Ухвала суду № 54437498, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/9991/61269/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 по справі № 0670/1575/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв-Експрес"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012, позов задоволено. Скасовано рішення Державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.11.2010 №0013012302 у розмірі 44 735,15 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 №0009141702/0 в частині основного платежу в сумі 6 285,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12 570,44 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 27.10.2010 №8233/23-1/22053439/0110 та встановлено ряд порушень у позивача, зокрема, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 та п. 7.1 ст. 7Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 6773,02 грн. та п. 2.11, п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що полягало у відсутності підтверджуючих документів до авансових звітів за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 на суму 45 153,51 грн.

Такі висновки контролюючого органу обґрунтовано тим, що позивачем проводились готівкові розрахунки з працівниками підприємства на підставі не належно оформлених платіжних документів, що не підтверджують витрати працівників на відрядження згідно поданих авансових звітів.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією прийнято оскаржувані в частині податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 №0009141702/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.11.2010 №0013012302.

Так, п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (пп. 4.2.1 п.4.2 ст. 4 вказаного Закону).

Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Пунктом 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно п. 1.4 розділу II "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.1998 № 59, документи, що підтверджують вартість витрат на відрядження, проведених за кордоном, оформлюються відповідно до законодавства країни відрядження.

Таким чином, враховуючи, що акт перевірки не містить жодних доказів про невідповідність законодавству країни відрядження прикладених до авансових звітів розрахункових документів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що такі розрахункові документи підтверджують вартість витрат на відрядження, а відтак донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки є безпідставним.

Вищий адміністративний суд також погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій, що звільнення приватних підприємців від ведення касової книги, що передбачене п. 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, не є забороною використання прибуткових касових ордерів як бланків для створення розрахункового документа та не є підставою для визнання їх неналежними, враховуючи, крім того, що законодавством не встановлена форма розрахункового документа для фізичних осіб платників єдиного податку, а квитанції до прибуткових касових ордерів, як встановлено судами, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються іншим письмовим документом, який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів для надавачів послуг.

Щодо авіаквитка в електронній формі, то згідно ч. 6 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпункт 5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначає, що витрати на відрядження фізичних осіб можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків.

За розділом 3 "Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу", затверджених наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 № 187 - термін "квиток" враховує також і поняття "електронний квиток".

Стаття 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначає, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

А отже, наявний електронний авіаквиток серії ABC № 093858 при авансовому звіті від 11.12.2008 №1203 в сумі 2 705,70 грн. є належним підтверджуючим розрахунковим документом.

Відповідно до п. 1.5 розділу II Інструкції про службові відрядження межах України та за кордон, фактичний час перебування у відрядженні до країн, з якими встановлено повний прикордонний контроль, визначається відповідно до відміток контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.

Пунктом 1.15 розділу II вказаної Інструкції передбачено, що після повернення з відрядження працівник зобов'язаний подати авансовий звіт разом із документами (в оригіналі), що підтверджують витрати, та ксерокопією відміток у закордонному паспорті, яка завірена відділом кадрів або керівником підприємства.

Таким чином, невизнання добових витрат, щодо закордонного відрядження ОСОБА_4 по авансовому звіту №959 в сумі 2 443,00 грн. через відсутність відмітки про його прибуття в м.Житомир є безпідставним, оскільки до авансового звіту долучена копія закордонного паспорта вказаної особи із відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України.

Щодо невизнання витрат Товариства на підставі розрахункових документів, які на думку контролюючого органу, оформлені не у відповідності до встановленої форми, а саме на чеках напис "фіскальний чек" міститься не знизу, а у верхній частині чека, суди вірно зазначили, що лише відсутність певного обов'язкового реквізиту у розрахунковому документі, а не його розташування, спричиняє його недійсність, крім того, п. 2.2. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 №614, визначено, що у наведених в додатках 1 - 8 до Положення формах розрахункових документів взаєморозміщення написів та реквізитів на розрахункових документах є рекомендованим, а не обов'язковим.

Підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" рахунки готелів віднесені до підтверджуючих документів, а враховуючи, що до авансових звітів долучено рахунок готелю ВАТ "Тернопіль - Готель" від 05.05.2009 №1216 та окремий рахунок готелю TOB "Готель Ягодин" від 09.08.2009 №83 зі штампами "Сплачено", суди дійшли правильного висновку, що вказані авансові звіти є підтверджені належними первинними документами.

Правомірним є і врахування позивачем в якості розрахункового документа товарного чека від 05.05.2009 № 05/05 при авансовому звіті від 05.05.2009 № 335, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, а тому товарні чеки віднесені до розрахункових документів.

Підтвердженими також є і витрати Товариства по сплаті послуг за стоянку вантажного автомобіля в сумі 50,00 грн. по авансовому звіту від 14.08.2009 №642, оскільки вказані витрати підтверджено фіскальним чеком від 31.07.2009 № 7841.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 по справі № 0670/1575/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко