Рішення № 54443371, 02.10.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12195/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

"02" жовтня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Іовій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Моторне (транспортне) страхове бюро України, звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат в розмірі 16 282 гривень 35 копійок, витрати по сплаті позивачем судового збору у розмірі 243 гривні 60 копійок та витрати, пов'язані із поданням оголошення в пресу у розмірі 420 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 лютого 2012 року в м Києві по вул. Двинська мала місце дорожньо-транспортна пригода із участю автомобілів «Hyundai», державний № НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2, власник ОСОБА_3) та «Chevrolet», державний № НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1). В результаті ДТП, завдані матеріальні збитки, оскільки були пошкоджені транспортні засоби. Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 07 березня 2012 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. У потерпілого на момент ДТП був чинним поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у відповідача такий поліс відсутній. Отже, на момент вчинення ДТП (01 лютого 2012 року), цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу, не була застрахована. Оскільки, винуватцем ДТП, яким є відповідач, не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то після вищезазначеної події ОСОБА_2 (на підставі довіреності) звернувся до позивача із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в ДТП, яка мала місце 01 лютого 2012 року. Так, як в даному випадку позивач зобов'язаний згідно чинного законодавства здійснити регламентну виплату (страхове відшкодування) потерпілому в ДТП, то позивачем вищевказана заява була прийнята та були здійснені дії по встановленню всіх обставин події, визначенню розміру збитку та виплаті відшкодування. Для підтвердження розміру завданої шкоди потерпілому, позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження, з метою встановлення розміру завданого матеріального збитку потерпілому. Так, в результаті цього, підготовлено Звіт № М12-25. Позивач, на підставі Звіту та інших зібраних документів по цій справі, здійснив регламенту виплату (страхове відшкодування) потерпілому, в розмірі 15522 гривень 35 копійко. Також, позивачем додатково було витрачено кошти в сумі 760 гривень за послуги аварійного комісара, який займався встановленням розміру збитків та збором документів по справі. Отже, позивачу всього завдано матеріального збитку на суму: 15522,35 гривень + 760,00 гривень = 16282 гривень 35 копійок. До позивача перейшло право вимоги, яке потерпілий має до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки, винним у вчиненні ДТП, що мала місце 01 лютого 2012 року, є відповідач, то позивач набув права вимоги відшкодування збитків до нього.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, через оголошення в пресі, суд про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача, та за згодою представника позивача постановити заочне рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2015 року о 14 годині 15 хвилин по вул. Двінська, буд. 18/7 в м. Києві між автомобілем «Chevrolet», д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобілем «Hyundai», д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2012 року ОСОБА_1 було визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами (а.с.6 об.).

На даний час постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2012 року не скасована та набрала законної сили.

За нормою частини третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, власником автомобіля «Hyundai», д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт» на підставі полісу № АВ/0053069 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.3 об.). При цьому, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Chevrolet», д/н НОМЕР_2 не була застрахована.

В подальшому, ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з заявою про здійснення відшкодування шкоди, на підставі ст. 35 та ст. 41.1 п. "а" Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_1, який не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на дату ДТП.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13 лютого 2012 року, складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза - Стандарт», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hyundai», д/н НОМЕР_1, складає 18 626,82 гривень (а.с. 7 об. - 15).

10 липня 2012 року МТСБУ склало довідку №1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, яким визначило розмір відшкодування на суму 15 522, 35 гривень з урахуванням (а.с. 24 об.).

16 липня 2012 року МТСБУ винесло наказ № 2140 у відповідності до ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про виплату потерпілій стороні шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди на 15 522,35 гривень (а.с. 25).

Платіжним дорученням № 1/1-16652 від 16 липня 2012 року МТСБУ здійснило перерахування страхового відшкодування ОСОБА_2 на суму 15 522,35 гривень (а.с. 25 об.).

Додатково, позивачем були понесені витрати на встановлення розміру збитків та збір документів по справі у розмірі 760 гривень, що підтверджується рахунком № М12-488 від 29 травня 2012 року та платіжним дорученням № 3042 від 26 червня 2012 року та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання та створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 41 п. 1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом достовірно встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_1 не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у повній мірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідачем доказів щодо спростування вимог позивача суду не надано, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача по стягненню з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 16 282 гривень 35 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 243 гривень 60 копійок, а також відповідно до ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 420 гривні 00 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 208, 212-215, 218, 224-228, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 16 282 гривень 35 копійок, судовий збір у розмірі 243 гривень 60 копійок та витрати, пов`язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 420 гривень 00 копійок, а всього 16 945 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: