Постанова № 54453352, 14.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Справа № 876/9949/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А,,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі №803/2152/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

13.08.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ) просило визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 06.07.2015р. №0000244200/9208.

Постановою Волинського окружного суду від 14.09.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Волинського окружного суду від 14.09.2015р. та прийняти нову, якою визнати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 06.07.2015р. №0000244200/9208 протиправним та його скасувати. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року. Платники, які не включили податкові накладні, складені до 01.01.2015р., до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог п.198.2 ст.198 розділу 5 Податкового кодексу України. Крім того, у листі ДФС від 17.02.2015р. зазначено, що загальне правило формування податкового кредиту, встановлене п.198.1 ст.198 ПК України залишилось без змін. Водночас, вказаний лист не повинен містити нових правових норм, а носить лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер. Так, жодних заборон щодо формування податкового кредиту податковими накладними минулих періодів в п.198.3 та 198.6 ПК України не встановлено. Оскільки у Товариства наявні податкові накладні належним чином зареєстровані в ЄРПН, а тому були всі законні підстави для віднесення податкових накладних, виписаних у січні-лютому 2015 року до податкового кредиту звітного періоду. Крім того, згідно з п.201.10 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН. В частині господарських операцій перша подія припадала саме на березень 2015 року, оскільки і первинні документи і фактичне отримання товарів/послуг відбулося в березні 2015 року, що підтверджується первинними документами, що були наявними під час перевірки. Окрім того, відповідач безпідставно склав податкове повідомлення-рішення за формою «В1», таким чином позбавивши Товариство права включити до складу податкового кредиту зазначені суми в наступних періодах. Суд першої інстанції абсолютно необґрунтовано не взяв до уваги посилання Товариства на те, що фіскальним органом безпідставно визначено податкове зобов'язання з ПДВ до сплати в розмірі 1 220 366 грн., адже бюджетне відшкодування Товариством лише заявлялось і не було ним отримане ані на рахунок в банку, ані в рахунок наступних податкових періодів. При цьому, було лише зменшено від'ємне значення бюджетного відшкодування. Жодної недоплати в бюджет не відбулось. Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не враховано, що нарахований до сплати штраф у розмірі 610 183 грн. за відсутності передбаченої за це відповідальності Податковим кодексом України та за відсутності недоплати до Державного бюджету України є таким, що не ґрунтується на нормах чинного Податкового кодексу України. Вказане свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального права, що призвело до неправильне вирішення справи.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» зареєстровано в Нововолинському міському управлінні юстиції 16.11.2004р., свідоцтво про державну реєстрацію від 16.11.2004р. №11991020000000051.

З 11.06.2015р. по 17.06.2015р. посадовими особами СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України (далі-ПК України) на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2015р. №171/28-06-42/33273907, згідно з яким перевіркою встановлено: порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Кроноспан УА» завищено податковий кредит березня 2015 року на суму ПДВ 1 220 366,00 грн.; в результаті допущених порушень завищення суми бюджетного відшкодування, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 22 рядок 22.1) на 1 220 366 грн.; перевіркою підтверджено відображену ТзОВ «Кроноспан УА» суму від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України (рядок 23.2 декларації) на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2015 року в розмірі 56 120 977 грн. (а.с.12-57).

26.06.2015р. Товариством подано до СДПІ заперечення до акта від 19.06.2015р. №171/28-06-42/33273907, за результатом розгляду якого відповідачем прийнято рішення про залишення заперечення без задоволення та вказано, що висновки акта перевірки є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства (а.с.59-65).

06.07.2015р. відповідачем на підставі акта перевірки від 19.06.2015р. №171/28-06-42/33273907 винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000244200/9208, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 1 220 366 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 610 183 грн. (а.с.58).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу від 17.07.2015р.(а.с.66-71). Рішенням Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 28.07.2015р. №18773/10/28-10-10-4-33 скаргу Товариства на податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015р. №0000244200/9208 залишено без розгляду (а.с.72-73).

Вважаючи висновки акта неправильними, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Абзацом 2 п.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Аналіз законодавчих норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що отримавши повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну в електронному вигляді, у господарюючого суб'єкта виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту по даті тієї події, що відбулася раніше: або ж по даті списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або ж по даті отримання платником податку товарів/послуг.

З наданих Товариством накладних, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), актів виконаних робіт (надання послуг), а також з бухгалтерської довідки поданої у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що, в основному, податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН у березні 2015 року, в свою чергу, перша подія згідно п.198.2 ст.198 ПК України, припадала саме на березень 2015 року, оскільки згідно первинних документів фактичне отримання товарів/послуг відбулось в березні 2015 року (а.с.169-202).

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що Товариством правомірно, з врахуванням ст.198 та ст.201 ПК України віднесено до податкового кредиту березня 2015 року податкові накладні виписані в лютому поточного року, оскільки такі зареєстровані в ЄРПН контрагентами Товариства у березні 2015 року, а також враховуючи те, що перша подія в розумінні п.198.2 ст.198 ПК України припадала саме на березень 2015 року, що в сукупності надавало Товариству право на віднесення сум податку до податкового кредиту цього місяця.

Щодо податкових накладних виписаних у січні 2015 року та зареєстрованих у лютому 2015 року, то колегія суддів зазначає, що під час перевірки податковий орган, як це зазначено в п.2.3 акта перевірки вибірковим порядком охопив первинні бухгалтерські документи та не піддавав оцінці відображення податкових накладних у податковому кредиті березня 2015 року в контексті приписів п.198.2 ст.198 ПК України, які є визначальними, а тому висновки СДПІ в цій частині колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

В свою чергу, повідомлення в листі ДФС України від 17.02.2015р. «Про податок на додану вартість» про окремі особливості формування податкового кредиту з урахуванням норм ПК України, що набрали чинності з 1 січня 2015 року не є нормативно-правовими, а тому судом до уваги не повинні братись.

Підсумовуючи викладене колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про обов'язок включення вчасно зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН до складу податкового кредиту того звітного періоду, на який припадає дата їх складення, оскільки з 01.01.2015р. втратила чинність редакція п.198.6 ст.198 ПК України, що передбачала право платника включити ПДВ до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної у разі не включення зазначеної суми у відповідному звітному періоді, зроблені судом першої інстанції без системного аналізу положень чинного податкового законодавства.

Відповідно до ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Слід зауважити, що в акті перевірки контролюючий орган не зазначає про те, що протягом 1095 днів Товариству визначались суми податкового зобов'язання з ПДВ чи зменшувались суми бюджетного відшкодування, що давало б можливість констатувати факт повторності, передбачений ст.123 ПК України, а тому правомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 50 відсотків СДПІ не доведена.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення №0000244200/9208 від 06.07.2015р. винесене СДПІ без системного аналізу вимог ст.198, ст.201 ПК України та принципів, передбачених ч.3 ст.2 КАС України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до переконання, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі та вимогах законодавства, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позову.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі № 803/2152/15 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015р. №0000244200/9208.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Постанови складено 18.12.2015р.