Постанова № 54438463, 12.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 березня 2012 р. № 2-а- 50/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Тарасюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Стома" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ м.Харкова №0000300844 від 31.10.2011 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами. Висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про нікчемність угод та необхідність коригування у зв’язку з цим та податкового кредиту вважає протиправними, оскільки питання про недійсність правочину відповідно до положень Цивільного кодексу України має вирішуватись судом, а будь-які судові рішення з цього приводу відсутні. Вважає, що нормами чинного законодавства не передбачено відповідальності платника податків за дії чи бездіяльність його контрагентів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги адміністративного позову з підстав наведених в запереченнях та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду пояснення позиція яких повністю збігається з викладеною в письмових запереченнях, де зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Стома" з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2011 року та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні 2011 року.

На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення: №0000300844 від 31.10.2011 року, яким позивачу зменшено суму розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 20025 грн. 70 коп. (а.с.7).

Як з’ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки №2110/44-016/00481318 від 20.10.2011 року висновки відповідача про порушення АТ «Стома»п.198.3, п.198.4 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а саме: АТ "Стома" завищено від'ємне значення за липень 2011 року у сумі 20025,00 грн. (а.с.8 - 54)

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Позивач, Акціонерне товариство “Стома” 29.12.1993р. пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації у виконавчому комітеті Харківської міської ради та отримав відповідне свідоцтво серії А01 за № 076961, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців перебуває з кодом 00481318. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та з 14.09.2000р., зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, про що відповідачем видано свідоцтво від 14.09.2000р. за № 100105111. Позивач здійснює господарську діяльність в сфері виробництва та реалізації лікарських засобів та стоматологічних матеріалів. Перелічені обставини визнані сторонами по справі, у суду не має сумнівів в їх достовірності та добровільності визнання, а тому ці обставини додатково перед судом не доводяться (а.с.124 - 127).

ТОВ "Мілленіум фінансові послуг " ( як суборендодавець) та АТ "Стома" (як суборендар) укладено договір суборенди від 01.09.2009 року. Відповідно до умов договору суборендодавець передає, а АТ «Стома»(суборендар) приймає в тимчасове платне користування (оренду) - нежилі приміщення, відповідно до умов цього договору (а.с.131 - 139).

Послуги оренди у липні 2011 року від ТОВ "Мілленіум фінансові послуги" були надані АТ «Стома»згідно актів надання послуг. Місцезнаходження Об'єкту оренди - м. Київ, вул. Жилянська, буд. 48, 50а, 2-ий поверх.

Оглянувши в судовому засіданні вищезазначені договори, суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, ці правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, предмет, зміст прав і обов’язків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками суб’єктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні вищезазначених договорів від СДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Зазначені вище господарські операції підтверджуються документально первинними бухгалтерськими документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на фальшивість перелічених документів, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаними договорами відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Факт придбання товару, послуг за договорами підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: податковими накладними, актами приймання робіт (послуг), платіжними дорученнями на оплату послуг ТОВ "Мілленіум фінансові послуги" (а.с.а.с.142 - 146; 148-151, 160 - 189), актами приймання-передачі основних засобів (а.с. 97 - 11) .

Суд зазначає, що порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем були надані до суду податкові накладні: №1 від 01.07.2011 року на суму 19132,80, в т. ч. ПДВ - 3188,80 грн. (а.с. 160); №3 від 12.07.2011 року на загальну суму 95659,20 грн., в т. ч. ПДВ - 15943,20 грн.(а.с.163); №2 від 12.07.2011 року на загальну суму 2152,36 грн., в т. ч. ПДВ - 358,73 грн.(а.с.166); №5 від 31.07.2011 року на загальну суму 5836,90 грн., в т. ч. ПДВ - 972,82 грн.(а.с.169); №6 від 31.07.2011 року на загальну суму 19130,88 грн., в т. ч. ПДВ - 3188,48 грн.(а.с.172); №2 від 01.05.2011 року на загальну суму 6738,19 грн., в т. ч. ПДВ - 1123,03 грн.(а.с.175); № 1 від 30.06.2011 року на загальну суму 5505,94 грн., в т. ч. ПДВ - 917,66 грн.(а.с.178); №4 від 31.05.2011 року на загальну суму 4305,30 грн., в т. ч. ПДВ - 717,55 грн.(а.с.181); №1 від 01.05.2011 року на загальну суму 19118,39 грн., в т. ч. ПДВ - 3186,40 грн.(а.с.184); №3 від 31.05.2011 року на загальну суму 19132,80 грн., в т. ч. ПДВ - 3188,80 грн.(а.с.187).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)..

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість, яка була включена до складу податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. Податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог ст. 201 ПК України.

В ході судового засідання судом було з’ясовано, що відповідачем фактів включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, не виявлено.

Як вже зазначалось вище датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Податковий кодекс України передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України.

При цьому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного платника податку окремо і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ у зв’язку з отриманням товару, при наявності порушень, допущених одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, такі порушення за загальним правилом не впливають на права та обов’язки іншого платника податків, за умови, що така особа зареєстрована платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4. ст. 200 ПК України).

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право Позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (Позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Виходячи з вищезазначених норм, питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (контрагентів Позивача) та їх адміністративно-фінансового стану.

Таким чином, на думку суду, Позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, ним було подано декларацію з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання правомірним висновку відповідача, ДПІ про порушення позивачем, ПАТ "Стома" вимог п.198.3 п.198.4 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, бо цей висновок спростовується зібраними судом доказами, які долучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення №0000300844 від 31.10.2011 року в частині скасування податкового-повідомлення №0000300844 від 31.10.2011 р. в розмірі 16392,74 грн., суд доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення в цій частині порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, АТ "Стома" та ТОВ "Будівельна Компанія "Власна Справа" складено договір №13/06/07-11 від 11.07.2011 року (а.с.66 - 67).

Відповідно до даного договору ТОВ "Будівельна Компанія "Власна Справа" зобовьязується поставити компоненти, провести монтажні роботи, випробування т передати у власнітсь АТ "Стома" трубопровід води очищеної ділянки виробництва аерозольних препаратів. Вартість трубопроводу та робіт, що поставляється за цим договором, становить 52863,58 грн. Строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2011 року. на виконання умов договору АТ "Стома" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Будівельна компанія "Власна Справа" грошові кошти платіжним дорученням №2415 від 15.07.2011 року суму у розмірі 43583,58 грн. у т.ч. ПДВ 7263,93 грн. (а.с.153)

ТОВ "Будівельна компанія "Власна Справа" виписана податкова накладна №27 від 15.07.2011 року на загальну суму 43583,58 грн., у т.ч. ПДВ 7263,93 грн. (а.с.152).

АТ "Стома" вищенаведена податкова накладна була включена до податкового кредиту липня 2011 року у сумі ПДВ з урахуванням коефіцієнту 50%, тобто в розмірі 3631,96 грн.

Суд не погоджується з наведеними діями позивача враховуючи наступне:

В судовому засіданні було встановлено, що АТ "Стома" у липні 2011 року здійснювало оподатковувані операції, які звільнені від оподаткування.

Згідно з п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.199.2 ст.199 Податкового Кодексу України частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Перевіркою позивача було встановлено, що АТ "Стома" застосувало пропорційний метод розподілу податкового кредиту згідно п.199.1 ст. 199 Податкового Кодексу України, а отже згідно п.199.2 ст. 199 зазначеного Кодексу - частка розподілу податкового кредиту за січень 2011 року складає - 50%.

Пунктом 201.14 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Перевіркою встановлено відсутність ведення АТ "Стома" окремого обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.

Підприємству АТ "Стома" було надано лист від 15.04.2011 року №5383/10/44-019 про надання регістрів бухгалтерського обліку для підтвердження ведення окремого обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.

Підприємством надано відповідь №926 від 21.04.2011 року, у якій зазначено, що розподіл ПДВ здійснюється шляхом застосування коефіцієнту оподатковуваних операцій до загального обсягу постачання та зазначено, що даний метод не передбачає ведення окремого обліку податку на додану вартість.

Але, у відповідності до п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

В судовому засіданні було встановлено, що АТ "Стома" у липні 2011 року перераховано грошові кошти ТОВ "Будівельна компанія "Власна справа" за послуги постачання та монтаж системи води очищеної для виробництва виключно лікарських засобів (аерозольних препаратів), які призначаються для використання тільки в операціях які звільнені від оподаткування у сумі 7263,93 грн., з урахуванням коефіцієнту 3631,97 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що АТ "Стома" в порушення п.198.4 ст. 198, п.201.14 ст. 201 Податкового кодексу України зависило податковий кредит (рядок 15 Декларації) за липень 2011 року на суму 3631,96 грн. та зависило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 19 Декларації) за липень 2011 року у сумі 3631,96 грн.

З урахуванням наведеного суд знаходить позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № №0000300844 від 31.10.2011 р. в сумі 3631,96 грн. безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

З огляду на викладене, позовні вимоги АТ "Стома" підлягають задоволенню в частині скасування податкового-повідомлення №0000300844 від 31.10.2011 р. в розмірі 16392,74 грн.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Стома" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000300844 від 31.10.2011 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16393,03 грн. за липень 2011 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 19 березня 2012 року.