Ухвала суду № 54437672, 10.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6487/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця цього відділу державної виконавчої служби від 28 серпня 2014 року про приєднання виконавчого провадження №19481512 до зведеного виконавчого провадження, зобов'язання відповідача перерахувати на свою користь кошти в сумі 68 508,67 грн, стягнуті з третьої особи в рамках вказаного виконавчого провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач - Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 цієї статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. вчинено виконавчий напис №343 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, і належить на праві власності ОСОБА_3 - боржнику Відкритого акціонерного товариства «Платинум Банк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації цієї квартири, запропоновано задовольнити вимоги вказаного Банку на загальну суму заборгованості та пені в розмірі 1 674 454,70 грн, а також на суму 1 700,00 грн - як відшкодування кредитору плати за вчинення виконавчого напису.

Зазначений виконавчий напис пред'явлено до виконання до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Постановою державного виконавця вказаного відділу державної виконавчої служби від 28 травня 2010 року відкрито виконавче провадження №19481512 з виконання вказаного виконавчого документа.

Постановою державного виконавця названого відділу державної виконавчої служби від 13 вересня 2012 року в згаданому виконавчому провадженні замінено стягувача: з ВАТ «Платинум банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс».

Як встановлено судом першої інстанції, 12 травня 2014 року ОСОБА_3 внесено на рахунок відповідача кошти в сумі 1 676 154,7 грн на оплату боргу, згідно виконавчого провадження №19481512. Дані обставини підтверджуються квитанцією №ПН294 від 12 травня 2014 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

28 серпня 2014 року, враховуючи, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебувало декілька відкритих відносно ОСОБА_3 виконавчих проваджень (№№ 19481512, 42759410, 42759400), державним виконавцем прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження №19481512 до зведеного виконавчого провадження №44549225.

Згідно розпорядження державного виконавця №19481512 від 16 грудня 2014 року грошові кошти в сумі 1 676 154,70 грн, що надійшли 12 травня 2014 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого напису, перераховано на користь позивача у розмірі 1 439 093,74 грн. При цьому, із загальної суми коштів, що надійшли на рахунок ГУДКСУ у м. Києві перераховано 143 909,37 грн виконавчого збору та 116,82 грн витрат на проведення виконавчих дій.

Разом з тим, згідно розпоряджень державного виконавця №42759410 та №442759400 від 16 грудня 2014 року з коштів у сумі 1 676 154,70 грн, що надійшли 12 травня 2014 року, суми в розмірі 84 266,19 грн та 98,48 грн перераховано на користь ПАТ «Універсал Банк» (стягувача за виконавчими листами Дніпровського районного суду м. Києва №755/2041/14-ц, виданими 26 березня 2014 року), а на користь ГУДКСУ у м. Києві: 8 426,62 грн (виконавчого збору) та 116,82 грн (витрат на проведення виконавчих дій), 9,85 грн (виконавчого збору) та 116,82 грн (витрат на проведення виконавчих дій), відповідно.

03 квітня 2015 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» ознайомився із матеріалами вищезгаданого виконавчого провадження.

Не погоджуючись із правомірністю постанови державного виконавця від 28 серпня 2014 року про приєднання виконавчого провадження №19481512 до зведеного виконавчого провадження №44549225, а також із розміром перерахованої йому суми коштів внаслідок її розподілення між стягувачами у зведеному виконавчому провадженні, 10 квітня 2015 року позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частини першої статті 6 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно правил частин першої, другої статті 11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень статті 17 цього Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі написи нотаріусів.

Таким чином, державний виконавець, як представник влади, та територіальний відділ державної виконавчої служби управління юстиції, як орган виконавчої влади, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, державний виконавець, при вчиненні виконавчих дій з виконання відповідних рішень, не повинен допускати порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, в тому чисті стягувачів у виконавчому провадженні, а також несвоєчасного та неповного їх виконання.

Предметом оскарження в цій справі виступає постанова державного виконавця про приєднання виконавчого провадження, в якому позивач виступає стягувачем, до інших виконавчих проваджень, що відкриті в органі примусового виконання рішень відносно одного й того ж боржника.

Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника визначені статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження».

Приписами цієї статті встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Буквальний аналіз наведених приписів свідчить на користь висновку, що об'єднанню в одне зведене виконавче провадження підлягають виконавчі провадження про стягнення з одного й того ж боржника коштів.

Такий висновок відповідає позиції Пленуму Вищого адміністративного суду України, що наведена в пункті 3 постанови від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби». Так, в цій постанові Пленум вказав, що судам необхідно мати на увазі, що за приписами статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» об'єднуються у зведене виконавче провадження кілька відкритих виконавчих проваджень тільки про стягнення коштів та лише з одного боржника.

Закон України «Про виконавче провадження» розрізняє такі способи примусового виконання відповідних рішень як звернення стягнення на кошти та звернення стягнення на майно боржника.

Отже, об'єднання в зведене виконавче провадження кількох виконавчих проваджень щодо одного й того ж боржника допускається лише у випадку, коли всі виконавчі провадження, що об'єднуються, відкриті на підставі виконавчих документів про стягнення з цього боржника коштів.

Натомість, як було встановлено судом, предметом виконавчого провадження №19481512 є звернення стягнення на квартиру, тобто на нерухоме майно боржника, а не на кошти.

Оскільки об'єднання у зведене виконавче провадження виконавчого провадження про звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом застави (іпотеки), з виконавчими провадженнями про стягнення з цього боржника коштів не передбачене Законом України «Про виконавче провадження», при винесенні постанови від 28 серпня 2014 року про приєднання виконавчого провадження №19481512 до зведеного виконавчого провадження №44549225, відповідач діяв не у відповідності до Закону.

Вказане порушення призвело до порушення прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, оскільки, як з'ясовано судом, об'єднання виконавчих проваджень призвело до того, що сплачені на депозитний рахунок відповідача в межах виконавчого провадження №19481512 боржником кошти були розподілені згідно розпоряджень державного виконавця між декількома стягувачами у зведеному виконавчому провадженні, в результаті чого позивач недоотримав кошти в розмірі 68 508,67 грн.

При цьому, обговорюючи вимоги позивача щодо повернення йому вказаної суми, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, при надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення. Після цього, не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис (п. 12.11)

Після цього, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження, яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні (п. 12.13).

Копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам (п. 12.14).

Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця (п. 12.15)

Таким чином, при надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС такі кошти повинні бути перераховані на рахунок стягувача не пізніше восьми робочих днів з дня надходження коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти від боржника - третьої особи надійшли на погашення боргу згідно виконавчого провадження №19481512 на рахунок органу державної виконавчої служби 12 травня 2014 року, а розпорядження щодо їх перерахування складене 16 грудня 2014 року. Як стверджує позивач, що не заперечується сторонами по справі, кошти на рахунок позивача надійшли лише в лютому 2015 року.

З огляду на наведені норми та встановлені обставини, при вчиненні дій щодо розподілу коштів між стягувачами у зведеному виконавчому провадженні та перерахуванні коштів позивачу через сім місяців після надходження коштів відповідач діяв з порушенням приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень та несвоєчасно, що не відповідає вимогам статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» та не узгоджується із критерієм діяльності суб'єкта владних повноважень, визначеним пунктом 10 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача в установленому порядку перерахувати на користь позивача кошти в сумі 68 508, 67 грн, сплачені 12 травня 2014 року третьою особою у виконавчому провадженні №19481512.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять правомірності та обґрунтованості дій суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 15.12.2015 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.