Рішення № 54445421, 21.12.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/6261/15-ц

2/264/3283/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"21" грудня 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мирошниченка Ю. М., при секретарі Ковальовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що перебував у трудових відносинах з відповідачем, після чого 30.07.2015 року його було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. За період роботи йому була нарахована, але не сплачена у повному обсязі заробітна плата, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 15127,75 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, компенсацію в розмірі 3447,89 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 292,32 грн.

Позивач в ході розгляду справи уточнив позовні вимоги, просив стягнути компенсацію в розмірі 3424,88 грн., середній заробіток із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 64,26 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 292,32 грн. 21.12.2015 року в судове засідання не зявився, надав суду заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за його відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав письмові заперечення, в яких вказав, що борг по заробітній платні сплачено, не заперечує проти стягнення компенсації в розмірі 3424,88 грн. та середнього заробітку в розмірі 514,08 грн.

У звязку з чим, суд ухвалив розглядати справу в порядку ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Азовелектросталь», 30.07.2015 року його було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Як вбачається з довідки, виданої ПрАТ «Азовелектросталь» № 3525 від 23.11.2015 року, заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 була виплачена лише 29.09.2015 року.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні проведений лише 29.09.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Аналогічні норми закріплені в статті 34 Закону України «Про оплату праці», якими передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Приймаючи до уваги вказані положення Закону та факт несвоєчасної виплати заробітної плати, відповідач має також обовязок здійснити позивачу компенсацію, передбачену Законом.

При розрахунку сум компенсації за затримку виплати заробітної плати, суд керується наступним.

Статтею 3 Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159 (надалі за текстом - Порядок).

Згідно пункту 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення компенсації в розмірі 3424,88 грн.

Згідно наданої ПрАТ «Азовелектросталь» довідки від 23.11.2015 року розмір компенсації ОСОБА_1 складає 3424,88 грн.

Зважаючи на вказані обставини, судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем заробітної плати позивачу має бути виплачена компенсація в сумі 3424,88 грн.

Одночасно з цим, судом також було встановлено, що позивач в день свого звільнення 30.07.2015 року не працював, що підтверджується табелем обліку робочого часу, де в графі за 30.07.2015 року стоїть позначка «П», яка відповідно до заперечень ПрАТ «Азовелектросталь» є днем відсутності працівника на роботі. В такому випадку відповідно до вимог статті 116 КЗпП України позивач мав обовязок предявити до відповідача вимогу про проведення остаточного розрахунку. Відповідно до змісту статті 116 КЗпП України обовязок працівника звернутися до працедавця із вимогою про здійснення остаточного розрахунку виникає у випадку, якщо працівник в день звільнення не працював. При цьому суд зауважує, що наведена норма не виділяє окремо причин невиконання трудових обовязків працівником в день його звільнення. Такими причинами серед інших можуть бути простій підприємства.

Перебування підприємства в режимі простою та не виконання позивачем роботи у вказаний час, а саме в день свого звільнення, є тим випадком коли, працівник згідно статті 116 КЗпП України має додатково предявити вимогу про розрахунок і лише після предявлення такої вимоги про розрахунок у працедавця виникає обовязок його проведення та можлива відповідальність за статтею 117 КЗпП України.

Позивач не надав до суду доказів того, що звертався із заявою до відповідача про виплату йому суми заборгованості по заробітній платі, а тому такою вимогою про розрахунок слід вважати звернення до суду із позовною заявою.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, суми компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовою частиною заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Враховуючи викладене, у звязку із порушенням строків виплати заробітної плати та всіх сум, які належать позивачу при звільнені, відповідач має сплатити середній заробіток, як встановлено вище з наступного дня після звернення до суду з 17.09.2015 р. по день винесення рішення суду, оскільки позивачу досі не виплачена компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, яка є складовою частиною заробітної плати.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Як вбачається з довідки ПрАТ «Азовелектросталь» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 64,26 грн.

Згідно графіку № 1 на 2015 рік кількість робочих днів за час затримки розрахунку по заробітній платі складає 68 днів.

Таким чином, розмір середньої заробітної плати за весь час затримки виплати заробітної плати, тобто з 17.09.2015 року по 21.12.2015 року становить 4369,68 грн. (68 робочих дні х 64,26 грн. (середньоденна заробітна плата).

При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 4369,68 грн., з яких відповідач зобовязаний провести утримання та перерахування до бюджету передбачені законом податки та обов'язкові платежі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних) та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не виплати відповідачем позивачу частини заробітної плати, останній була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачкою у 1000 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 200,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що до витрат, повязаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу. Зі змісту ч. 2 ст. 84 ЦК України вбачається, що граничний розмір витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Стаття 88 ЦК України визначає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що розмір сплаченого гонорару не перевищує граничного розміру витрат на правову допомогу, передбаченого законом, суд приходить до висновку про задоволення вимоги відповідача про стягнення на його користь сплачених ним та документально підтверджених витрат на правову допомогу пропорційно до частини позовних вимог, в задоволенні яких позивачеві відмовлено, в сумі 276,70 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 грн. за вимоги майнового характеру та за вимоги немайнового характеру пропорційно до задоволених вимог в розмірі 97,44 грн., що загалом складає 584,64 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218 , 224 ЦПК України, ст.ст. 115, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати в розмірі 3424,88 грн., моральну шкоду в розмірі 200,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 276,70 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 4369,68 грн. з утриманням ПрАТ «АзовЕлектроСталь» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» на користь держави судовий збір у розмірі 584,64 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Іншими особами, які беруть участь у справі, на рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко