Ухвала суду № 54440910, 18.12.2015, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 18.12.2015 Справа № 554/14303/15-к

Справа № 554/14303/15-к

Провадження № 1-кс/554/7901/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави Чуванова А.М., при секретарі Ткаченко І.А., за участю прокурора Зоріна В.С., слідчого Демиденка Д.М., підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Полтавської області Зоріна В.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 20.02.2007 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 рік 6 місяців позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України - звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 21.08.2008 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі на підставі ч. 1 ст. 71 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі; 22.03.2012 року звільнений умовно достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 8 місяців 17 днів; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, по матеріалам досудового розслідування №12015170000000871, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

17.12.2015 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. В клопотанні орган досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументував наступним.

03.12.2015 року близько 04 год. 40 хв. ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_3, діючи з хуліганських спонукань, заздалегідь заготувавши для таких дій вибуховий пристрій невстановленого зразка, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, підійшли до приміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_2», який розташований по АДРЕСА_3, розбили скло у вікні вказаного кафе-бару, власником якого є ОСОБА_4, здійснили активацію вибухового пристрою шляхом виривання чеки з запалу і намагалися закинути вибухівку до приміщення закладу, проте вибуховий пристрій до приміщення не потрапив, внаслідок чого вибух стався поряд з кафе-баром та пошкодив його зовнішню обшивку. Крім того, вчиненим злочином було налякано мешканців м.Комсомольськ, порушено їх спокій та відпочинок.

03.12.2015 року відомості про дану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170000000871, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Обставини вчинення злочину підтверджені показами свідка ОСОБА_5, та яка в ході проведення пред'явлення особи для впізнання, серед представлених для впізнання фотознімків, впізнала фотознімок з громадянином ОСОБА_1

Крім того, в ході проведення огляду під'їзду будинку АДРЕСА_4, а також території навколо будинку було виявлено сліди бурого кольору на сходах та під балконом однієї з квартир, що знаходиться з правого боку від входу, а також куртку чорного кольору з плямами бурого кольору. В ході огляду було вилучено зразки речовини бурого кольору та куртку з плямами бурого кольору, призначена та проводиться імунологічна експертиза.

Допитаний 14.12.2015 року в якості підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні злочину зізнався, детально розповів про обставини його планування, ролі кожного з учасників, деталі передачі вибухового пристрою та скоєння вибуху з хуліганських мотивів.

Викладені у допиті у якості підозрюваного покази, ОСОБА_1 підтвердив в ході проведення 14.12.2015 року слідчого експерименту.

Крім того, ОСОБА_1 в ході проведення пред'явлення особи для впізнання, серед представлених для впізнання фотознімків впізнав ОСОБА_3, як особу, що активувала вибуховий пристрій та кинула його до вікна кафе - бару «ІНФОРМАЦІЯ_2».

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний в судовому засіданні просив обрати запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі. ОСОБА_1 пояснив, що провину він визнав, всіляко допомагає слідству, потребує медичного догляду та у нього є можливість, у разі обрання домашнього арешту, приїздити з м.Дніпропетровська до м.Полтави.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

14.12.2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015170000000871 від 03.12.2015 року, повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

В матеріалах провадження містяться достатні дані на підтвердження обґрунтованості висунутої ОСОБА_1 підозри. При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, в судовому засіданні сторонами кримінального провадження надані докази, які на думку слідчого судді свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду від 03.12.2015 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 05.10.2015 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 06.12.2015 року; протоколом допиту підозрюваного від 14.12.2015 року, згідно якого ОСОБА_1 у вчиненні злочину зізнався, детально розповів про обставини його планування, ролі кожного з учасників, деталі передачі вибухового пристрою та скоєння вибуху з хуліганських мотивів; протоколом проведення слідчого експерименту від 14.12.2015 року, за участю ОСОБА_1;

- наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (підозрюваний ОСОБА_1 є мешканцем Дніпропетровської області, постійного місця проживання в Полтавській області у нього немає, не одружений, не має утриманців, на даний час не працює, а отже немає постійного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, а всі ці обставини в сукупності свідчать про можливість залишення підозрюваним території Полтавської області), незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення;

- жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного - ОСОБА_1 в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан. Так, ОСОБА_1, отримавши поранення в результаті вибуху 03.12.2015 року отримав медичну допомогу, пройшов стаціонарне лікування; міцних соціальних зв'язків не має, ніде не працює, постійного джерела прибутку не має.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора ит та необхідність застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує не доведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.

Враховуючи особу підозрюваного, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді тридцяти розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 182-183, 193-194,196-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під варто ю в Полтавській установі виконання покарань № 23 (36000, м. Полтава, Пушкіна, 91) у межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, який обчислювати з 15 год. 00 хв. 18.12.2015 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 16.02.2016 року 15 год. 00 хв.

Розмір застави визначити у межах 30 (тридцяти) мінімальних заробітних плат в сумі 41340 (сорок одна тисяча триста сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: 37313004000622 в ГУ ДКСУ в Полтавській області, код ЗКПО - 26304855, МФО - 831019, отримувач - ТУ ДСА в Полтавській області, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області протягом п'яти днів з часу проголошення.

Слідчий суддя А.М.Чуванова