Ухвала суду № 54442771, 17.12.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20155/15-к

Провадження №: 1-кп/752/1044/15

У Х В А Л А

17.12.2015 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Первушиної О.С.

при секретарі Устіч Ю.С.

за участю прокурора Мельник І.О.

захисника ОСОБА_1

перекладача ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

провівши в приміщенні суду в м. Києві підготовче судове засідання у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 194 ч. 2, 15 ч. 2, 194 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2015 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 194 ч. 2, 15 ч. 2, 194 ч. 2 КК України.

В ході підготовчого судового засідання представник державного обвинувачення - прокурор Мельник І.О. зазначила, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення немає, а тому просила призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду. Крім того, прокурор Мельник І.О. звернулась до суду з клопотанням щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів, посилаючись на тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, а тому може переховуватись від суду, не має на утриманні непрацездатних осіб, може впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні. Крім того, при вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу тримання під вартою прокурор просила враховувати особу обвинуваченого, який раніше судимий на території Російської Федерації.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1 підтримала думку представника державного обвинувачення щодо необхідності призначення кримінального провадження до судового розгляду. Проти клопотання прокурора щодо продовження її підзахисному строку дії запобіжного заходу тримання під вартою заперечувала, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просила змінити запобіжний захід тримання під вартою на особисте зобов'язання, зазначивши про те, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 за зареєстрованим місцем проживання його племінника

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, вивчивши обвинувальний акт, дослідивши реєстр матеріалів досудового розслідування, суд надходить до висновку про необхідність повернення даного обвинувального акту прокурору як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, з наступних підстав.

Згідно ст. 110 ч. 4 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, вичерпні вимоги до обвинувального акту в собі містить ст. 291 КПК України.

Згідно ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) КК України та формулювання обвинувачення.

Проте, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам статті 291 ч. 2 п. 5 КПК України, з наступних підстав.

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 31.08.2015 року приблизно о 04 год. 00 хв., перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, вилив із заздалегідь підготовленої пляшки бензин на правий бік автомобіля марки «Volkswagen T4», державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_3, вартістю 169 440 грн., який належить ОСОБА_4, та за допомогою запальнички, яку мав при собі, здійснив підпал вказаного транспортного засобу, тим самим завдавши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 169 440 грн., після чого з місця вчинення злочину зник.

Він же 07.09.2015 року приблизно о 01 год. 30 хв., перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, вилив із заздалегідь підготовленої пляшки бензин на праву частину капоту автомобіля, номер кузову НОМЕР_4, вартістю 337 146 грн. 60 коп., який належить ОСОБА_5, та за допомогою сірників, які мав при собі, здійснив підпал вказаного транспортного засобу, тим самим завдавши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 337 146 грн. 60 коп., після чого з місця вчинення злочину зник.

Він же 21.10.2015 року приблизно о 03 год. 00 хв., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_4, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, вилив із заздалегідь підготовленої пляшки рідину для розведення багать на лівий бік автомобіля марки «Skoda Oktavia», державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_5, вартістю 271 299 грн. 94 коп., який належить ОСОБА_6, та за допомогою запальнички, яку мав при собі, намагався здійснити підпал вказаного транспортного засобу, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки несприятливі погодні умови, а саме - дощ, унеможливили загоряння автомобіля, після чого ОСОБА_3 було затримано працівниками міліції поблизу будинку НОМЕР_6.

Вказані дії ОСОБА_3 були кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 194 ч. 2 КК України як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, та за ст. 15 ч. 2, 194 ч 2 КК України як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, але не доведене до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Проте, всупереч вимогам ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України в обвинувальному акті не вказано кваліфікацію кожного епізоду злочинної діяльності ОСОБА_3 окремо.

Крім того, пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення за ст. 194 ч. 2 КК України не є конкретним, оскільки в обвинувальному акті не зазначено предмет інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, а саме - не вказано ідентифікуючих ознак транспортного засобу, що належить ОСОБА_5, який було пошкодженого внаслідок злочинних дій ОСОБА_3

Крім того, в обвинувальному акті містяться розбіжності у сумі матеріальних збитків, завданих ОСОБА_4 внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, а саме - на аркуші №3 обвинувального акту зазначена сума матеріальних збитків у розмірі 169 440 грн. 00 коп., а на аркуші №4 - 169 483 грн. 20 коп. (т. №1 а.с. 3, 4)

Згідно ст. 291 ч. 2 п. 2 КПК України обвинувальний акт має містити відомості щодо кожного обвинуваченого.

Проте, всупереч вимогам ст. 291 ч. 2 п. 2 КПК України в обвинувальному акті не в повній мірі відображено анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_3 щодо його місця реєстрації, а саме - не вказано вулицю та номер будинку у АДРЕСА_5.

Згідно ст. 291 ч. 4 п. 1 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Вимоги до реєстру матеріалів досудового розслідування встановлено ст. 109 КПК України, згідно якої, реєстр матеріалів досудового розслідування має містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Згідно ст. 110 ч. 3 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Згідно ст. 42 ч. 3 п. 18 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

В ході підготовчого судового засідання було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином Республіки Молдова та не володіє українською мовою, проте володіє російською мовою, однак не зважаючи на це, у порушення вимог ст. 42 ч. 3 п. 18 КПК України усі слідчі дії у даному кримінальному провадженні провадились українською мовою без залучення перекладача, про що свідчить відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування даних щодо прийняття слідчим рішення про його залучення до участі у вказаному кримінальному провадженні.

Окремо слід звернути увагу процесуального керівника у даному кримінальному провадженні на те, що у порушення вимог кримінального процесуального закону обвинуваченому ОСОБА_3 не було вручено копії обвинувального акту рідною мовою, або іншою мовою, якою він достатньо володіє для розуміння суті пред'явленого йому обвинувачення.

Викладені вище недоліки перешкоджають суду призначити судовий розгляд кримінального провадження за даним обвинувальним актом, у зв'язку з чим він підлягає поверненню прокурору для приведення його у відповідність з вимогами ст. 291 КПК України.

Оскільки обвинувачений не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, з його слів - раніше притягався до кримінальної відповідальності на території Російської Федерації, не працює, не має на утриманні непрацездатних осіб, суд надходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності у обвинуваченого місця проживання на території України, а також доказів на підтвердження наявності у нього родинних зв'язків на території України, що не може свідчити на користь зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, беручи до уваги також характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких його обвинувачують, суд надходить до висновку про необхідність задоволення клопотання представника державного обвинувачення та продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою на 60 днів.

На підставі ст. ст. 183 ч. 3, 194 ч. 5 КПК України, з урахуванням вимог ст. 182 ч. 5 п. 1 КПК України, слід визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу, що становить 70 розмірів мінімальної заробітної плати, яка в достатній мірі буде гарантувати виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків, а саме - не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу прокурора, повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання; здати на зберігання прокурору, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Керуючись ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 194 ч. 2, 15 ч. 2, 194 ч. 2 КК України, - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури №1.

Зобов'язати прокурора Київської місцевої прокуратури №1 усунути виявлені недоліки протягом семи діб з моменту вступу ухвали в законну силу.

Клопотання представника державного обвинувачення - прокурора Мельник І.О. щодо продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою - задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_3 продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14.02.2016 року включно.

Визначити ОСОБА_3 заставу в межах, що становить 70 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 96460 (дев'яносто шість тисяч чотириста шістдесят) гривень 00 копійок (у національній грошовій одиниці), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, за наступними реквізитами: одержувач ВДК у Голосіївському районі м. Києва, банк одержувач -УДК у м. Києві, р/р 37316001004844. МФО 820019, призначення платежу - застава, код ЄДРПОУ 02896756.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ст. 194 ч. 5 КПК України покласти на ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу прокурора, повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання; здати на зберігання прокурору, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО № 13.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО №13 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Київської місцевої прокуратури №1.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи діб з моменту проголошення.

Суддя О.С. Первушина