грн., виплачених коштів по вкладу, 300 523,93 грн. пені за невиконання умов договору, 12 868,96 грн. упущеної вигоди по причині неповернення вкладу, 40 505,71 грн. відшкодування збитків з урахуванням ринкових цін, 9 765,11 грн. відшкодування моральної шкоди.

При цьому посилався на те, що 11.09.2014 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» (Івано-Франківське відділення №1) був укладений договір банківського вкладу № 003-08513-110914. За умовами договору він передав Банку на строк до 10.12.2014 року включно 32 000,0 грн. під 26% річних з виплатою процентів в кінці терміну договору. Згідно умов договору 10.12.2014 року йому були перераховані грошові кошти на електронну платіжну картку Master Сard в сумі 33 851,21 грн., але отримати вказані кошти в банкоматах він не зміг. В контакт-центрі «Дельта банку» йому порекомендували звернутися в те відділення, де був оформлений договір, для повернення вкладу.

06.01.2015 року він звернувся в Івано-Франківське відділення №1 "Дельта Банк" із заявою І повернення грошового вкладу, але за 22 дні перебування у місті він повернув тільки 15 100 грн. залишок не виплачених коштів складає 18 969,39 грн.

Також 29.11.2014 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» (Харківське відділення №3) був укладений аналогічний договір банківського вкладу № 00001008918991 на суму 75 000,0 грн. з кінцевим терміном дії цього договору 27.01.2015 року. По закінченні терміну дії цього договору йому було зараховано на платіжну електронну картку суму вкладу з процентами в розмірі 78 875,31 грн., але отримати вказані кошти він також не зміг з тих же підстав.

02.02.2015 року він звернувся в Харківське відділення «Дельта Банку» з проханням повернути кошти, але отримав лише 500,0 грн.

Позивач вважає дії відповідача незаконними, а тому відповідач крім суми невиплачених вкладів повинен виплатити йому пеню за невиконання умов договору відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», упущену вигоду по причині неповернення вкладу, відшкодувати збитки з урахуванням ринкових цін (інфляції) та відшкодувати моральну шкоду.

Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк» задоволені частково.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 залишок невиплачених коштів по вкладу в сумі 97 651, 18 грн. та пеню за порушення грошового зобов'язання в сумі 27 288, 82 грн., а разом 124 940 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 рішення суду оскаржив, але ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В судовому засіданні встановлено, що 11.09.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» (Івано-Франківське відділення №1) був укладений договір банківського вкладу № 003-08513-110914. За умовами договору позивач передав Банку на строк до 10.12.2014 року включно 32 000,0 грн. під 26% річних з виплатою процентів в кінці терміну договору. Згідно умов договору 10.12.2014 року йому були перераховані грошові кошти на електронну платіжну картку Master Сard в сумі 33 851,21 грн., але отримати вказані кошти в банкоматах він не зміг.

29.11.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» (Харківське відділення №3) був укладений аналогічний договір банківського вкладу № 00001008918991 на суму 75 000,0 грн. з кінцевим терміном дії цього договору 27.01.2015 року. По закінченні терміну дії цього договору позивачеві було зараховано на платіжну електронну картку суму вкладу з процентами в розмірі 78 875,31 грн., але отримати вказані кошти він також не зміг з тих же підстав.

На підставі постанови Правління Національного банку України №150 від 02 березня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийняте рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк".

Суд встановив, що після закінчення строку дії договору банківського вкладу позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу повернення вкладу та процентів, однак грошові кошти позивачу повернуті частково. Станом на 02.02.2015 року, тобто на час введення Тимчасової адміністрації банку, позивачу не повернута сума у розмірі 97651,18 грн.

Згідно з частинами 1-3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За змістом ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Враховуючи те, що відповідач перерахував кошти вкладу та нараховані проценти за договором банківського вкладу (депозиту) на поточний рахунок позивача, однак позивач позбавлений реальної можливості користуватися належними йому грошовими коштами, зобов'язання відповідача з повернення вкладу не є виконаним.

За таких обставин суд правильно стягнув суму неповернутого вкладу з процентами.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що відмова банку у повернені грошових коштів з банківського вкладу суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.41 Конституції України, ст.ст.1058, 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

За таких обставин суд правильно стягнув суму неповернутого вкладу з процентами.

У правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України № 6-140цс13 від 25.12.2013 року зазначено, що відповідно до змісту смт.ст.526 та 1050 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу власнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на вій розсуд. У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК України.

При цьому суд врахував ту обставину, що з 03.03.2015 року у Банку введена Тимчасова адміністрація, а тому розрахунки проводив за 34 дні затримки видачі вкладу, тобто з 28.01.2015 року по 02.03.2015 року.

Але суд першої інстанції допустив помилку у підрахуванні суми пені за несвоєчасне повернення коштів.

Суд визначив розмір пені у сумі 27288,82 грн.

З розрахунку, що наведений нижче вбачається, що 3 % річних від простроченої суми має інший розмір: 97651,18 ( сума вкладу з процентами) * 3 % : 365 *34 = 272,89 грн.

Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, судом не розрахована сума інфляційних втрат.

Позивачем надана таблиця індексу інфляції, з якої вбачається, що індекс інфляції за лютий 2015 року склав 105,3. Тому сума інфляційних втрат буде складати:

97651,18 * 105,3/ 100 = 5175 грн.51 коп.

З огляду на наведене, рішення суду в частині стягнення грошей за порушення виконання зобов'язання підлягає зміні в частині розміру стягнених сум.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, застосовуючи положення ст.625 ЦК України, спростовуються матеріалами справи, з якої вбачається, що у своїх поясненнях позивач наполягав на відшкодуванні інфляційних втрат та стягнення пені за порушення строків повернення коштів.

Також не приймаються доводи про те, що відповідач у зв'язку з постановою Правління Національного банку України №150 від 02 березня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" та введенням Тимчасової адміністрації не повинен нести відповідальність за прострочку повернення вкладі, оскільки суд першої інстанції застосував положення ст.625 ЦК України тільки за порушення зобов'язання за період з 28.01.2015 року по 02.03.2015 року, тобто до введення Тимчасової адміністрації.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року в частині стягнення пені за порушення грошового зобов'язання змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_2 за порушення грошового зобов'язання 3% річних у сумі 272 ( двісті сімдесят дві) грн. 89 коп. та інфляційні втрати у сумі 5175 ( п'ять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 51 коп.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: І.Ю. Трішкова

Судді: Л.В. Гуцал

Л.І. Кірсанова