Постанова № 54452690, 15.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 р. Справа № 804/14146/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Баласанян К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - Томаківське відділення Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом про визнання протиправними вимогу Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС України про сплату транспортного податку за 2015 рік у сумі 25 000 гривень за зареєстрований на ім'я позивача автомобіль infiniti QX 70, з об'ємом двигуна 3700см кубічних, 2013 року випуску, та податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 05.06.15 № 4606-04. На обгрунтування позовних вимого позивачем зазначено, що вимога про сплату транспортного податку у розмірі 25 000 гривень фізичними особами, які мають в Україні зареєстровані власні легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 см кубічних, передбачена статтею 267 Податкового кодексу України, в редакції Закону України № 71-VII від 28.12.14, яка діє з 01.01.15, втім до цієї дати податок у такому вигляді не сплачувався. Позивачем зауважено, що на момент придбання ним автомобіля вказаний податок у даному вигляді передбачений не був, у зв'язку з чим він вважаю, що автомобіль оподаткуванню не підлягає, з огляду на статтю 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. На думку позивача, вказана норма повинна застосовуватися також і до предмета оподаткування, який був набутий до моменту прийняття закону про оподаткування. Крім того, позивачем зауважено, що відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права та свободи та є рівними перед законом, а приписи ст. 267 ПКУ в редакції Закону України № 71-\/ІІ від 28.12.14 суперечить вказаній нормі Конституції України, так як податок встановлено лише для осіб, у власності яких є легкові автомобілі, які використовуються до п'яти років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 см кубічних. Для інших категорій громадян, які є власниками інших автомобілів, у тому числі, більш дорогих, але з меншим об'ємом циліндрів двигуна, такий податок не передбачено, що свідчить про нерівність прав громадян перед законом за майновим станом та обмежує моє право на використання отриманих доходів в інтересах сім'ї. на думку позивача ст. 267 Податкового кодексу України, яка встановлює оподаткування, повинна діяти для усіх громадян України - власників автомобілів, або ні для кого, у такому вигляді, так як є дискримінаційною, до того ж, податок має бути диференційований.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити, зазначивши, що не зважаючи на те, що 09.07.15 ним, як добросовісним громадянином-платником податків, сплачено вищезазначений податок у сумі 25 000грн., він вважає спірну вимогу та рішення відповідача протиправними та незаконними.

Відповідач, Нікопольська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що позивач в силу ст. 267 ПК України є платником транспортного податку, а наявний у нього на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком. Згідно з п. 267.4. ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. Тому, на переконання відповідача, на позивача оскаржуваним рішенням правомірно покладено обов'язок сплатити податкове зобов'язання із «транспортного податку» у розмірі 25 000 грн. в судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову.

Третя особа - Томаківське відділення Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, правом участі в судовому засіданні не скористалась, причини неявки не повідомила, заперечень проти позову не надала.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову із таких мотивів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення- рішення від 05.06.15 № 4606-04, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПКУ (а.с.7).

Суд зазначає, що факт наявності у позивача зареєстрованого на його ім'я легкового автомобілю infiniti QX 70, з об'ємом двигуна 3700см кубічних, 2013 року випуску, який придбаний позивачем у власність в березні 2014 року, визнається сторонами, а відтак, в силу приписів ст.72 КАС України, не потребує доказуванню.

Як зазначено позивачем та підтверджено матеріалами справи, ним 09.07.15 сплачені податкові зобов'язання за оскаржуваним рішенням в розмірі 25 000 грн., але не погоджуючись із фактом визначення контролюючим органом такого зобов'язання та, відповідно, із таким податковим повідомлення рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розв'язуючи спір, суд зазначає наступне. 01.01.15 набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

За приписами пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Згідно з пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Положеннями пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Враховуючи наведені приписи, суд констатує, що автомобіль infiniti QX 70, з об'ємом двигуна 3700см кубічних, 2013 року випуску, придбаний позивачем у власність в березні 2014 р., згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач, як наслідок, є платником вказаного податку. Відтак, приймаючи 05.06.15 оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень визначених податковим законодавством.

Суд критично ставиться до доводів позивача з огляду на таке. Положення ст.58 Конституції України передбачають, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Водночас відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Отже, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3 000 куб. см. незалежно від дати придбання автомобіля, а обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.15 такий закон не поширено.

Також суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведені положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію ті закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших

зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року прийнятому в справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п. 50).

Відтак, введення нового виду податку - «транспортного податку» на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейський Суд з прав людини.

Отже, на підставі аналізу норм законодавства та оцінки фактичних обставин справи суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.06.15 за №4606-04, діяв у законний спосіб, на підставі та в межах визначених повноважень. Беручи до уваги наведене, підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені адміністративного позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 21.12.15.

Суддя А.О. Коренев