Ухвала суду № 54438439, 02.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 876/10366/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (надалі - УМВС України в Івано-Франківській області) № 314 о/с від 12.06.2014 р. в частині звільнення його з органів внутрішніх справ і поновити його на службі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що обставини, зазначені як підстави звільнення є надуманими, оскільки йому не було відомо про наявність наказу № 488/ДСК від 18.05.2014 р., за невиконання якого його звільнено.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 314 о/с від 12.06.2014 р. по особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 1 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УМВС України в Івано-Франківській області з 12.06.2014 р.. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.06.2014 року по 15.10.2014 року за 87 робочих днів в розмірі 12486,24 гривень з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 1 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УМВС України в Івано-Франківській області та стягнення з управління Державної автомобільної інспекції УМВС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за один місяць в розмірі 2870,40 грн..

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржив відповідач УМВС України в Івано-Франківській області, який вважає, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд неправомірно застосував до спірних правовідносин принципи загального трудового законодавства, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством про органи внутрішніх справ.

Оскаржуваний наказ є правомірним, оскільки прийнятий за результатами проведеного службового розслідування, яким підтверджено факт грубого порушення дисципліни позивачем.

Апелянт зазначив, що відповідно до статті 4 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі і повинні бути законними, зрозумілими та виконуватись беззаперечно, точно та у визначений строк. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На виконання даного положення Закону Кабінет Міністрів Української РСР своєю постановою від 29 липня 1991 р. № 114 затвердив Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).

Відповідно до пункту 63 «є» вказаного Положення, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1998 року, останнє місце служби - інспектор дорожньо-патрульної служби взводу № 1 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ із забезпечення супроводження підпорядкованої УМВС України в Івано-Франківській області, спеціальне звання - прапорщик міліції.

Наказом т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 05.06.2014 р. № 708 « Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УМВСУ в Івано-Франківській області») ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 12.06.2014 р. № 314 о/с прапорщика міліції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 1 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ із забезпечення супроводження, підпорядкованої УМВС України в Івано-Франківській області, за порушення службової дисципліни за пунктом «є» статті 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 12.06.2014 р.

Підставою для прийняття зазначених наказів були матеріали службового розслідування за фактом порушення дисципліни ОСОБА_1

Згідно з висновком службового розслідування від 05.06.2014 р. встановлено, що на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.05.2014 р. № 488/ДСК «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області» для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції, УМВС України в Івано-Франківській області було підготовлено проект наказу «Про відрядження працівників Державтоінспекції до м.Харків». Однак, станом на 30.05.2014 р. окремі працівники міліції, зокрема, і прапорщик міліції ОСОБА_1 письмово у своїх рапортах, відмовилися від несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО.

Відповідно до проекту наказу УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області до Харківської області відряджались терміном на 32 (тридцять дві) доби, з 31 травня по 01 липня 2014 року, десять працівників, в тому числі й прапорщик міліції ОСОБА_1., інспектор взводу № 1 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УМВС.

Опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 29.05.2014 року близько 17.00 год., керівництвом взводу №1 ДПС ДАІ із ЗС при УМВС його було повідомлено у усній формі, що він повинен поїхати в складі 10 чоловік у Донецьку область де проходять військові дії. Зранку 30.05.2014 року, прибувши на роботу він повідомив керівництво, що він не в змозі поїхати у зв'язку із сімейними обставинами, так як у нього хвора мати, яка знаходиться у лікарні, а також після того як у засобах масової інформації повідомили, що загинули працівники міліції із Івано-Франківської області, він розгубився та вказав, що їхати не готовий. Також дружина та діти почали просити нікуди не їхати, оскільки батько дружини загинув під час несення служби по охороні громадського порядку на посту, будучи працівником ДАІ.

У ході службового розслідування встановлено, що позивач з 30.05.2014 р. по час проведення службового розслідування (05.06.2014 р.) в лікарню з поліклінікою СМЗ УМВС не звертався.

За результатами службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками УМВС встановлено, що ОСОБА_1, відмовився виконувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.05.2014 р. № 488/ДСК, тим самим порушив статті 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присягу працівника органів внутрішніх справ та пункти 1.1, 2.2, 2.3, 2.5 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 р. № 155. Вказані обставини стали підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни.

На виконання вимог статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 05.06.2014 р. № 708 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УМВС України в Івано-Франківській області» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в діях позивача відсутнє порушення дисципліни, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ в частині притягнення ОСОБА_1 його звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту «є» статті 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України є необгрунтованим, таким, що прийнятий в порушення вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правильними, виходячи з наступного.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються Законом України «Про міліцію», Статутом та Положенням.

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Відповідно до статті 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

За змістом статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Окремо пунктами 66, 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, судом було встановлено, що на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.05.2014 р. № 488/ДСК УМВС України в Івано-Франківській області було підготовлено проект наказу «Про відрядження працівників Державтоінспекції до м.Харків», яким наказано відрядити до Харківської області, терміном на 32 (тридцять дві) доби, з 31 травня по 01 липня 2014 року, десять працівників, в тому числі й позивача.

Разом з тим, вказаний проект наказу не був реалізований та начальником УМВС України в Івано-Франківській області не виданий, що не спростовано відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-якого наказу, адресованого позивачу на відбуття у відрядження відповідачем - УМВС України в Івано-Франківській області віддано не було, і як наслідок, позивачем не порушено надані йому накази, тобто відсутнє порушення службової дисципліни.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів про ознайомлення позивача з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.05.2014 р. № 488/ДСК «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області», за невиконання вимог якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Частиною п'ятою статті 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» встановлено, що такі дисциплінарні стягнення як, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ, вважається виконаним після видання наказу по особовому складу.

Відповідно до зазначеної норми та наказу № 708 від 05.06.2014 р. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності УМВС України в Івано-Франківській області було видано наказ від 12.06.2014 р. № 314 о/с, яким позивача було звільнено з органів внутрішніх справ. Вказаний наказ до відома позивача доведений не був.

Крім того, встановлено, що на час відрядження та на момент винесення наказу про звільнення позивач хворів, що підтверджується випискою із історії хвороби № 943, випискою із історії хвороби №731, із яких вбачається, що ОСОБА_1 перебував там на лікуванні з 11.06.2014 р. по 27.06.2014 р..

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними та скасування наказу УМВС України в Івано-Франківській області за № 314 о/с від 12.06.2014 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлення ОСОБА_1 на попередньо займаній посаді, з 12.06.2014 р..

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 30 вересня 2015 року у справі № 803/1216/14.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, неповне з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому відсутні підстави для скасування ухваленого рішення.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 41, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року у справі № 809/2133/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль