Вирок № 54456929, 21.12.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/755/14-к

Провадження №1-кп/639/42/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Курила В.О.,

за участю: секретарів судового засідання Луценко С.М., Боровської М.І.,

прокурорів Крамаренко О.С., Сагуна М.О., Горюнової І.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника адвоката ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

перекладачів ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальні провадження №12014220500000010 від 03.01.2014 року, №12014220500000284 від 12.02.2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, до арешту зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: Харківська область, м. Куп?янськ, пров. Бугорний, 5, раніше судимого:

- 13.11.1998 року Купянським міським судом Харківської області за ч.3 ст.140 КК України (у редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, зі штрафом у розмірі 680 грн.;

- 18.10.2001 року Купянським міським судом Харківської області за ч.2 ст.141 КК України (у редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі, 26.12.2003 року звільнений із Харківського слідчого ізолятора №27 умовно - достроково на 1 рік 3 місяці;

- 06.12.2004 року Купянським міським судом Харківської області ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ст.304, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71, ч.4 ст.81 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, 27.02.2008 року звільнений із Дергачівської виправної колонії Харківської області (№109) умовно-достроково на 6 місяців 3 дні;

- 29.04.2009 року Купянським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

- 30.11.2012 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, 06.06.2013 року звільнений із Жовтневської виправної колонії Харківської області (№17) за відбуттям призначеного строку покарання;

- 08.04.2014 року Купянським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.187 КК України до 4 років позбавлення волі, строк відбуття покарання відраховується з 04.01.2014 року,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В середині жовтня 2013 року, точна дата в ході досудового розслідування та під час судового розгляду не встановлена, ОСОБА_6, знаходячись біля кіоску, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клапцова, 1, маючи злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, діючи повторно, з корисливих мотивів, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність свого діяння, через вікно кіоску шляхом ривка відкрито заволодів мобільним телефоном «Nокіа-1208», що належав ОСОБА_4, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №719 від 25.02.2014 року складає 81,00 грн. (к/п №12014220500000284, а.с.84-85). Після цього, ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 81,00 грн.

Крім того, 30.10.2013 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_6, знаходячись поблизу будинку №20 по пров. Володарського у м. Харкові, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів, шляхом обману малолітнього ОСОБА_9, заволодів планшетом марки «Lenovo A2107 4 Gb Black» з картою памяті «Silicon Power 32 Gb microSDHC class 10» та чохлом «Case Logic 7», який перебував у останнього та належав ОСОБА_1, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №668 від 25.02.2014 року складає 1326,00 грн. (к/п №12014220500000284, а.с.44-45). Після цього, ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 1326,00 грн.

Також, 29.12.2013 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_6, знаходячись в кухні будинку №21 по вул. Свірській у м. Харкові, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, повторно, таємно викрав зі столу мобільний телефон «Samsung GT-S 3650», вартість якого відповідно до судово-товарознавчої експертизи №29 від 21.01.2014 року становить 305,00 грн., мобільний телефон «Samsung GT-S 3011», вартість якого відповідно до судово-товарознавчої експертизи №29 від 21.01.2014 року становить 173,00 грн. (к/п №12014220500000010, а.с.94-95), а також грошові кошти в сумі 1500 грн., які належали гр. ОСОБА_3 Після цього, ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1978,00 грн.

Крім цього, 03.01.2014 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_6, знаходячись в спальній кімнаті будинку №21 по пров. Сількорівському у м. Харкові, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, повторно, таємно викрав мобільний телефон «Samsung GT-S5282 Galaxy Star Duos», який належить гр. ОСОБА_2, вартість якого відповідно до судово-товарознавчої експертизи №36 від 21.01.2014 року становить 443,00 грн. (к/п №12014220500000010, а.с.88-89). Після цього, ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 443,00 грн.

На початку судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав частково, при завершенні судового розгляду зазначив, що вину у вчиненні злочинів за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України визнає у повному обсязі, у вчинено розкаюється.

Щодо предявленого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, обвинувачений ОСОБА_6 вину не визнав повністю. З пояснень обвинуваченого, він не вчиняв грабіж у відношенні потерпілої ОСОБА_4, в його діях фактично наявні ознаки шахрайства.

Обвинувачений ОСОБА_6 під час судового слідства на підставі ст.63 Конституції України відмовився від дачі показань у відношенні себе, однак пояснив, що потерпіла ОСОБА_4 добровільно передала йому мобільний телефон, після цього він вже не мав наміру повертати вказаний телефон, що на думку обвинуваченого свідчить про наявність ознак шахрайства. З пояснень ОСОБА_6, мобільний телефон, який у нього був вилучений співробітниками міліції, не є телефоном, яким він шахрайським шляхом заволодів у потерпілої ОСОБА_4

Обвинувачений ОСОБА_6 заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 на суму 2500 грн. та потерпілого ОСОБА_1 на суму 2400 грн. визнав у повному обсязі, судові витрати по кримінальному провадженню не визнав.

Враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_6 щодо часткового визнання вини, а також те, що він оспорює кваліфікацію злочину, вчиненого у відношенні потерпілої ОСОБА_4, заслухавши думку учасників судового розгляду, які наполягали на доцільності дослідження доказів відносно всіх обставин кримінальних правопорушень, в порядку ст.349 КПК України судом розглянуто кримінальну справу із дослідженням доказів у повному обсязі.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, винність ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

По епізоду відкритого заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4

Під час допиту у суді потерпіла ОСОБА_4 надала показання, що восени 2013 року у вечірній час вона працювала у торговельному кіоску, який розташовується на перехресті вул. Клапцова та пров. Титаренківського у м. Харкові. Пізно ввечері до кіоску підійшов раніше невідомий чоловік у стані спяніння, з яким вони деякий час розмовляли, він пояснив, що посварився зі своєю знайомою та просив дати йому в борг пляшку пива, однак вона йому відмовила. Вказаний чоловік показав свій паспорт та залишив належні йому дві картки оператора мобільного звязку. Далі він просив у неї мобільний телефон, однак вона йому телефон не дала. Потім вказаний чоловік через відкрите віконце вихопив із її руки мобільний телефон «Nокіа». З показань потерпілої ОСОБА_4, вказаний чоловік «вихопив» телефон із рук без її згоди, далі він пішов у невідомому напрямку. Чоловік був агресивно налаштований, у звязку з чим вона злякалась та не намагалась його зупинити. Спочатку вона думала, що вказаний чоловік поверне мобільний телефон, однак телефон їй так і не повернули. Через деякий час до кіоску звернувся інший покупець та повідомив, що біля кіоску знайшов картки мобільного оператора. Через деякий час вона скористалась однією із карток, що були залишені невідомим чоловіком. Під час розмови із невідомою дівчиною вона їй повідомила, що власник вказаного номеру у неї забрав мобільний телефон, просила щоб він повернув телефон, однак дівчина відповіла, що їй з цього приводу нічого невідомо.

З показань потерпілої ОСОБА_4, зранку наступного дня прийшла інша співробітниця кіоску та вони викликали співробітників служби охорони. Приблизно через 3-4 місяці до неї звернулись співробітники міліції та вона написала заяву про вчинення злочину. В подальшому викрадений мобільний телефон їй повернули співробітники міліції. Також потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що у приміщенні райвідділу міліції вона впізнала особу, яка відкрито заволоділа належним їй майном та ним виявився ОСОБА_6 З показань потерпілої ОСОБА_4, під час слідчого експерименту вона детально розповіла про обставини вчинення злочину у відношенні неї.

Під час допиту потерпілої ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_6 також пояснив, що він дійсно взяв у неї мобільний телефон, однак забув вказаний мобільний телефон їй повернути.

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що вони працюють в службі охорони ТОВ «Охорона і безпека плюс». Приблизно о 08 годині ранку, точної дати свідки не памятають, за викликом диспетчера вони виїжджали до торгівельного кіоску за адресою: м. Харків, вул. Клапцова, 1. З пояснень реалізатора встановлено, що вночі через відкрите вікно невідомий чоловік схопив її за одяг та відібрав у неї мобільний телефон «Nокіа». Далі ними було складено акт за результатами виїзду, щодо інших обставин вчинення злочину свідки пояснень надати не змогли.

Під час огляду місця події 03.01.2014 року у приміщенні Жовтневого РВ у присутності ОСОБА_6 було оглянуто жіночу сумку чорного кольору, з якої вилучено три мобільних телефони марки «Nокіа» (к/п №12014220500000284, а.с.77-79).

Відповідно до протоколу предявлення речей для впізнання від 26.03.2014 року, потерпіла ОСОБА_4 впізнала мобільний телефон «Nокіа 1208», який у неї відкрито викрала невстановлена особа в жовтні 2013 року. Потерпілою впізнаний мобільний телефон, який вилучено під час огляду місця події 03.01.2014 року за адресою: м. Харків, просп. Постишева, 45. Про отримання вказаного телефону потерпіла ОСОБА_4 написала письмову розписку (к/п №12014220500000284, а.с.89-93, 95).

Згідно протоколу предявлення особи для впізнання від 26.03.2014 року, потерпіла ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_6 як особу, яка скоїла у відношенні неї злочин за адресою: м. Харків, вул. Клапцова, 1 (к/п №12014220500000284, а.с.96-98).

Змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 05.05.2014 року за участі ОСОБА_4 підтверджується, що під час зазначеної слідчої дії потерпіла розповіла та показала, яким чином ОСОБА_6 відкрито заволодів її мобільним телефоном «Nокіа-1208», а саме: через віконце вихопив з її лівої руки мобільний телефон (к/п №12014220500000284, а.с.108-115).

З урахуванням послідовності та незмінності показань ОСОБА_4, оскільки вони повністю узгоджуються із показанням свідків події, із дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, тому показання потерпілої визнаються судом правдивими та достовірними.

По епізоду від 30.10.2013 року за фактом заволодіння

майном потерпілого ОСОБА_1

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 надав показання, що у серпні 2013 року його сестрі - ОСОБА_12 на день народження батько подарував планшет «Lenovo». Вказаний планшет мав пошкодження на екрані. Восени 2013 року сестра разом із своїм другом поїхали до бабусі, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. Зі слів сестри, її малолітній знайомий знаходився на вулиці разом із планшетом, коли вона повернулась на вулицю їй стало відомо, що до нього підходив чоловік, який запропонував відремонтувати планшет. Після цього, вказаний чоловік взяв планшет, потім пішов у невідомому напрямку та більше не повернувся.

Потерпілий ОСОБА_1 під час судового засідання підтримав цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 2400 грн., як вартість планшета «Lenovo» та комплектуючих до нього.

Аналогічні показання під час допиту у судовому засіданні надала неповнолітній свідок ОСОБА_13, допит якої проводився у присутності законних представників.

Допитаний у судовому засіданні в присутності законних представників малолітній свідок ОСОБА_9 надав показання, що у 2013 році він разом зі своєю знайомою ОСОБА_12 зустрілись та поїхали до її бабусі, яка проживає на Холодній горі в районі супермаркету «Дігма». ОСОБА_12 зайшла в будинок до своєї бабусі, він залишився на вулиці та у нього залишився її планшет «Lenovo» (темно синього кольору із чохлом). Оскільки ОСОБА_12 довго не виходила на вулицю, він підійшов до незнайомого чоловіка, що йшов по вулиці разом із жінкою та малолітньою дівчиною, та попросив у нього дати мобільний телефон, щоб їй зателефонувати. Потім він повернувся та сидів на лавці поблизу будинку, де проживає бабуся ОСОБА_12. Через 15 хвилин вказаний чоловік підійшов до нього та сказав, що може відремонтувати планшет за 10-15 гривень. Оскільки на екрані планшета була тріщина, він погодився на пропозицію незнайомого чоловіка. Далі вони разом пішли до якогось приватного будинку, чоловік сказав, щоб він його зачекав, після чого він пішов у невідомому напрямку та не повернувся. Потім він зателефонував ОСОБА_12 та повідомив про те, що трапилось.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що в подальшому у райвідділі міліції він впізнав чоловіка, який незаконно заволодів планшетом. Вказану особу він впізнав по татуюванням на руках, ним виявився ОСОБА_6 У судовому засіданні законний представник ОСОБА_14 підтвердила, що в її присутності проводилось впізнання, під час якого її син - ОСОБА_9, впізнав особу, яка заволоділа планшетом.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надала показання, що приблизно з 2012 року вона знайома із ОСОБА_6 Восени 2013 року в денний час вона разом з її малолітньою донькою ОСОБА_16 та знайомим ОСОБА_6 йшли по пров. Володарського у м. Харкові. В районі перехрестя пров. Володарського та вул. Григорівської до них підійшов малолітній хлопець, приблизно 9-13 років на вигляд, який попросив дати йому телефон, щоб комусь зателефонувати. У хлопця в руках був планшет чорного кольору із невеликою тріщиною на екрані. ОСОБА_6 дав йому свій мобільний телефон, після чого хлопець зателефонував комусь та пішов у невідомому напрямку. Після цього, вона із донькою пішли додому, а ОСОБА_6 пішов в іншому напрямку, куди саме їй невідомо.

Під час допиту свідок ОСОБА_17 пояснив, що восени 2013 року він знаходився за адресою: м. Харків, пров. Володарського, 20, разом із ОСОБА_18 та ОСОБА_6, де розпивали алкогольні напої. Через деякий час ОСОБА_6 пішов із будинку, потім він повернувся із малолітнім хлопцем, на вигляд приблизно 10-річного віку, та попросив, щоб хлопець посидів в будинку 15-20 хвилин та погрівся. В руках у неповнолітнього хлопця був планшет. Далі ОСОБА_6 взяв у хлопця планшет та вийшов із будинку, через 5 хвилин хлопець сказав, що в нього викрали планшет. Після цього хлопець вийшов у двір та зателефонував своїй знайомій, просив викликати співробітників міліцію. З показань свідка, саме ОСОБА_6 заволодів планшетом, який знаходився у малолітньої особи.

12.02.2014 року ОСОБА_6 до адміністрації Харківського слідчого ізолятора подано заяву, в якій він надав зізнання за фактом вчинення злочину 30.10.2013 року, під час якого він шахрайським шляхом заволодів планшетом марки «Lenovo» (к/п №12014220500000284, а.с.15).

Згідно протоколу предявлення особи для впізнання від 24.03.2014 року, малолітній свідок ОСОБА_9, у присутності законного представника ОСОБА_14, впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 30.10.2013 року шляхом шахрайства незаконно заволоділа планшетом (к/п №12014220500000284, а.с.60-62).

По епізоду від 29.12.2013 року за фактом таємного викрадення майна

потерпілої ОСОБА_3

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 підтвердила показання, які надавались нею під час одночасного допиту осіб на стадії досудового розслідування (к/п №12014220500000010, а.с.67-70) та пояснила, що приблизно 2 роки назад вона знаходилась в гостях у своєї знайомої, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_5. В цей день там також знаходились ОСОБА_6, його знайома ОСОБА_19 та інші особи. Знаходячись в гостях вона залишила свою жіночу сумку на кухні, в ній знаходився мобільний телефон та грошові кошти у сумі 1500 гривень, інший телефон лежав на кухонному столі. Через деякий час вона намагалась зайти до кухні, однак ОСОБА_6 її не пускав. Коли вона зайшла на кухню, то побачила, що на столі немає одного із телефонів, сумка була відкрита, грошових коштів та іншого телефону в ній не було. Потім вона сказала ОСОБА_6, щоб він повернув мобільні телефон, на це він почав її виштовхувати, далі наніс удар рукою в обличчя та удар ногою їй по нозі. Момент вчинення крадіжки вона не бачила, оскільки двері на кухню були закриті. Потім на вулиці вона наздогнала ОСОБА_19 та просила, щоб вона вернула їй мобільний телефон, однак остання відповіла, що вона нічого не брала. З показань потерпілої, один із викрадених мобільних телефонів їй повернули, про що вона написала письмову розписку.

Потерпіла ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 2500 грн. підтримала у повному обсязі, оскільки їй так і не повернули інший мобільний телефон та викрадені грошові кошти на суму 1500 грн.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 надала показання, що приблизно два роки назад взимку у денний час ОСОБА_3 прийшла до неї додому за адресою: м. Харків, вул. Свірського, №21, вони сиділи в кімнаті та спілкувались. В цей час її чоловік ОСОБА_21 сидів в кухні разом із його знайомим ОСОБА_6, ним виявився ОСОБА_6 На кухні ОСОБА_3 залишила свій мобільний телефон та жіночу сумку. Коли ОСОБА_3 повернулась до кухні то виявила, що телефон зник, також зі її слів зникли грошові кошти. Далі вона казала ОСОБА_6, щоб він повернув телефон, однак він відповів, що його не брав. Потім ОСОБА_3 не випускала ОСОБА_6 із будинку, у звязку з чим він її відштовхнув та ударив ногою. Далі ОСОБА_3 сказала, що звернеться до співробітників міліції за фактом викрадення належного їй майна. Про присутність в цей день в неї дома інших осіб свідок ОСОБА_20 нічого пояснити не змогла.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що приблизно в грудні 2013 року вона разом із ОСОБА_6 дійсно знаходились у гостях в домоволодінні по вул. Свірського у м. Харкові. Коли вони із ОСОБА_6 вийшли із будинку, на вулиці їх наздогнала дівчина та просила відкрити сумку для того, щоб перевірити чи не вони викрали її мобільний телефон. З показань свідка, вона дійсно бачила у ОСОБА_6 якийсь мобільний телефон, як пізніше повідомили їй співробітники міліції, вказаний телефон був викрадений у потерпілої ОСОБА_3 Свідок не змогла надати показання хто саме викрав мобільний телефон потерпілої ОСОБА_3, щодо цих подій очевидцем вона не була.

Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.01.2014 року, яка подана ОСОБА_3, 29.12.2013 року о 16 годині по вул. Свірського, 21, малознайомі особи на імя ОСОБА_6 та ОСОБА_19 заволоділи її майном (к/п №12014220500000010, а.с.27).

Під час огляду місця події 04.01.2014 року у приміщенні Жовтневого РВ у період часу з 16 год. 50 хв. до 17 год. 20 хв. ОСОБА_6 видано мобільний телефон «Samsung GT-S 3011» чорного кольору, ІМЕІ 358463/04/098223/1, який вилучено в ході огляду місця події (к/п а.с.30-32).

Відповідно до протоколу огляду предмету від 08.01.2014 року, слідчим проведено огляд мобільного телефону «Samsung GT-S 3011», який визнано речовим доказом по кримінальному провадженню (к/п а.с.71-72).

Потерпілою ОСОБА_3 написано письмову розписку від 08.01.2014 року про отримання мобільного телефону «Samsung 3011», який в неї було викрадено 29.12.2013 року. Телефон впізнаний потерпілою по ІМЕІ та потертості на корпусі (к/п а.с.73).

По епізоду від 03.01.2014 року за фактом таємного викрадення майна

потерпілої ОСОБА_2

Під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 надала показання, що в січні 2014 року їй стало відомо, що у доньки викрали мобільний телефон «Samsung» білого кольору, який вони раніше купували за 1000 грн. Зі слів доньки їй стало відомо, що приблизно о 15 годині вона знаходилась у гостях у дядька ОСОБА_22, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6. В цей день ОСОБА_22 впав на вулиці, потім невідомий чоловік довів його додому. Коли донька знаходилась вдома раніше невідомий чоловік запропонував їй обміняти телефон на планшет, однак вона відмовилась. Телефон вона залишила на столі в кімнаті, де він заряджався. В цей час донька знаходилась в іншій кімнаті, її дядько та невідомий чоловік перебували на кухні. Через деякий час донька повернулась до кімнати та виявила, що телефон зник. Далі донька повідомила їй про факт крадіжки, після чого вони викликали співробітників міліції. В цей же день приблизно через одну годину співробітники міліції затримали особу, яка підозрюється у вчиненні крадіжки. У приміщення райвідділу провели впізнання, під час якого її донька ОСОБА_19, відразу впізнала раніше невідомого чоловіка, що приходив до них додому. Цього ж дня їм повернули мобільний телефон, що був викрадений у доньки. З показань потерпілої ОСОБА_2, у неї не має жодних зауважень чи заперечень щодо правильності та достовірності оформлення документів, які складались співробітниками міліції, у вказаних документах стоять її підписи.

Під час огляду місця події 03.01.2014 року у приміщенні Жовтневого РВ у період часу з 20 год. 34 хв. до 21 год. 14 хв. ОСОБА_6 добровільно видано мобільний телефон «Samsung Duos» білого кольору, ІМЕІ 358-907-056-711-637, який було вилучено в ході огляду місця події (к/п №12014220500000010, а.с.15-17).

Згідно протоколу предявлення особи для впізнання від 04.01.2014 року, малолітня свідок ОСОБА_19, у присутності законного представника ОСОБА_2, впізнала ОСОБА_6 як особу, яка 03.01.2014 року викрала її мобільний телефон (к/п а.с.53-57).

Відповідно до протоколу огляду предмету від 08.01.2014 року, слідчим проведено огляд мобільного телефону «Samsung Galaxy Star», який визнано речовим доказом по кримінальному провадженню (к/п а.с.71-72).

Потерпілою ОСОБА_2 написано письмову розписку від 09.01.2014 року про отримання мобільного телефону «Samsung» білого кольору, який було викрадено 03.01.2014 року. Телефон впізнаний потерпілою по ІМЕІ та кольору корпусу (к/п а.с.74).

Поясненням обвинуваченого ОСОБА_6 щодо невизнання вини по епізоду відкритого заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4 суд надає критичну оцінку, оскільки зазначені показання повністю спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_4, допитаної під час судового розгляду, а також змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 05.05.2014 року за участі ОСОБА_4

Таким чином, з урахуванням послідовності та незмінності показань потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, які повністю узгоджуються із показаннями свідків події та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, показання вказаних осіб судом визнаються правдивими та достовірними.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст.337 КПК України), є повністю доведеною та його дії кваліфікуються судом:

-по епізодам від 29.12.2013, 03.01.2014 року за фактом заволодіння майном потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;

-по епізоду від 30.10.2013 року за фактом заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно;

-по епізоду заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_6 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тяжких хронічних захворювань не має, не одружений, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, за яким характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів (к/п №12014220500000010 а.с.110-123, к/п №12014220500000284, а.с.141-164, судова справа т.1 а.с.121-124).

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_6 за вчинення злочинів за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Згідно п.6 ч.1 ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 за вчинення злочинів за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, що були скоєні 30.10.2013, 03.01.2014 року, є вчинення злочинів щодо малолітніх.

Відповідно до ст.ст.66, 67 КК України обставин, що помякшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, судом не встановлено.

Згідно положень ст.ст.50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України, виходячи із принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_6 покарання за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, у виді позбавлення волі.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, при вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Враховуючи кількість скоєних ОСОБА_6 епізодів злочинних діянь та дані про його особу, при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч.1 ст.70 КК України суд застосовує принцип часткового складання призначених покарань.

Оскільки злочини за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України підсудним ОСОБА_6 вчинено до поставлення вироку Купянського міськрайонного суду Харківської області від 08.04.2014 року, тому суд призначає остаточно покарання ОСОБА_6 відповідно до ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_6 на даний час відбуває покарання за вироком Купянського міськрайонного суду Харківської області від 08.04.2014 року, оскільки по даному кримінальному провадженню йому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про стягнення із підсудного ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спричиненої матеріальної шкоди, суд виходить із наступних обставин.

Судовим розглядом встановлено, що діями ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_1 спричинена матеріальна шкода, розмір якої оцінюється судом на суму 2400 грн., оскільки вартість планшету марки «Lenovo A2107 4 Gb Black» та комплектуючих до нього підтверджується розрахунковими документами ТОВ «Дієса» від 12.08.2013 року (к/п №12014220500000284, а.с.32-33). Також, діями ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_3 спричинена матеріальна шкода на загальну суму 2500,00 грн., із яких сума викрадених грошових коштів складає 1500 грн., вартість мобільного телефону «Samsung GT-S 3650», який потерпілою ОСОБА_3 було придбано 08.11.2010 року у магазині «Фокстрот», складає 1000 грн. (к/п №12014220500000010, а.с.29).

Оскільки обвинуваченим ОСОБА_6 визнано повністю цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3, тому відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, ч.1 ст.61 ЦПК України цивільні позови потерпілих підлягають задоволенню.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого (підсудного) по справі.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.190 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_6 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Купянського міськрайонного суду Харківської області від 08.04.2014 року у виді 1 (одного) року позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_6 до відбування покарання у виді 5 (пяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили обрати у відношенні ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань УДПтС України в Харківській області (№27).

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту фактичного його затримання, тобто з 04.01.2014 року, зарахувавши у строк покарання час попереднього ув'язнення під вартою в порядку, визначеному ст.72 КК України (судова справа, т.1 а.с.125).

Речові докази по кримінальним провадженням, а саме: мобільний телефон «Samsung Galaxy Star», який передано на зберігання ОСОБА_2, мобільний телефон «Samsung GT-S 3011», який передано на зберігання ОСОБА_3, мобільний телефон «Nокіа-1208», який передано на зберігання ОСОБА_4 - вважати повернутими останнім як законним власникам (к/п №12014220500000010 а.с.72-74, к/п №12014220500000284 а.с.94-95).

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду на суму 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста гривень 00 коп.), на користь потерпілої ОСОБА_3 спричинену матеріальну шкоду на суму 2500,00 грн. (дві тисячі пятсот гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведені експертизи на загальну суму 1638,48 грн. (одна тисяча шістсот тридцять вісім гривень 48 коп.), перерахувавши їх на користь держави (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу «за експертні послуги» (к/п №12014220500000010 а.с.90, 96, к/п №12014220500000284 а.с.43, 83).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило