Постанова № 54452926, 10.12.2015, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/9344/15-а

пр.№ 2-а/464/256/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015 Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

при участі: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Обгрунтовує позов тим, що працює на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору місцевих, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, є інвалідом 3 групи загального захворювання. З 17.10.2014 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова, так як їй призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З 01 квітня 2015 року набули чинності нормиЗакону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-УШ, відповідно до якого у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру»пенсії, призначені відповідно доЗаккону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не виплачуються. В зв'язку з чим, починаючи з квітня 2015 року їй припинено виплату пенсії по інвалідності. Натомість, відповідно до пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УШ (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення, зокрема осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України "Про державну службу". Вказаний в пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, нормиЗакону України "Про державну службу"таЗакону України "Про судоустрій і статус суддів"щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються. В теперішній час особам, які підпадають під діюЗакону України "Про державну службу", пенсія призначається відповідно доЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст.47підстави для невиплати їй пенсії, призначеної відповідно до цьогоЗакону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати вказаної пенсії відсутні. З огляду на вказане вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної їй відповідно доЗакону № 1058, підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Просить визнати дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова в частині припинення виплати їй пенсії по інвалідності неправомірними та зобов'язати відновити їй виплату призначеної відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії по інвалідності з 1 червня 2015 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 (згідно довіреності від 23.11.2015) позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві. Просить позов задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 (згідно довіреності від 28.10.2015) у судовому засіданні проти позову заперечила у повному обсязі. Надала письмові заперечення, в яких зазначає, що 1 квітня 2015 року набули чинності норми Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Відповідно доабзацу 2ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Управління Пенсійного фонду України у франківському районі м.Львова діє на підставі Положення про Песійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121/2001. Відповідно до п.15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України.

Оскільки, абзацом 2 частини 1 статті 47 визначено, що тимчасово з 01.04.2015 по 31.12.2015 у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у порядку і на умовах, передбачених Законом України „Про судоустрій та статус суддів", Законом України „Про державну службу", пенсії, призначені відповідно до цих законів не виплачуються.

Крім того,Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIIIвизначено, що після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлюється.

На даний час позивачка є інвалідом IIIгрупи загального захворювання і працює на посаді державного службовця в у ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, тому вважають, що виплату пенсії по інвалідності припинено відповідно до вимог чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 17.10.2014 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова, так як їй призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На даний час позивачка є інвалідом IIIгрупи загального захворювання і працює на посаді державного службовця в у ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року внесено зміни до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Законом № 213-VIII були внесені зміни у Закон України "Про державну службу". Зокрема, стаття 37 Закону передбачає, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Суд вважає, що в даному випадку зазначена норма чітко встановлює, що пенсія особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Тобто, визначено, що підставою для припинення виплати пенсії є саме факт роботи особи на посаді яка дає право на призначення пенсії відповідно зазначеним законам, при чому в даному випадку не має значення чи набула особа таке право (тобто чи наявні підстави визначені законом для її призначення - вік, інвалідність, тощо) чи ні.

Отже, позивач займаючи посаду головного державного ревізора-інспектора сектору місцевих, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області,працює на державній службі, а отже має право (з урахуванням відповідних вимог Закону України «Про державну службу») на призначення пенсії відповідно до спеціального закону - Закону України «Про державну службу», а тому в даній ситуації на нього розповсюджується дія статті ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в чинній редакції.

Відповідач з 01 квітня 2015 року припинив виплату позивачу грошового утримання на підставі ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Враховуючи позицію Європейського Суду, висновки Конституційного Суду України, та беручи до уваги, що ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із внесеними змінами, не визнана неконституційною, позивач не є інвалідом І, ІІ групи, інвалідом війни ІІІ групи, учасником бойовий дій, не займає посади в органах, перелічених п 3 Прикінцевих положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", а обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", відповідач тимчасово припинив виплату пенсії ОСОБА_4П, керуючись саме чинною нормою законодавства, тому доводи позивача про те, що припинення виплати пенсії є незаконним, а дія зазначеного Закону повинна розповсюджуватись тільки на осіб, яким пенсія буде призначатись після введення в дію цієї норми, судвважає безпідставними .

Таким чином, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у відновленні виплати пенсії по 3 групі інвалідності загального захворювання з 01 квітня 2015 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним пенсійним законодавством України, зокрема, на виконання приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02 березня 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, якісвідчать про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 69-71, 99, 102, 159-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю.Горбань