Ухвала суду № 54453072, 16.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2541/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

Лукянчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2015р. по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Іванівський маслозавод» до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015р. Публічне акціонерне товариство «Іванівський маслозавод» (далі ПАТ «Іванівський маслозавод») звернулось в суд із адміністративним позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі Генічеська ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 22.07.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 72331,50грн., з яких за основним платежем на 48221грн., за штрафними санкціями на 24110,50грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у період з 7.07.2015р. по 12.07.2015р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Іванівський маслозавод» в частині повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків контрагентом-постачальником ПП «Херсондорінвест» в липні, жовтні та листопаді 2014р., відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності за період липень, жовтень, листопад 2014р.

За результатами перевірки ОДПІ складено акт перевірки №6/22-01/00447557 від 16.07.2015р., у висновках якого зазначено про порушення ПАТ «Іванівський маслозавод» пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено факт нереальності здійснення фінансово-господарських операцій ПАТ «Іванівський маслозавод», за період липень, жовтень, листопад 2014р. щодо придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Херсондорінвест» та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, який підлягає сплаті на загальну суму 48221грн., в тому числі: за липень 2014р. - на суму 16486грн., за жовтень 2014р. - на суму 10980грн., за листопад 2014р. - на суму 20755грн.

На підставі акту перевірки Генічеською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 22.07.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 72331,50грн., з яких за основним платежем на 48221грн., за штрафними санкціями на 24110,50грн.

Позивач вважає, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають існуючим фактичним обставинам та діючому податковому законодавству, у зв'язку з чим є протиправними. Посилаючись на зазначені обставини позивач просив позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2015р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області №0000182200 від 22.07.2015р..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщення про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте в судове засідання не прибули, про причини не повідомили. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі акту перевірки від 16.07.2015р. за №6/22-01/00447557 документальної позапланової виїзної перевірки позивача, 22.07.2015р. Генічеською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000182200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 72331,50грн., з яких за основним платежем на 48221 грн., за штрафними санкціями на 24110,50грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки ДПІ про те, що встановлено відсутність реальності господарських операцій, не підтверджено інформацію щодо проведення фінансово-господарської операції з ПП «Херсондорінвест», ТТН не заповненні належним чином, не підтверджений факт придбання товару.

Перевіряючи правомірність дій ДПІ та підстави, за якими було прийнято податкове повідомлення-рішення, судова колегія виходила з того, що ст.198 ПК України визначений порядок формування податкового кредиту.

Як визначено п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з наведених норм, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат, є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14.03.2014р. між ПП «Херсондорінвест» та ПАТ «Іванівський маслозавод» укладено договір №1403/01, за умовами якого ПП «Херсондорінвест» зобов'язується передати нафтопродукти у власність ПАТ «Іванівський маслозавод», а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті та за ціною визначеною у накладній. За умовами договору приймання товару по кількості та якості відбувається за юридичною чи фактичною адресою покупця (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.4.1 договору, позивач зобов'язаний провести оплату за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Факт продажу нафтопродуктів підтверджується накладними від 28.07.2014р. №280701, від 3.10.2014р. №031001 та від 20.10.2014р. №201003, податковими накладними від 28.07.2014р. №11, від 3.10.2014 р. №3 та від 20.10.2014р. №21.

Факт оплати товару у безготівковому порядку підтверджується платіжними дорученнями від 27.08.2014р. № 516, від 30.09.2014р. №606, від 6.10.2014р. №616, від 20.10.2014р. № 645.

Перевезення нафтопродуктів було здійснено за замовленням продавця підприємствами-перевізниками (ТОВ «Спецконсалт», ПП «Київбудтранс-Сервіс»), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 28.07.2014р. №2807/01, від 3.10.2014 р. № 0310/01, від 20.10.2014р. №2010/04.

Що стосується посилань ДПІ на неналежне оформлення ТТН, то судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що товарно-транспортна накладна підтверджує транспортні витрати, є документом для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а не доказом придбання товару, а також те, що товарно-транспортні накладні складались ПП «Херсондорінвест» (Продавцем), а не ПАТ «Іванівський маслозавод» (Покупцем). Підприємство, яке сплатило за послуги перевезення вантажу, для віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат, повинно мати належним чином оформлені первинні транспортні документи, що підтверджують отримання здійснених послуг по перевезенню вантажу. Товарно-транспортні накладні не мали статусу первинного бухгалтерського документа для позивача в розумінні вимог ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки позивач не ніс транспортних витрат.

Виходячи з наведеного, надані позивачем первинні документі відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Матеріалами справи підтверджений факт використання позивачем нафтопродуктів у господарській діяльності. Це наступні документи: - акти використання (списання) палива від 1.08.2014р., від 1.11.2014р., від 1.12.2014р., - відомості обліку основних засобів "будівлі та споруди", - журнали-ордери за липень та жовтень 2014р., - зведеною відомістю надходження товарів за липень, жовтень 2014р., - відомістю №3 "Аналітичний облік по розрахункам з постачальниками" за липень та жовтень 2014р.

Що стосується контрагента ПП «Херсондорінвест», то на момент здійснення господарських операцій з позивачем, воно мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване платником податку на додану вартість не заперечується та не спростовується відповідачем.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП «Херсондорінвест» на момент здійснення господарських операцій з позивачем за місцезнаходженням.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ПП «Херсондорінвест», які були предметом перевірки.

Виходячи із наданих до справи доказів, судова колегія вважає, що ДПІ не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем доведений факт реальності господарських операцій по вказаному контрагенту та правомірність формування податкового кредиту.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2015р. - залишити без змін.

Стягнути з Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області до Державного бюджету України (УК у м.Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача 31212206781008; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу - судовий збір, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461)- несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову №821/2541/15-а від 7.09.2015р. у розмірі 2009,70грн.(дві тисячі дев'ять грн. 76коп.).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук