Ухвала суду № 54451859, 17.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/1954/14 Головуючий у 1 інстанції: Салій В.В.

Провадження № 22-ц/783/7193/15 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.

при секретарі: Івановій О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 5 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення факту проживання однією сім»єю та усунення від права спадкування,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 5 жовтня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення факту проживання однією сім»єю та усунення від права на спадкування.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1980 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відмовлено у задоволенні вимог про усунення ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про усунення від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Новий Розділ Львівської області.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 Апелянт вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. У апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні її вимог про усунення ОСОБА_5 та ОСОБА_6, від права на спадкування за законом та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що з 1980 року проживала разом з ОСОБА_7, однак офіційно свої відносини вони не зареєстрували. У 2001 році переїхала проживати у його квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Вказує, що ОСОБА_7 хворів, потребував постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою МСЕК. Під час спільного проживання вона доглядала його, готувала для нього їжу, купувала медичні препарати та продукти харчування за спільні кошти. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. Стверджує, що вона організувала його похорони, отримала свідоцтво про смерть та допомогу на поховання. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира. Зазначає, що крім неї на спадкове майно претендують відповідачі - брат та сестра спадкодавця, які ігнорували свій обов`язок щодо утримування брата, не відвідували його, не цікавилися його здоров`ям, не здійснювали догляду за ним.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується відповідним свідоцтвом про смерть НОМЕР_1. Спадкоємцями його майна є брат та сестра (відповідачі по справі).

Відповідно п.5 ст. 256 ЦПК України суд може встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Померлий з 1980 року по день смерті, , проживав разом з позивачкою. Він хворів, потребував постійного стороннього догляду. ОСОБА_2 доглядала його, готувала для нього їжу, купувала медичні препарати та продукти харчування за спільні кошти. Після його смерті позивачка організувала похорон, отримала свідоцтво про смерть та допомогу на поховання.

Вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту проживання ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, суд першої інстанції вірно виходив з того, що такий факт є доведеним.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

Аналізуючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд в цій частині встановив фактичні взаємини сторін і прийшов до висновку про задоволення позову у зазначеній частині. У цій частині рішення не оскаржується.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 проживає в м. Жидачеві постійно хворіє, переніс інфаркт міокарда, відповідачка ОСОБА_6 постійно проживає в м. Рибниця, Республіки Молдова. По мірі можливості відповідачі відвідували брата, надавали йому необхідну допомогу. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідачі ухилялися від надання допомоги брату.

Пунктом 6 постанови Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Позивачем не надано доказів ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцеві. Адже ухиляння особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги (ч. 5 ст. 1224 ЦК України) полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, тобто ухиляння характеризується умисною формою вини. Сама позивач визнає, що вона надавала допомогу ОСОБА_7, з яким проживала однією сім'єю, не заперечила, що спадкодавець не звертався за допомогою до відповідачів, які проживали у значному віддаленні від спадкодавця (ОСОБА_5 проживає у іншому населеному пункті, а ОСОБА_6 - у іншій державі). ОСОБА_5 утримував матір похилого віку, яка є і матір'ю спадкодавця, у 2009-2014 роках страждала тяжкими захворюваннями, була прикута до ліжка і потребувала сторонньої допомоги. ОСОБА_5 також має різні захворювання.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

За змістом вказаної норми закону лише при одночасному настанні обставин: ухилення від надання допомоги, яку особа в змозі надати, та безпорадний стан спадкодавця; при доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину. Слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Отже, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Належних та допустимих доказів про наявність таких обставин позивач не надала.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, та дійшов правильного висновку, що правові підстави для усунення відповідачів від права на спадкування, передбачені ст. 1224 ЦК України, відсутні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду ґрунтуються на аналізі наявних у справі доказів.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 5 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: