Рішення № 54447572, 17.12.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12240/15-ц

пр. № 2/759/5299/15

17 грудня 2015 рокуСвятошинський районний суд м. Києва у складі :

головуючого судді Величко Т.О.

при секретарі Самайді А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Правекс Банк» було укладено Кредитний договір №649-047/07Р. Позивач зазначив, що у відповідності до п.1.1. Кредитного договору, з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу автомобіля №214212-7550 від 10.10.2007 року, Позивач надав Відповідачу кредит в іноземній валюті на загальну суму 8216 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 16 жовтня 2007 року, квитанцією №58 про здійснення валютно-обмінної операції від 16.10.2007 року квитанцією №7601/362 від 16.10.2007 року. Згідно п.1.2. Кредитного договору Кредит надавався Позичальникові у строк з 16.10.2007 року до 16.10.2013 року зі сплатою 11,99 відсотків річних. Позивач зазначив, що на виконанні зазначеного Кредитного договору між Банком та Відповідачем - 1 було укладено Догорів застави транспортного засобу № 649-047/07Р від 16 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого Позичальником передано в заставу транспортний засіб, а саме: автомобіль марки «ВАЗ», модель 210994, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_2, тип ТЗ легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 5966921. Позивач зазначив, що в якості забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 укладений Договір поруки №649-047/07Р від 16 жовтня 2007 року за умовами якого Поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.

Таким чином, позиввач вказує, що загальний розмір заборгованості за Кредитним договором, що підлягає стягненню солідарно з Позичальника та Поручителя станом на 25.06.2015 року становить 6603 доларів США 96 центів, що складається з:кредиту, в тому числі простроченого 3209 Доларів США 41 центів;пені за несвоєчасне погашення кредиту 2598 Доларів США 30 центів;відсотків за користування кредитом, в тому числі прострочені - 792Долари США 88 центів;пені за несвоєчасне погашення відсотків - 3 Долара США 37 центів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав, просив задовольнити.

Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, просила відкладсти розгляд справи у зв"язку із можливістю мати представника або адвоката у судовому засіданні, також просила відкласти розгляд справи у зв"язку із хворобою. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з»явилася, про дату та час повідомлений належним чином, заяв про поважні причсини неявки до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Правекс Банк» було укладено Кредитний договір №649-047/07Р. У відповідності до п.1.1. Кредитного договору, з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу автомобіля №214212-7550 від 10.10.2007 року, Позивач надав Відповідачу кредит в іноземній валюті на загальну суму 8216 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 16 жовтня 2007 року, квитанцією №58 про здійснення валютно-обмінної операції від 16.10.2007 року квитанцією №7601/362 від 16.10.2007 року. Згідно п.1.2. Кредитного договору Кредит надавався Позичальникові у строк з 16.10.2007 року до 16.10.2013 року зі сплатою 11,99 відсотків річних( а.с.44-49).

Судом встановлено, що на виконання зазначеного Кредитного договору між Банком та Відповідачем - 1 було укладено Догорів застави транспортного засобу № 649-047/07Р від 16 жовтня 2007 року,( а.с.32-36), відповідно до умов якого Позичальником передано в заставу транспортний засіб, а саме: автомобіль марки «ВАЗ», модель 210994, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_2, тип ТЗ легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 5966921.

Судом встановлено, що в якості забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 укладений Договір поруки №649-047/07Р від 16 жовтня 2007 року за умовами якого Поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом ( а.с.40-41).

Відповіднодо ст 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог або заперечень, крім випадів встановених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 6 ч. ст. 119 ЦПК України передбачає, що позовна заява має містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Згідно ст.9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. 4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. 5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. 6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. 7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку тазабезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. 8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. 9. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Судом встановлено, що позивачем подано до матеріалів справи у якості доказів заборгованості відповідачів Розрахунок заборгованості( а.с.9-10), згідно якого як основне зобов"язання за кредитом та стягнення відсотків за користування кредитом розраховано у доларах США та не підлягають застосуваню при вирішеня питання про стягення пені, яка також розрахована у доларах США.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає і рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийняття.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням цих вимог не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Позивчем у справі не надано належного та обгрунтованого доказу, щодо наявної заборгованості у відповідача, виписки з його особового рахунку, з якого суд міг встановити наявний борг, внесення платежів та їх зарахування згідно вимог Договору. Також позивач не надав доказів щодо розрахунку суми пені

Судм встановлено, що, що Кредитний договір №649-047/07Р укладався із відповідачем в іноземній валюті, та пеня позивачем розрахована в іноземній валюті, що суперечить вимогам ч.2 ст. 192 та ч.3 ст.533 ЦК України та Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювння та валютного контролю", згідно яких зазначено, що розрахунок у валюті може бути застосований тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованності за кредитом та стягення відсотків за користування кредитом, та не підлягають застосуваню при вирішеня питання про стягення пені.

Судом встановлено, що позивачем розраховано борг у іноземній валюті, статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі Декрет КМУ). Стаття 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 1993 року передбачає, що національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.При цьому статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" установлено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.Підпункт «г» пункту 4 ст. 5 згаданого вище Декрету, передбачає, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують (в тому числі) операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

До матеріалів справи позивач не надав суду докази, та не повідомив про підстави звільнення від доказування у порядку ст. 61 ЦПК України, що ПАТ КБ «Правекс-Банк» має Індивідуальну або Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, а тому суд дійшов виснгвку, що здійснення позивачем розрахунків з іншим резидентом України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ є порушенням підпункту „г" пункту 4 ст. 5 згаданого вище Декрету, який в свою чергу встановлює, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують (в тому числі) операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

А тому суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами право на надання та стягнення кредиту у іноземній валюті, а також належних та допустимих доказів щодо розрахунку заборгованості за Кредитним договором Кредитний договір №649-047/07Р, оскільки як основна заборгованість так і пеня розраховані в іноземній валюті, а тому позов не доведений з вищевказаних підстав та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 554, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 57-60, 88, 212-218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з часу його проголошення, а у разі відсутності осіб, які брали участь у справі, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення цього суду.

Суддя Т.О. Величко