Ухвала суду № 54453054, 16.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 876/658/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014р. по справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.05.2014р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 23.04.2014 року №0006591703, за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2243830,50 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1495887,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 747943,50 грн.; №0006601703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року на 2042,0 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція розміром 1021,0 грн.; рішення №0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції розміром 15974,15 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 23.04.2014р. №0006591703 за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2243830,50 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1495887 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 747943,50 грн.; в частині сум амортизаційних витрат, що складають - 710695,0 грн. та за штрафними санкціями - 355348,0 грн. та в частині сум страхових платежів що складають - 80329,0 грн. та за штрафними санкціями - 40165,0 грн.. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ №0006601703 від 23.04.2014 року та Рішення про застосування штрафної санкції №0006611702 від 23.04.2014 р., яким застосована штрафна санкція в розмірі 15974,15 грн. в частині сум - 7589,00 грн. що відповідає сумі штрафних санкцій (амортизаційні платежі) та 858,00 грн., що відповідає сумі штрафних санкцій (за страхові платежі). В решті вимог - відмовлено.

Сторони оскаржили дану постанову з підстав неповного з»ясування обставин справи та порушення норм матеріального права.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що суд неправильно застосував пп.14.1.27,

пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, незастосуванні пп.14.1.105 п.14.1 ст.14 ПК України, ч.1 ст.190, ч.1 ст.192, ч.1 ст.320 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.139, ч.1 ст.140 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4 Закону України «Про бухгалтерський

облік та фінансову звітність в Україні», пп.19-1.1 п.19-1.1 ст.191, ст.20 ПК України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст.19 Конституції України.

На підставі пп.138.8.2 п.138.8, пп.«б» пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України витрати на оплату праці та на відрядження включаються до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Таким чином, дія визнання витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, необхідно дотриматися трьох умов: пов'язаність з підприємницькою діяльністю; документальне підтвердження; віднесення до витрат операційної діяльності.

Всі три умови позивачем виконані, а відтак він правомірно визнавав витратами, власні кошти витрачені на виплату заробітної плати та оплату витрат на відрядження.

Суд дійшов висновку, що оскільки готівкові кошти для виплати заробітної плати і витрат на відрядження не були отримані платником з банківської установи, то такі кошти документально не підтвердженні та не приймали участь в отриманні доходів.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Звіти на виплату грошей, звіти про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, видаткові касові ордери є тими первинними документами в розумінні п.138.2 ст.138 ПК України, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Висновок суду про те, що понесені витрати не приймали участь в отриманні доходів вважає надуманим, оскільки витрати на виплату заробітної плати та витрат на відрядження безумовно, в не залежності від отриманого доходу, визнаються законодавцем витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відсутність у підприємця коштів, отриманих в звітному податковому періодів від підприємницької діяльності не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення №0006611702 в частині сум - 7589 грн., що відповідає сумі штрафних санкцій (амортизаційні платежі) та 858 грн., що відповідає сумі штрафних санкцій (за страхові платежі). Базою для нарахування залишку штрафу є визначене податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пов'язане з витратами на оплату праці (витрати на відрядження).

Вважає протиправним визначення податковим органом податкового зобов'язання позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб через збільшення розміру об'єкту оподаткування (зменшення витрат), а відтак безпідставно нараховано внесок та застосовано штрафну санкцію.

Просить скасувати постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та

прийняти нову про задоволення позову повністю.

Податковий орган в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано факт відсутності бухгалтерського обліку у фізичної особи-підприємця, що позивач не має права на формування валових витрати у вигляді амортизаційних відрахувань.

Вважає, що судом не досліджено, що позивачем при нарахуванні амортизаційних відрахувань не понесено витрати у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. №168/704.

Дані наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку, фактично понесеним витратам на придбання товару та оформлятись відповідними первинними документами, які б підтверджували виконання тої чи іншої послуги.

Виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх видатків, а тільки тієї частини, яка прямо відповідає цьому доходу.

Судом не враховано, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець ОСОБА_1 не веде бухгалтерський облік, тобто не формує баланс, звіт про фінансові результати та їх використання, то відповідно і не визначає собівартість, склад адміністративних витрат, загальновиробничих витрат. Тому, до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування не включається сума амортизації основних засобів.

Вважає, що витрати із страхування фінансових ризиків входять до ст.140.1.6 ст.140 ПК України, яка не відноситься до витрат операційної діяльності.

Оскільки оплачені ФОП ОСОБА_1 страхові платежі по договорам добровільного страхування фінансових ризиків, не передбачені в складі витрат операційної діяльності, то Мукачівською ОДПІ правомірно встановлено, порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що полягає у неправомірному включенні до валових витрат в декларації про майновий стан і доходи за 2012 - 2013 рік суму 478795 грн. страхових платежів.

Стосовно поступлення коштів на розрахунковий рахунок за реалізовані товари (роботи, послуги) та списання грошових коштів, то у виписках відсутні відомості про видачу грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 українська грн. в АТ ОТП Банк м.Київ на виплату заробітної плати.

Проаналізувавши рух коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 українська грн. в АТ ОТП Банк м.Київ встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2012 року отримав з установи банку на відрядження найманих працівників кошти в сумі 634000,00 грн. та відповідно у 2013 році - кошти в сумі 1014000,00 грн., в розмірі меншому за суму віднесену платником до складу витрат.

Оскільки відповідно до п.п.14.1.56. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, то платником ФОП ОСОБА_1 не понесені витрати, пов'язані з виплатою заробітної плати в 2012р. в розмірі 265284,00 грн., та відповідно в 2013р. в розмірі 342376,00 грн. та відрядженням найманих працівників в 2012 році в розмірі 1183735,00грн, та відповідно в 2013 році в розмірі 2407636,00грн, оскільки вказані готівкові кошти не були отримані Платником податків ФОП ОСОБА_1 з банківської установи, тобто не підтверджені документально та не прийняли участь в отриманні доходів ФОП ОСОБА_1 Також, в судовому засіданні позивач засвідчив факт відсутності отриманих готівкових коштів в межах господарської діяльності.

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2013 року в сумі 2042 грн., судом не враховано, що наявність судових спорів позивача за попередні звітні періоди, не впливає на відображення платником сум розрахунків з бюджетом в розділі ІІІ декларації з податку на додану вартість, а оскаржена сума відображається в картці обліку платника.

Просить скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст.55 КАС України Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області замінено на Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, які просять задоволити апеляційну скаргу позивача та відхилити апеляційну скаргу податкового органу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Мукачівської міської ради, як фізична особа-підприємець з 12.03.1997р. та з 30.08.2007 року зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідачем проведена планова документальна виїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності позивача щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог податкового законодавства, виконання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., про що складено акт №755/17-03/НОМЕР_1 від 01.04.2014 року, на підставі якого винесено рішення №0006611702 та податкові повідомлення - рішення від 23.04.2014 року №0006591703, №0006601703.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, пп. "в" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.138.2 ст.138, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України позивач безпідставно включив до декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, та за 2013 рік, поданої до Мукачівської ОДПІ, витрати, які фактично не понесені у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, не підтверджені документально, оскільки не здійснені платником в зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, тобто не пов'язані з господарською діяльністю, так як не прийняли участь в отриманні доходів підприємця, в сумі 274822 грн. за 2012 р. та в сумі 2158643 грн. за 2013 р. Відповідач вважає, що підприємець безпідставно включив до складу витрат суми амортизації основних засобів, оскільки він застосовує загальну систему оподаткування та відповідно не зобов'язаний вести бухгалтерський облік.

Щодо амортизаційних витрат, то колегія суддів зазначає наступне:

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) - пп.14.1.3 п.14.1 ст.14 ПК України.

Витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності підлягають амортизації в силу п.144.1 ст.144 ПК України.

пп.14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що основні засоби - матеріальні активи у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Будівлі, транспортні засоби, комп'ютери відносяться до основних засобів, що встановлено п.145.1 ст.145 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач фактично поніс витрати на придбання основних фондів, що підтверджується актами прийому передачі основних засобів, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та договорами купівлі-продажу, які пройшли реєстрацію разом з платіжними дорученнями та ВМД, свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та договором купівлі-продажу нежитлової будівлі шляхом аукціону (а.с.146-252 т.1, а.с.1 - 90, 100 т.2), які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції. Належним чином забезпечував ведення обліку балансової вартості груп основних фондів, що підтверджується відомостями нарахування амортизаційних витрат (а.с.146-159 т.1).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Згідно з ч.3 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

З аналізу норм зазначеної статті випливає, що надаючи право фізичній особі-підприємцю вести спрощений облік доходів і витрат, одночасно не позбавляє позивача права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів.

Норми законодавства, що регулюють порядок оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, встановлюють включення до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування тих витрат, які підлягають амортизації згідно з ПК України, а тому висновок податкового органу щодо відсутності можливості нараховувати амортизації об'єктів, що використовуються підприємцем у своїй господарській діяльності, колегія суддів не приймає до уваги.

Дане стверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014р. у справі №К/9991/38047/11.

Щодо укладення позивачем страхових договорів з ПрАТ «СК ПЗУ Україна», АСМАП Україна, ТОВ «Сервіс АСМАП Україна», ПрАТ "СК Уніка", витрати ФОП ОСОБА_1 на оплату страхових платежів склали 126501,48 грн. у 2012р., та 184317,40 грн. у 2013р., що суттєво відрізняється (в сторону зменшення) від суми, яка встановлена податковим органом в Акті перевірки. На підтвердження вищенаведеного позивачем були надані банківські виписки та акти взаєморозрахунків між страховими компаніями та позивачем ( а.с.107 - 148 т.2).

Пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що витратами визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу. Ст.138 ПК України визначено склад витрат та порядок їх визнання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом помилково зроблений висновок, що страхові платежі по договорам страхування фінансових ризиків, не передбачені в складі витрат операційної діяльності та підлягають виключенню, оскільки без вищевказаних платежів діяльність даного підприємця в частині надання послуг перевезення, неможлива.

Щодо правильності визначення розміру бюджетного відшкодування за перевіряємий період то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.07.2013р. по справі №807/2045/13-а, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015р. залишена без змін, податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ: №0001491700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22тис. 292 гривень та застосовані штрафні (фінансові санкції) розміром 11146 грн.; №0001511700, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 90545 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) розміром 45272,50 грн., №0001501700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2042 грн., винесені на підставі акту перевірки від 11.03.2013 року №944/1702/НОМЕР_1, визнані протиправними та скасовані (а.с.116 т.1), а тому податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014р. №0006601703 є передчасним та протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.56. п.14.1 ст.14, п.138.4 ст.138, п.138.2 ст.138, п.77.2, п.177.4 ст. 177 ПК України, позивачем зайво включено до декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та за 2013 рік, витрати, які фактично не понесені у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, не підтверджені документально, а отже, не здійснені платником, оскільки не прийняли участь в господарській діяльності, що спрямована на отримання доходу саме в 2012 р. та в 2013 р.

ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період 2012-2013 рр. не отримував кошти з установи банку на виплату заробітної плати. Проведеною перевіркою руху коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 українська грн. в АТ ОТП Банк м.Київ встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2012 року отримав з установи банку на відрядження найманих працівників кошти в сумі 634000,00 грн. та відповідно у 2013 році - кошти в сумі 1014000,00грн.

До складу валових витрат за 2012р. підприємцем включено авансові звіти на суму 1817735,00грн., а до складу валових витрат 2013р. включено авансові звіти на суму 3421636,00 грн.

Позивачем в декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік до складу валових витрат включено суму, сформовану відповідно до складених авансових звітів та видаткових касових ордерів в розмірі 1817735,00грн., до складу валових витрат в декларацію про майновий стан і доходи за 2013р. включено суму відповідно до складених авансових звітів та видаткових касових ордерів в розмірі 3421636,00 грн.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1. ст.14 ПК України, позивачем не понесені витрати, пов'язані з виплатою заробітної плати в 2012р. в розмірі 265284,00 грн., та відповідно в 2013р. в розмірі 342376,00 грн. та відрядженням найманих працівників в 2012 році в розмірі 1183735,00грн, та відповідно в 2013 році в розмірі 2407636,00грн, оскільки вказані готівкові кошти не були отримані платником податків з банківської установи, тобто не підтверджені документально та не прийняли участь в отриманні доходів ФОП ОСОБА_1 саме за перевіряємий період.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Щодо нараховання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то колегія суддів виходить з наступного:

Встановлення порушення правильності нарахування, утримання та сплати внеску на загальну суму 127664,59 грн., слуговало базою для нарахування штрафної санкції в розмірі 15974,15 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, що сума донарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 127644,59 грн. на підставі якого встановлена штрафна санкція у розмірі 15974,14 грн. підлягає корегуванню у відповідності до розрахунків (а с.140, 149 т.3.), а штрафна санкція підлягає зменшенню на 7589,00 грн., що відповідає сумі штрафних санкцій (амортизаційні платежі) та 858,00 грн. що відповідає сумі штрафних санкцій (за страхові платежі).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) - п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Відповідно до ст.5, 94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» в редакції від 22.05.2015р., з Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області підлягає стягненню судовий збір в сумі 5359,20 грн. (4872,0 грн. *110 %, що підлягали сплаті при подачі позовної заяви до суду)

Керуючись ст.ст.94, 160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014р. по справі №807/1693/14- без змін.

Стягнути з Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573 Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, "Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371 - 5359 (п»ять тисяч триста п»ятдесят дев»ять) грн. 20 коп. судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 18.12.15р.