Постанова № 54437837, 02.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"02" грудня 2015 р. № 820/10311/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Абоян І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 2013 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1;

2. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області видати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідку на постійне проживання в Україні взамін втраченої;

3. Усі судові витрати покласти на Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. Позивач прибув до України у 2002 році та залишився на постійне проживання в Україні. У 2002 році позивач отримав ідентифікаційний номер. С 2004 року позивач займається підприємницькою діяльністю, в результаті чого має постійний заробіток. 29.12.2005 р. ВГІРФО У МВС в Харківській області оформило і видало гр. Вєтнаму ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання Серії НОМЕР_1.

31.08.2015 року позивач звернувся з письмовою заявою від 28.08.2015 р. до ГУ ДМС України в Харківській області, в якій просив здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання гр. Соціалістичної Республіки Вєтнам ОСОБА_1 у зв'язку із її втратою. До заяви були додані необхідні для обміну посвідки документи. Проте, позивачу було відмовлено. Відповідачем було видано копію рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, а також копію висновку про розгляд заяви позивача від 17.12.2013 р., з огляду на який було прийнято оскаржуване рішення, з яким позивач не незгоден, вважає незаконним та необґрунтованим, та таким, що порушує права та інтереси. А тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданих до суду письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши доводи та заперечення проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в позовній заяві та підтверджено матеріалами справи, позивач прибув до України у 2002 році та залишився на постійне проживання в Україні. У 2002 році позивач отримав ідентифікаційний номер. С 2004 року позивач займається підприємницькою діяльністю, в результаті чого має постійний заробіток. 29.12.2005 р. ВГІРФО У МВС в Харківській області оформило і видало гр. Вєтнаму ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання Серії НОМЕР_1 термін дії "безстроково".

Матеріалами справи також підтверджено, що на теперішній час позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчить відмітка в посвідці.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачений Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (далі за текстом - Порядок № 251).

Пунктом 14 Порядку №251 визначено, що обмін посвідки також здійснюється у разі непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

У разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання (п. 22 Порядку).

Окрім того, у п. 3.18. Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС від 15.07.2013 р. № 681, де зазначено, що у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства можуть звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (п.15 вказаного Порядку №251).

Суд зазначає, що даний перелік необхідних документів як додаток до заяви є вичерпним.

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі положень Порядку №251, 28.08.2014 року позивач звернувся до відповідача по справі - Головного управління ДМС у Харківській області, з письмовою заявою про обмін посвідки на постійне місце проживання Серії НОМЕР_1, в якій просив здійснити обмін посвідки у зв'язку з непридатністю її до використання.

Підпунктом 3 п. 14 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 передбачено, що обмін посвідки здійснюється у разі непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

У разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання (п. 22 Порядку).

Згідно положень п.15 вказаного Порядку, де зазначено, що для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Суд зазначає, що даний перелік необхідних документів як додаток до заяви є вичерпним. Окрім того, як підтверджено матеріалами справи та зазначено представником позивача у позовній заяві, разом із заявою про обмін бланку посвідки позивач надав передбачений законом необхідний пакет документів. Будь - яких зауважень з боку відповідача щодо таких документів, - їх нестачі, підробки, чи їх невідповідності встановленому зразку чи належить іншій особі, - матеріали справи не містять.

Проте, висновком про розгляд заяви гр. СРВ ОСОБА_1 від 17.12.2013 року скасовано рішення ВГІРФО УМВСУ в Харківській області від 29.12.2005 року про надання дозволу на імміграцію в Україну гр. СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та вилучено посвідку на постійне проживання Серії НОМЕР_1 термін дії "безстроково" для подальшого знищення. Також скасовано реєстрацію місця проживання позивача та анульовано відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі гр. СРВ ОСОБА_1.

Даний висновок відповідачем обґрунтовано тим, що чоловіку позивача гр. СРВ ОСОБА_2 було скасовано дозвіл на імміграцію та вилучена посвідка на постійне проживання в Україні Серії НОМЕР_2 для її анулювання рішенням (постановою) від 07.09.2007 року ВГІРФО УМВС України в Херсонській області, оскільки видана ніби-то з порушенням чинного законодавства. Що і слугувало на думку відповідача законною підставою для скасування посвідки на постійне проживання позивача.

Так, листом від 01.09.2015 р. відповідачем позивача повідомлено про необхідність прибути до ГУ ДМС України в Харківській області для з'ясування необхідних питань. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було видано позивачу копію рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, а також копію висновку про розгляд заяви позивача від 17.12.2013 р.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України "Про імміграцію", відповідно до ст. 1 якого, дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно положень ст. 12 ЗУ "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до пунктів 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року (надалі за текстом - Порядок №1983), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

З аналізу положень Порядку випливає, що процедура розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію є досить складною та серед іншого, має часові рамки (подання ініціатора скасування дозволу на імміграцію розглядається у місячний строк), передбачає також надсилання запитів для отримання додаткової інформації ініціатору подання, іншим органів виконавчої влади, відповідним юридичним і фізичним особам, а також запрошення для надання пояснень самих іммігрантів, стосовно яких розглядається таке питання.

Суд зазначає, що відповідачем порушено свій обов'язок щодо всебічності та повноти отримання необхідної інформації з різних, передбачених законодавством джерел (від ініціатора подання, органів виконавчої влади, відповідних юридичних і фізичних осіб), необхідної для вирішення питання щодо скасування відповідного дозволу на імміграцію. Окрім того, при винесенні оскаржуваного рішення відповідач також знехтував обов'язком щодо запрошення для надання пояснень самого іммігранта - гр. СРВ ОСОБА_1 (позивача), стосовно якого і розглядалося відповідне питання скасування дозволу на імміграцію.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Суд звертає увагу на те, що Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в оскаржуваному рішенні від 17.12.2013 року жодних з вищезазначених підстав не зазначило, а судом таких не встановлено. Крім того, не вказало на будь-який інший випадок, передбачений законами України.

Окрім того, посилання відповідача на скасування дозволу на імміграцію в Україну чоловіку позивача - гр. СРВ ОСОБА_2, не є законною підставою для скасування дозволу на імміграцію позивача та вилучення безстрокової посвідки на постійне проживання в Україні з метою її знищення в розумінні положень статті 12 Закону України "Про імміграцію".

А тому, спростовує твердження ГУ ДМС України в Харківській області щодо скасування дозволу на імміграцію чоловіку позивачки, що на думку відповідача слугувало підставою для скасування позивачеві дозволу на імміграцію, вилучення посвідки та скасування реєстрації місця проживання гр. СРВ ОСОБА_1 шляхом винесеного оскаржуваного висновку (рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 17.12.2013 року, яким серед іншого, скасовано гр. СРВ ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію, вилучено посвідку та скасувано реєстрацію місця проживання прийняте з порушенням вимог ст. 2 КАС України, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення: позивач тривалий час проживає на території України, зареєстрована підприємцем; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення Порядку №1983.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАСУ).

За таких підстав, оскаржуване позивачем рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 17.12.2013 року підлягає скасуванню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 2013 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області видати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, посвідку на постійне проживання в Україні взамін втраченої.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 7 грудня 2015 року.

Суддя Спірідонов М.О.