Постанова № 54453067, 14.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Справа № 876/6900/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ісіс Плюс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №803/2580/14 за позовом Приватного підприємства «Ісіс Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

15.12.2014р. Приватне підприємство «Ісіс Плюс» (далі - Підприємство) звернулось із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндохдів у Волинській області (далі - ОДПІ), просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0012401501 від 16.07.2014р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) в сумі 70 904 грн. та штрафних санкцій в сумі 17 726 грн.; №0001812202 від 04.03.2014р. про зменшення на 837 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток; №0001802202 від 04.03.2014р. про зменшення на 1 416 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно договорів поставки будівельних матеріалів між ПП «Ісіс Плюс» та ТзОВ «Волиньтабак», ТзОВ «Авангард плюс», ТзОВ «Львівський тютюн» та ін., протягом 2012-2013 років Підприємство поставило та передало у власність будівельні матеріали відповідно до специфікацій, що підтверджується податковими та видатковими накладними. Товар передавався на складі постачальника, оскільки Підприємством укладено договори відповідального зберігання з фізичною особою ОСОБА_2 Підтвердженням реальності здійснення операцій є також укладений ПП «Ісіс Плюс» з ОСОБА_2 та підприємцем ОСОБА_3 трьохсторонній договір про надання послуг з організації вантажно-розвантажувальних робіт будівельних матеріалів від 01.11.2012р. Важливим доказом товарності операцій є і той факт, що на момент податкової перевірки всі будівельні товари позивач не встиг продати, на складі були залишки товару, одержанні згідно оспорюваного ОДПІ договору поставки від ПП «ЦИКАС Плюс». Окрім того, усі обставини постачання будівельних матеріалів Підприємства зі складу в с.Богушівка в адресу ТзОВ «Волиньтабак» та інших контрагентів були предметом ретельного дослідження в ході досудового розслідування, що проводились управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Волинській області. 25.07.2014р. провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину. За поданими ОДПІ заявами про визнання нікчемними за ознакою безтоварності правочинів з постачання будівельних матеріалів з ПП «Цикас Плюс» в адресу ПП «Ісіс Плюс», а також з ПП «Ісіс Плюс» в адресу ТзОВ «Волиньтабак» Рівненським апеляційними господарським судом в задоволенні позову відмовлено. За поданим ОДПІ до Вищого господарського суду України касаційними скаргами, в їх задоволенні також відмовлено. Щодо транспортування товару, то таке відбувало по замовленню та за рахунок покупця товару. Враховуючи наведене вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі безпідставних висновків ревізорів, а тому підлягають скасуванню як незаконні.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Ісіс Плюс» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 12 лютого 2008 року. Основним видом діяльності підприємства згідно КВЕД-2010 є 45.11 «Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами», 45.31 «Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів», 46.38 «Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками», 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням» та інші, що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.12).

З 30.01.2014р. по 07.02.2014р. працівниками Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області (правонаступником якої є Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) проводилася документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.11.2013р., а також формування доходів та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений акт від 13 лютого 2014 року №731/22.2/35751004 відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення Підприємством п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, абз. «є» п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (далі-ПК України) в результаті чого завищено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 408 747,00 грн. по операціях із: ТзОВ «Волиньтабак» на суму 748 332,00 грн. за період з 01.11.2012р. по 31.08.2013р.; з ТзОВ «Авангард Плюс» на суму 130 009,00 грн. за вересень 2013 року; з ТзОВ «Львівський тютюн» на суму 304 911,00 грн. за період листопад 2013 року; інші контрагенти на суму 199 014,20 грн. за період листопад 2013 року; ТзОВ «Борисфен-Д» на суму 26 481,00 грн. за період з 01.11.2012р. по 30.11.2013р.; інші контрагенти на суму 199 014,20 грн. за період листопад 2013 року; встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201, абз. «є» п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1 407 331грн. по операціях із: ПП «Цикас Плюс» на суму 1 382 012,00 грн.; ПП «Промагроконтракт» на загальну суму 25 319,00 грн.; встановлено порушення пп.14.1.27, п.14.1.36, п.14 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України, а саме неправомірне віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суму витрат по придбанню маку блакитного у ІІ кварталі 2012 року на загальну суму 126 594,00 грн.; порушення п.14.1 ст.14, пп.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п. 138.6 ст.138, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України в результаті чого Підприємством занижено дохід від операційної діяльності на загальну суму 1 132 458,00 грн. (т.1 а.с.18-35).

На підставі акта перевірки від 13.02.2014р. №731/22.2/35751004 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001812202 від 04.03.2014р. яким зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на вісімсот тридцять сім гривень основного платежу та №0001802202 від 04.03.2014р., яким зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 416 грн. основного платежу (т.1 а.с.37,38).

З 19.06.2014р. по 25.06.204р. головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Ісіс Плюс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за серпень 2013 року, за результатами проведеної перевірки складено акт №3049/15.1/35751004 від 27.06.2014р. згідно з висновками якого перевіркою встановлено порушення Підприємством абз. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування серпня 2013 року на 70 904 грн. (т.1 а.с.13-17)

На підставі акта перевірки від 27.06.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 16.07.2014р. №0012401501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 70 904 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 17 726 грн. (т.1 а.с.36).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі безпідставних висновків ревізорів, а тому підлягають скасуванню як незаконні, що стало підставою звернення Підприємства з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, чинний у період, що перевірявся, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, що перевірявся, (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування ПДВ та витрат є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Як це вбачається з матеріалів справи, згідно з Договором позики №3/12-ПЗ від 27.11.2012р. засновником позивача ОСОБА_4 (Позикодавець) надано ПП «Ісіс Плюс» (Позичальнику) безвідсоткову позику на зворотній основі будівельними матеріалами (Товар), який Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю у визначений Договором термін. Позика надається з метою використання Товару у господарській діяльності Позичальника. Перелік Товару, що передається за Договором, його кількість, вартість та комплектність визначаються Сторонами у акті прийому-передачі (т.2 а.с.45-47).

Також протягом періоду, що перевірявся між Підприємством та ТзОВ «Волиньтабак», ТзОВ «Авангард Плюс», ТзОВ «Львівський Тютюн» здійснено господарські операції з поставки та передачі у власність будівельних матеріалів.

Відповідно до Договорів поставки №3/11-12 від 15.11.2012р., №10/09-13, №20/11-13 від 20.11.2013р. позивач (Постачальник) зобов'язується поставляти та передавати згідно підписаних Специфікацій, що є невід'ємними частинами Договорів, будівельні матеріали ТзОВ «Волиньтабак», ТзОВ «Авангард - Плюс», ТзОВ «Львівський тютюн» (Замовники). Поставка товару здійснюється самовивозом, Товар передається Постачальнику Замовником на складі Постачальника в с.Богушка.

Розрахунки між позивачем та ТзОВ «Волиньтабак» проводились у безготівковій формі та представленні простим векселем (т.3, а.с.159-164).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення Господарського суду Волинської області від 21.10.2013р. у справі №903/985/13 за позовом ТзОВ «Волиньтабак» до ПП «Ісіс Плюс» про визнання недійсним, в тому числі нікчемним договору поставки №3/11-12 від 15.11.2012р. в задоволенні вказаного позову відмовлено. Дане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014р. (т.2 а.с.61-68).

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з Договором поставки №01-П від 09.01.2013р. ПП «Цикас Плюс» (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставляти та передавати Замовнику будівельні матеріали, а Замовник зобов'язується приймати і оплачувати Товар. Поставка товару здійснюється самовивозом, Товар передається Постачальнику Замовником на складі Постачальника в с.Богушка (т.4 а.с.50-61). Реальність господарських операцій за вказаним договором підтверджено поданими видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до Договору купівлі-продажу №01/13-К-П від 21.11.2013р. ПП «Цикас Плюс» (Продавець) зобов'язується в порядку та на умовах договору відпустити (продати) у власність Покупцю будівельні матеріали, згідно з Специфікаціями, а Покупець зобов'язується прийняти (купити) і провести оплату за Товар (т.5 а.с.124-125).

Відповідно до Договору купівлі-продажу №05/06 від 05.06.2012р. між ПП «Промагроконтракт» (Продавець) зобов'язується передати у власність покупця товар (мак блакитний, мішки з п/п тканини), а ПП «Ісіс Плюс» (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити такий товар (т.10 а.с.160). Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі та підтверджені платіжними дорученнями. Транспортування придбаних ТМЦ не проводилось, оскільки товар знаходився на складі ПП «Промоагроконтракт» згідно договору суборенди майна №01/06 від 01.06.2012р., що підтверджується актом приймання передачі майна від 01.06.2012р., актом здачі-приймання від 02.07.2012р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунком-фактури та платіжними дорученнями (т.3, а.с.168-179).

З акта перевірки вбачається, що посадовими особами Підприємства надано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/66128 від 16.09.2010р. на мак продовольчий.

Згідно з договору постачання №1 від 06.06.2012р. позивач (Продавець) зобов'язується передати у власність ТзОВ «Борисфен-Д» (Покупцю) товар (мак блакитний, мішки з п/п тканини), а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах укладеного договору (т.10 а.с.161). Передача товару здійснювалась на складі Продавця в присутності представників обох сторін.

Реальність зазначених господарських операцій за вказаними договорами підтверджено поданими видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Для здійснення господарської діяльності Підприємство використовує орендовані приміщення.

Так, відповідно до Договору відповідального зберігання №09/12 від 01.11.2012р., укладеного між ОСОБА_2 (Зберігач) та позивачем (Поклажодавець), Поклажодавець передає, а Зберігач надає відкриту площадку в розмірі 1000 м.кв. та приймає на відповідальне зберігання будівельні матеріали, який знаходиться АДРЕСА_1. Перелік Товару, що передається на відповідальне зберігання згідно за цим Договором, його кількість, вартість та комплектність визначаються Сторонами у акті прийому-передачі (т.4 а.с.62).

Відповідно до Додаткової угоди до Договору зберігання №09/12 від 01.11.2012р. під час прийому-передачі будівельних матеріалів на зберігання та їх повернення із зберігання Зберігач власними силами та за власні кошти забезпечує зважування, навантаження, розвантаження, складування та охорону даних будівельних матеріалів.

Акти приймання-передачі будівельних матеріалів на відповідальне збереження згідно Договору №09/12 від 29.01.2013р.

В ході проведення перевірки інвентаризація основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів Підприємства не проводилась.

З наявних у справі документів вбачається, що транспортування здійснювалось автопідприємством ТзОВ «АС-ОРТ» згідно договору транспортно-експедитирського обслуговування від 01.10.2011р. №3/01-10-11.

Відповідно до трьохстороннього договору про надання послуг з організації вантажно-розвантажувальних робіт №07/11-ВР від 01.11.2012р. укладеного між ОСОБА_2 (Замовник), ОСОБА_3 (Виконавець) та ПП «Ісіс Плюс» (Підприємство), Сторони зобов'язуються організувати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт будівельних матеріалів у АДРЕСА_1, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Вартість послуг визначається Сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця, становить 1000 грн. в місяць, та фіксується в актах виконаних робіт.

Згідно з актами виконаних робіт за Договором №01-13-ВР від 03.11.2013р. СПД ФО ОСОБА_3 виконано на замовлення ОСОБА_2 вантажно-розвантажувальні роботи будівельних матеріалів у с.Богушівка, Луцького району, вул..Сонячна,2 згідно цивільно-правового договору №01/13-ВР від 03.01.2013р.

Представлені Товариством документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, робіт (послуг).

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано оформлені у відповідності до вимог чинного на момент їх виписки законодавства податкові накладні, які відповідають приписам законодавства і не містять якихось дефектів, які би впливали на їх чинність.

Водночас, покликання відповідача в акті перевірки від 13.02.2014р. №731/22.2/35751004 на факт не транспортування маку блакитного, одержаного від ПП «Промоагроконтракт», на відсутність документів на походження вказаного товару, документів підтверджуючих транспортування маку блакитного до ТзОВ «Борисфен-Д», відсутність у власності/користуванні ТзОВ «АС-ОРТ» автомобіля марки Камаз 5410, д.н. НОМЕР_1, ненадання Специфікацій до договору з ПП «Цикас Плюс», як на підставу необґрунтованості податкової вимоги та безтоварність господарських операцій, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року №2, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

При встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що товаротранспортні документи по договорах, вказаних у акті перевірки, не могли бути надані, оскільки придбаний та проданий товар не транспортувався, а зберігався на складах, згідно договорів оренди та відповідального зберігання.

З наявного в матеріалах справи Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.09.2010р. №05.03.02-03/66128 вбачається, що об'єктом експертизи є мак продовольчий, код за УКТЗЕД:НОМЕР_2, сфера застосування - для реалізації, заявник експертизи - ПП «Промагроконтракт», об'єкт експертизи відповідає встановленим медичним критеріям безпеки, термін придатності - за маркуванням, висновок дійсний до 01.10.2013р.(т.10 а.с.137). Відповідно до коду УКТ ЗЕД НОМЕР_2 віднесено «насіння маку інше», тобто і «мак блакитний».

Щодо транспортування товару ТзОВ «АС-ОРТ», то колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до товарно-транспортних накладних перевезення здійснювалось декількома марками автомобілів. Згідно з акта перевірки від 13.02.2014р. №731/22.2/35751004 на момент проведення такої автомобіль Камаз 5410 д.н. НОМЕР_1 належить ПАТ «Феодосійській тютюновій фабриці» та тимчасово (з правом керування) зареєстровано на ТзОВ «АС-ОРТ» з 16.06.2007р., що підтверджує можливість використання такого при здійсненні перевезень.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 та постанові від 11.12.2007р. (справа №21-1376во06).

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання контрагентами свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентами, не може створювати наслідки для самого позивача.

Крім того, колегія суддів зауважує, що обґрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуються на припущеннях.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі аналізу вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ,а також витрат та дохлду є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, водночас ОДПІ не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує недобросовісність платника та необґрунтованість його податкової вигоди, а тому судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 04 березня 2014 року №0001802202, №0001812202 та обґрунтованості висновків податкового органу про нереальність господарських операцій ПП «Ісіс Плюс».

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Оскільки висновки акта від 27.06.2014р. №3049/15.1/35751004 зроблено з врахуванням акта від 13.02.2014р. №731/22.2/35751004 згідно з яким «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду» декларації з ПДВ за серпень 2013 року становить 0,00 грн., тому колегія суддів приходить до переконання, що податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2014 року №0012401501 винесено необґрунтовано та неправомірно.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до переконання, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі та вимогах законодавства, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позову.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ісіс Плюс» задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №803/2580/14 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2014 року №0012401501, від 04 березня 2014 року №0001802202, №0001812202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ісіс Плюс» 182,70 (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Постанови виготовлено 18.12.2015р.