Постанова № 54438450, 08.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2015 рокусправа № 804/2250/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника відповідача: Клімовської Олени Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року

у справі за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути на користь державного бюджети кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 921167,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не сплачує суму податкового боргу в розмірі 921 167,62 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року позов задоволено. Стягнуто кошти, які перебувають у власності Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 921167 грн., 62 коп.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач має податковий борг, який не сплачено та відсутні докази сплати цього боргу.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (ДП "Криворізька теплоцентраль") подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що податковим органом фактично заявляється вимога не до новоствореного боргу, а щодо повторного стягнення заборгованість за минулий період, яка вже стягнута судовим рішенням та розстрочена у сплаті.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Суду пояснив, що рішенням суду вже стягнута спірна сума та розстрочена, тому повторне стягнення неможливе.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт від 14.10.2014р. № 174/04-83-22-02/00130850. За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 ст. Податкового кодексу, внаслідок чого підприємством занижено податок на загальну суму 680,10 грн., а саме: за ІІ квартал 2012 року на суму 32,94 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 18,07 грн. , за ІV квартал 2012 року на суму 35,35 грн., за ІV квартал 2013 року на суму 593,74 грн. та прийнято податкове повідомлення рішення від 28.10.2014 року № 0002571500, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання на суму 1020,15 грн. Прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2014 року № 0002571500. У зв'язку з тим, що відповідачем не були погашені узгоджені грошові зобов'язання у строки встановлені Податковим кодексом України, позивачем на підставі п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня на суму податкового боргу - 48,23 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги податкового органу обґрунтовані наявністю у відповідача непогашеного податкового боргу зі сплати податку на прибуток, який виник у листопаді-грудні 2014 року внаслідок несплати сум самостійно задекларованих відповідачем з податку на прибуток та сум, які вже були раніше стягнуті та розстрочені (відстрочені).

При цьому, підстави виставляти податкову вимогу підприємству-боржнику відповідно до п.59.1 ст. 59 ПК України відсутні, оскільки у відповідача в наявності податковий борг за попередні періоди, на який виставлені податкові вимоги відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На думку колегії суддів апеляційної інстанції податковим органом фактично заявляється вимога не до новоствореного боргу, а щодо повторного стягнення заборгованості за минулий період, яка вже стягнута та розстрочена згідно рішення суду.

За розрахунком позивача означений податковий борг виник у зв'язку з несплатою сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, які вже були раніше стягнуті та розстрочені згідно графіків погашення розстрочених (відстрочених) сум податкового боргу №2 та № 3. Податковий борг згідно графіку № 2 від 23.03.2012р. по справі № 2а/0470/5769/11 (сплата розстрочена до 01.01.2015р.) у жовтні 2014 року сплачений та перерахований у повному обсязі. Податковий борг згідно графіку № 3 від 30.11.2012р. по справі № 2а/0470/7178/11 (сплата розстрочена до 01.07.2017р.) сплачується та перераховується щомісячно відповідно до графіку.

Порядок та процедура погашення податкового боргу платників податків визначені Податковим кодексом України. Так, п. 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За визначенням в пп. 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Пунктом 59.4. ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у зв'язку, з тим, що податковий борг у відповідача по платежам до бюджету виник ще під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом в порядку, передбаченому з пп.6.2.2, 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону відповідачу надіслано першу та другу податкову вимогу.

За умови, якщо сума податкового боргу, зазначена в податкових вимогах, добровільно не погашена, інші законодавчо встановлені підстави для відкликання податкових вимог відсутні, у податкового органу відповідно до приписів ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.59 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, відсутні правові підстави для формування та надсилання платнику податку окремої податкової вимоги на суму нового податкового боргу.

Відповідно до п.59.5 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п.п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до абз.2 пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України у разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Стаття 87 ПК України визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, а саме: джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, зокрема, п.87.3 ст.87 ПК України, а також іншими законодавчими актами (п.87.2 ст.87 ПК України).

У відповідності до пп. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З аналізу наведених норми вбачається, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Якщо достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що складення графіків розстрочення сплати стягнутих за судовими рішеннями сум податкового боргу не є розстроченням згідно п. 100.1 ст.100 ПК України, а є фактичною реалізацією рішень суду про відстрочення та розстрочення виконання судових рішень відповідно до процесуального законодавства (що регламентовано ст.263 КАС України). Ці норми є різні, окремі, самостійно існуючі, незалежні одна від одної норми законодавства, які встановлюють правовідносини розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків (п. 100.1 ст.100 ПК України) та правовідносини щодо відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ст.263 КАС України). Натомість, податковий орган, у правовідносинах, щодо відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ст.263 КАС України) припустився застосування норми, яка регламентує інші правовідносини, а саме розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків (п. 100.1 ст.100 ПК України), що спричинило повторність звернення до суду з вимогами, які по суті вже вирішені, та стягнуто податковий борг.

Отже, оскільки сума податкового боргу відповідача з податку на прибуток 912 167,02 грн. вже є стягнутою за судовими рішеннями, позовні вимоги про стягнення з ДП «Криворізька теплоцентраль» зазначеної суми коштів, які перебувають у власності ДП «Криворізька теплоцентраль», є безпідставними, задоволенню не підлягають.

Відповідачем здійснюється виконання судових рішень у справі № 2а/0470/7178/12 та у справі № 2а/0470/5769/11, сплачується примусово стягнутий податковий борг, тому є неправомірними дії позивача щодо спрямування сплачених відповідачем грошових коштів не за призначенням платежу.

З цього приводу слід також звернути увагу на норми статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено вище, наведена вище сума, заявлена позивачем до стягнення, вже стягнута з підприємства у судовому порядку. При цьому, судовими рішеннями встановлено порядок сплати податкового боргу, розстрочено виконання постанов суду у справі № 2а/0470/7178/12 та у справі № 2а/0470/5769/11. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що податковим органом вже заявлялись подібні вимоги у справі № 804/6746/14, в задоволені яких було відмовлено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Звернення ж з тими самими вимогами суперечать нормі ст. 61 Конституції України, а саме ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та допустив порушення норм процесуального права до встановлених у справі обставин, що має наслідком скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п. 3 ч.1. ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення заборгованості - скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун