Рішення № 5444422, 27.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2009 р.Справа № 4/102-09-2843 За позовом:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

До відповідача:приватного підприємства «Планета»;

про визнання права власності

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2довіреність № 09/06/01-НР від «09»червня 2009 року;

Від відповідача - Покась О.С. - довіреність № 09/06/03-НР від «09»червня 2009 року;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до приватного підприємства «Планета»(далі за текстом Підприємство) про визнання права власності, в якому просить визнати дійсним договором купівлі продажу та, відповідно, визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача позовну заяву підтримала, наполягала на своїх вимогах.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та на відсутність підстав для визнання за позивачами права власності на спірні обєкти нерухомості.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Дійсно, приватному підприємству «Планета»на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого «14»серпня 2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради та зареєстрованого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості»в книзі 55неж на стор. 43 під № 2381, належить нерухоме майно, що в цілому складається з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 104,7 кв.м та підвалу площею 176,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

«15»лютого 2008 року в результаті переговорів між Підприємством та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі - продажу, відповідно до якого Підприємство висловило бажання продати, а позивач придбати вказані вище нежитлові приміщення, оскільки з листопада 2005 року по теперішній час, на підставі договорів оренди від «02»листопада 2005 року та від «03» березня 2008 року, позивач вже фактично володів та користувався ними, і, як видно з пояснень представника позивача, у зазначених приміщеннях ним було облаштовано заклад харчування піццерію «Італійський квартал», де ОСОБА_1 здійснював свою підприємницьку діяльність.

З тексту попереднього договору видно, що, укладаючи його, сторонами було визначено та погоджено склад нерухомого майна, яке має бути відчужене відповідачем, ціну, за яку має бути вчинено купівлю-продаж майна, що становить суму, еквівалентну 950000 (девятисот пятдесяти тисячам) доларів США за курсом НБУ на день укладення договору, що свідчить про досягнення сторонами всіх істотних умов договору.

Проте, з огляду на необхідність підготовки документів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, сторони домовилися відстрочити укладення основного договору до «15»лютого 2009 р., тобто на 1 рік, що не суперечить вимогам чинного законодавства (ч. 1 ст. 182 ГК України).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що, в порушення п. 1 попереднього договору та досягнутих сторонами домовленостей, відповідачем не було виконано зобовязань за договором, оскільки, документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору, ним так і не підготовані.

Як видно з пояснень представника позивача ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати свої зобовязання та укласти договір купівлі - продажу, проте відповідач ухиляється від виконання своїх обовязків.

Судом також встановлено факт того, що в даний час спірні нежитлові приміщення знаходяться в користуванні позивача, оскільки були передані йому відповідачем відповідно до акту прийому-передачі від «05»березня 2008 року.

Крім того, частина суми, оговореної в якості ціни за спірні нежитлові приміщення в розмірі еквівалентному 790000 (семистам девяноста тисячам) доларів США за курсом НБУ на день укладення договору, передана ОСОБА_1 відповідачеві до підписання попереднього договору. Наведене вище не заперечується і представником Підприємства.

Як вже зазначалося, причиною спору у справі стало зволікання відповідача у підготовці необхідних для нотаріального посвідчення договору купівлі продажу документів, що унеможливило проведення нотаріального посвідчення договору купівлі продажу спірного нерухомого майна, а отже є порушенням умов попереднього договору, за яке п. 7 договору передбачені штрафні санкції у розмірі, еквівалентну 160000 (ста шістдесяти тисячам) доларів США.

Таким чином, залишок суми, яку б мало бути сплачено відповідачеві з урахуванням сплаченого авансу, та який становить суму, еквівалентну 160000 доларів США, дорівнює розміру штрафних санкцій, встановлених сторонами в п. 7 договору за порушення зобовязань за договором, а отже, з огляду на обовязок відповідача сплатити вказані штрафні санкції, можна говорити про те, що ціна договору сплачена в повному обсязі.

В судовому засіданні представниками позивача та відповідача було підтверджено, що ніхто з сторін договору не предявляв претензій один до одного в звязку з його недійсністю.

Таким чином вказані дії відповідача порушують права ОСОБА_1, так як він, сплативши кошти, не має змоги вільно розпоряджатися спірними нежитловими приміщеннями.

Також суду було надано Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 383 від 22 травня 2009 року, відповідно до якого вказаним нежитловим приміщенням надано нову поштову адресу: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, суд може захистити порушене право способом, який передбачений законом або договором. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проаналізувавши подані до суду позивачем документи та чинне законодавство, яке регулює дані відносини, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доказами, суд доходить до висновку про правомірність позовних вимог за таких підстав:

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 635 ЦК України, яким кореспондує ст. 182 ГК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Тож, з аналізу вказаної правової норми випливає, що суттю попереднього договору з точки зору як цивільного (ст. 635) так і господарського (ст. 182) кодексів є згода сторін про те, що вони у визначений строк на визначених умовах укладуть основний договір, який їх цікавить, а в даному випадку договір купівлі продажу. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, сторонами мають бути погоджені істотні умови основного договору, істотні умови, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Істотними умовами договору, відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України є умови про предмет, ціну та строк дії договору, а також всі ті умови, відносно яких за заявою хоч однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

З наведеного, зважаючи, що сторонами в попередньому договорі погодженні всі умови, що є істотними для договору купівлі продажу, суд доходить висновку про фактичне укладення позивачем та Підприємством договору купівлі продажу нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, який з вини відповідача не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а в ст. 530 ЦК України зазначається: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідні положення зазначені і в ст. 193 ГК України, яка, зокрема, встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, одностороння відмова від виконання договору суперечить чинному законодавству України, зокрема, ст. 525 Цивільного кодексу України, якою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таке саме правило встановлене ст. 180 Господарського кодексу України.

Матеріали справи також свідчать про часткове виконання договору (сплати ціни договору та передання нежитлових приміщень позивачеві) та відсутність претензій сторін щодо недійсності договору.

Той факт, що договір не посвідчений нотаріально, не є підставою стверджувати, що за цим договором не виникає права власності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України та згідно з розясненнями, даними з даного приводу в абзаці 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 от 28 квітня 1978 року (зі змінами), якщо сторони домовилися відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання умов договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, відповідно до ст. 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи зазначене, керуючись вищенаведеними положеннями чинного законодавства України та зважаючи на факт встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у справі, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1 щодо визнання права власності на спірні нежитлові приміщення та наявності підстав для їх задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, правомірними та такими, що базуються на законних підставах, в звязку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємства «Планета»про визнання права власності задовольнити повністю.

2.Визнати договір купівлі - продажу, укладений «15»лютого 2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ( код НОМЕР_1 (АДРЕСА_3,) та Приватним підприємством «Планета»( код 19039507 (65082, м. Одеса, вул. Ляпунова, буд. 5,) дійсним.

3.Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ( код НОМЕР_1 (АДРЕСА_3,) право власності на нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 281,3 кв.м.

4.Стягнути з приватного підприємства «Планета»(65082, м. Одеса, вул. Ляпунова, буд. 5, код ЄДРПОУ 19039507) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3,) витрати по сплаті держмита у сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 315 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Літвінов С.В.