Ухвала суду № 54453079, 16.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/19416/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

16 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Бузько А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стеблівської селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом зовнішньоекономічної асоціації "НОВОСВІТ" до Стеблівської селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Стеблівської селищної ради від 25 лютого 2010 року №38-1 надано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 0,01 га по вул. Нечуя-Левицького,80 для потреб електроенергетики та погоджено проект відведення земельної ділянки (а. с. 14).

08 серпня 2014 року Стеблівською селищною радою прийняте рішення № 68-3/УІ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ЗЕА «Новосвіт» площею 0,01 га та передано її в оренду позивачу під розміщення трансформаторної підстанції для виробництва та розподілу електроенергії, доручено селищному голові підписати договір оренди земельної ділянки (а. с. 12).

29 серпня 2014 року між сторонами укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,01 га з цільовим призначенням під розміщення трансформаторної підстанції для виробництва та розподілу електроенергії. Договір укладений на 49 років до 28 серпня 2063 року (а. с. 5-8). При цьому, управління культури Черкаської обласної державної адміністрації не заперечувало щодо відведення земельної ділянки, вказуючи, що вона знаходиться в межах пам'ятки археології городища ХІ-ХУІІ, культовий шар якого зруйнований будівельно-земляними роботами у ХІХ-ХХ ст.

Рішенням Стеблівської селищної ради від 20 листопада 2014 року № 46 погоджено наміри на будівництво мікро ГЕС «Рось-1» в смт. Стеблів (а. с. 13).

Однак, 20 липня 2015 року Стеблівською селищною радою ухвалено Рішення №83-1/УХ, п. 1.1 якого скасовано рішення Стеблівської селищної ради від 08 серпня 2014 року №68-3/УХ.

Вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду.

Суд І інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що рішення відповідача від 08 серпня 2014 року є актом індивідуальної дії, містить приписи зверненні до конкретної юридичної особи та вичерпує свою дію після його реалізації. А тому відповідач не мав право його скасовувати свої іншим рішенням.

Колегія суду погоджується з таким висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Згідно з ч. 34 ст. 26, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. Ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Крім того, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Чинне законодавство України містить низку законодавчих актів, якими прямо передбачено право органу місцевого самоврядування скасовувати свої рішення з тих чи інших питань, віднесених до сфери їх управління, а також рішення виконавчих органів місцевого самоврядування. Разом з тим, щодо актів індивідуальної дії законом передбачений інший порядок, про що вказав в своєму рішенні Конституційний Суд України. Так, в мотивувальній частині вищевказаного рішення Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно зі ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Аналогічна правова позиція щодо скасування власних актів індивідуальної дії органом місцевого самоврядування висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 жовтня 2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Київський дослідно-механічний завод" до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Інститут гідротехніки та меліорації Української академії аграрних наук, Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів, за участю Генеральної прокуратури України, про скасування рішення, та постанові від 06 червня 2011 року у справі за позовом до Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання розпорядження неправомірним.

Пунктом 1.1 рішення Стеблівської селищної ради від 20 липня 2015 року № 83-1/УІ, скасовано рішення Стеблівської селищної ради від 08 серпня 2014 року № 68-3/УІ, обґрунтовуючи використанням земельної ділянки у спосіб, який суперечить вимогам ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При прийнятті рішення орган місцевого самоврядування керувався, зокрема і положеннями ст. 141 ЗК та протоколом громадських слухань жителів смт. Стеблів від 09 липня 2015 року (а. с. 11).

З наведеного вбачається, що п 1.1 оскаржуваного рішення відповідачем скасоване своє попереднє рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду, яке за своєю суттю є актом індивідуальної дії, адже містить конкретні приписи, звернені до окремої юридичної особи, а саме позивача, має застосовуватись одноразово і після реалізації вичерпує свою дію. Суд враховує, що оскаржуваним рішенням скасований акт, внаслідок якого між сторонами виникли правовідносини щодо оренди земельної ділянки, при цьому позивач заперечує проти зміни рішення відповідача від 08 серпня 2014 року, а прийняття оскаржуваного рішення погіршує існуюче становище позивача, оскільки позивачем були витрачені кошти для отримання необхідних дозвільних документів, проведення експертиз, виготовлення технічної документації.

За встановлених обставин та враховуючи порушення вищевказаних норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, що рішення відповідача від 20 липня 2015 року щодо скасування рішення Стеблівської селищної ради від 08 серпня 2014 року № 68-3/УІ є протиправним, адже прийняте поза межами наданих відповідачу повноважень, при цьому порушено право позивача підлягає захисту шляхом скасування п. 1.1 оскаржуваного рішення.

Також відповідач, скасовуючи попереднє рішення, керувався положеннями ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Наразі, дана норма регулює підстави та порядок проведення громадських слухань, при цьому громадські слухання проводяться щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій, яким не є рішення відповідача від 08 серпня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Стеблівської селищної ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 грудня 2015 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.