Рішення № 54439259, 14.09.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6109/15-ц

Провадження № 2/369/2721/15

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Медвідь Н.О.

при секретарі Прикметі І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя , -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року позивач звернувся з даним позовом до суду, посилаючись на те, що з відповідачкою позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з листопада 1984 року. Шлюб було зареєстровано у Вишневому РАЦС Києво -Святошинського району Київської області 08.11.1984 року, актовий запис №173. Від спільного подружнього життя дітей немає. 08 липня 2013 року рішенням Києво - Святошинського районного суду шлюб між сторонами було розірвано.

Позивач зазначав, що в період шлюбу вони з відповідачкою набули право власності на майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю і підлягає розподілу між ними відповідно до діючого законодавства, а саме: погріб кооперативний № 42, площею 6 кв.м., вартістю - 60000 грн.; комора між 5 та 6 поверхами (робота + матеріали) вартістю 20000 грн.; стаціонарна мийка на кухні вартістю 4500 грн.; витяжка над газовою плитою вартістю 1500 грн.; холодильник двокамерний «LIBHERR» вартістю 9000 грн.; пральна машина автомат (горизонтальне завантаження) вартістю 6000 грн.; телевізор вартістю 6500 грн.; тумба для взуття вартістю 1500 грн.; стіл та чотири мяких стільця зі спинкою вартістю 7000 грн.; диван книжка вартістю 5000 грн.; 2 крісла ліжка вартістю 7000 грн.; 2 ліжка + 2 матраца з пружинним блоком вартістю 8000 грн.; письмовий стіл вартістю 1500 грн.; вітальня вартістю 4500 грн.; тумба для взуття вартістю 1800 грн.; шафа купе на балконі (вбудована) вартістю 9000 грн.; три вікна + двері на балкон (металопластик) вартістю 35000 грн.; вхідні броньовані двері вартістю 2500 грн.; шість дверей з коробкою та комплектом фурнітури (кухня, ванна, туалет, спальня, зал) вартістю 8000 грн.; паркет (зал, спальня, коридор) вартістю 45000 грн.; плитка кахельна (кухня, ванна, туалет) вартістю 17000 грн.; картини та репродукція 7 шт. вартістю 3500 грн. Загальна вартість майна, що підлягає розподілу становить - 263800 грн.

Вважає, що дане майно підлягає розподілу, а відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними, тому 1/2 частина вищезазначеного майна, яка відповідає його частці становить - 131 900 грн.

Посилаючись на ч. 2 ст. 183 ЦК України та ч. 2 ст. 364 ЦК України, позивач зазначав, що 90 % вищезазначеного майна, яке підлягає розподілу, підпадає під норму ч. 2 ст. 183 ЦК України, тобто виділ в натурі майна такої категорії є неможливим, у звязку з чим він погоджувався на компенсацію у грошовому еквіваленті та просив суд поділити майно подружжя , набуте в період шлюбу, передавши у власність ОСОБА_2 майно а саме: погріб кооперативний № 42, площею 6 кв.м., вартістю - 60000 грн.; комору між 5 та 6 поверхами (робота + матеріали) вартістю 20000 грн.; стаціонарну мийку на кухні вартістю 4500 грн.; витяжку над газовою плитою вартістю 1500 грн.; холодильник двокамерний «LIBHERR» вартістю 9000 грн.; пральну машину автомат (горизонтальне завантаження) вартістю 6000 грн.; телевізор вартістю 6500 грн.; тумбу для взуття вартістю 1500 грн.; стіл та чотири мяких стільця зі спинкою вартістю 7000 грн.; диван книжку вартістю 5000 грн.; 2 крісла ліжка вартістю 7000 грн.; 2 ліжка + 2 матраца з пружинним блоком вартістю 8000 грн.; письмовий стіл вартістю 1500 грн.; вітальню вартістю 4500 грн.; тумбу для взуття вартістю 1800 грн.; шафу купе на балконі (вбудована) вартістю 9000 грн.; три вікна + двері на балкон (металопластик) вартістю 35000 грн.; вхідні броньовані двері вартістю 2500 грн.; шість дверей з коробкою та комплектом фурнітури (кухня, ванна, туалет, спальня, зал) вартістю 8000 грн.; паркет (зал, спальня, коридор) вартістю 45000 грн.; плитку кахельну (кухня, ванна, туалет) вартістю 17000 грн.; картини та репродукція 7 шт. вартістю 3500 грн. Загальною вартістю 263800 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 50% вартості від вищезазначеного майна в сумі 131 900 (сто тридцять одна тисяча девятсот) гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, зазначав що жодного майна яке перебувало б у спільній власності сторін немає.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 08 листопада 1984 року по 08 липня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду від 08.07.2013 року.

Стаття 60 СК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 60 ЦПК України визначає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач посилаючись в своєму позові на те, що в спільній власності сторін перебуває майно набуте в шлюбі, при цьому не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує дану обставину. Позивачем також не надано до суду доказів, вартості спірного майна, а відтак суд вважає, що позивач не довів існування в спільній сумісній власності сторін майна , а саме: погрібу кооперативного №42, площею 6 кв.м., вартістю - 60000 грн.; комори між 5 та 6 поверхами (робота + матеріали) вартістю 20000 грн.; стаціонарної мийки на кухні вартістю 4500 грн.; витяжки над газовою плитою вартістю 1500 грн.; холодильнику двокамерного «LIBHERR» вартістю 9000 грн.; пральної машини автомат (горизонтальне завантаження) вартістю 6000 грн.; телевізора вартістю 6500 грн.; тумби для взуття вартістю 1500грн.; столу та чотирьох мяких стільців зі спинкою вартістю 7000 грн.; дивану книжка вартістю 5000 грн.; 2 крісел ліжка вартістю 7000 грн.; 2 ліжок + 2 матраців з пружинним блоком вартістю 8000 грн.; письмового столу вартістю 1500 грн.; вітальні вартістю 4500 грн.; тумби для взуття вартістю 1800 грн.; шафи купе на балконі (вбудованої) вартістю 9000 грн.; трьох вікон + двері на балкон (металопластик) вартістю 35000 грн.; вхідних броньованих дверей вартістю 2500 грн.; шістьох дверей з коробкою та комплектом фурнітури (кухня, ванна, туалет, спальня, зал) вартістю 8000 грн.; паркету (зал, спальня, коридор) вартістю 45000 грн.; плитки кахельної (кухня, ванна, туалет) вартістю 17000 грн.; картин та репродукції - 7 штук вартістю 3500 грн. Загальною вартістю 263800 грн.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Аналізуючи вище перелічені правові норми та рекомендації Верховного суду України в розрізі наданих суду матеріалів, суд вважає, що перше, що повинен був довести суду позивач, це наявність у нього прав, свобод чи інтересів, які були порушені, невизнані чи оспорені відповідачем.

Проте, з огляду на наявні в справі матеріали, позивач не довів наявність майна , за яке вимагає компенсацію, що сторонами придбано це майно, вартість його. Суду було надано лише додаток до позовної заяви , якій містить перелік майна, складений позивачем.

Таким чином, в судовому засіданні не доведено факту наявності порушення права та законних інтересів позивача, не доведено факту протиправної поведінки відповідача, та причинний зв»язок з можливим порушенням прав та законних інтересів позивача, про що зазначено вище.

Тобто, позивач не довів тих обставин на які посилався як на підставу позовних вимог, не надав докази в обґрунтування своїх вимог, не спростував тих обставин на які посилався представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень, що є його обов»язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.. 10 ЦПК України . При цьому суд створив всі умови для змагального процесу , роз»яснював позивачу його права та обов»язки.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 60,61,70, СК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя