Ухвала суду № 54436996, 23.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року м. Київ К/9991/70281/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012

у справі № 0670/11680/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2011 № 0008271740, № 0008261740 та № 0008251740.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.10.2011 № 0008271740 та № 0008251740. В задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 № 0008261740 відмовлено.

ФОП ОСОБА_2. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів та ухвалити нове про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.1999 №746/99, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачка у період з 07.07.2009 по 30.06.2010 перебувала на спрощеній системі оподаткування, а у період з 01.07.2010 по 31.12.2010 - на загальній системі оподаткування. При цьому позивачка була платником податку на додану вартість, про що отримала свідоцтво платника податку на додану вартість від 01.08.2009 № 100234957.

Коростишівською МДПІ Житомирської області ДПС здійснено виїзну документальну планову перевірку позивачки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 13.09.2011 № 230/17/3034116026. Актом перевірки зафіксовано порушення вимог:

- п.п. 1.2, 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, що слугувало підставою для застосування до позивачки за податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2011 № 0008251740 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36000 грн.;

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.085.2003 № 889-IV, ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, зареєстрованої в Міністерства юстиції України від 09.06.1993 № 64, що слугувало підставою для визначення позивачці за податковим повідомленням-рішенням від 24.0.2011 № 0008261740 грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14064,28 грн. за основним платежем;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для визначення позивачці за податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2011 № 0008271740 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 55488,27 грн., в т.ч.: 44389,81 грн. основного платежу та 11097,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Обґрунтування, викладені позивачкою в касаційній скарзі, зводяться до неправильного вирішення судами попередніх інстанцій справи в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 № 0008261740 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14064,28 грн. за основним платежем у зв'язку з виявленим порушенням вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.085.2003 № 889-IV, ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, зареєстрованої в Міністерства юстиції України від 09.06.1993 № 64,

При перевірці в межах касаційної скарги правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 № 0008261740, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом доведено факт перевищення позивачкою у ІІ кварталі 2010 року граничного обсягу виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяв перебувати на спрощеній системі оподаткування. Суди наголошували на тому, що та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок фізичної особи-підприємця, є власними коштами позивачки та сумою податку на додану вартість, не є підставою для невизнання її виручкою від реалізації продукції.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).

Відповідно до статті 5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно до п.п. 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на час виникнення спірних відносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92 (який був чинним на час виникнення спірних відносин) визначає особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю.

Абзацом 1 статті 13 цього Декрету визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (абзац 2 вказаної статті).

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки (500000 грн.) у платника єдиного податку виникає як обов`язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування так і з оподаткування суми такого перевищення у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оскільки оподаткування за ставкою єдиного податку може мати місце тільки при дотриманні норм Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а у випадку недотримання вказаних норм, зокрема щодо перевищення граничного розміру виручки, такі суми мають оподатковуватись на загальних підставах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновки податкового органу щодо перевищення позивачкою граничного обсягу виручки у ІІ кварталі 2010 року (з 01.01.2010 по 30.06.2010), тобто у періоді, коли вона перебувала на спрощеній системі оподаткування, ґрунтуються на отриманні ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок виручки в сумі 500000 грн., тобто в сумі, яка дорівнює встановленому ст. 1 Указу граничному обсягу виручки, а не перевищує його.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності податковим органом обставин про перевищення позивачкою граничного обсягу виручки у ІІ кварталі 2010 року, що дозволяв перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом під час перевірки виявлено факт отримання позивачкою в періоді з 08.06.2010 по 31.12.2010, який включає в себе і період з 01.07.2010 по 31.12.2010, в якому позивачка перебувала на загальній системі оподаткування) коштів в сумі 930736,56 грн.

При цьому з акту перевірки вбачається, що податковий орган висновки щодо заниження позивачкою у періоді, коли вона перебувала на загальній системі оподаткування, оподатковуваного доходу за 2010 рік в сумі 110636,85 грн. пов'язує з тим, що задекларовані ОСОБА_2 показники чистого доходу (5860,14 грн.) не співпадають з показниками перевірки (116496,99 грн.) (п.п. 2.2.3 акту перевірки) у зв'язку із:

- заниженням валових доходів в сумі 360396,68 грн. (п.п. 2.2.1 акту перевірки);

- заниженням валових витрат в сумі 783519 грн. (без врахування ПДВ в сумі 652932,5 грн.) (п.п. 2.2.2 акту перевірки).

Судами попередніх інстанцій не з'ясовано суті порушення, на підставі яких документів податковим органом встановлено факт заниження позивачкою показників валових витрат та валового доходу за 2010 рік, виходячи з яких показників обраховувався податковим органом чистий прибуток, з якого визначено оспорюваний донарахований податок з доходів фізичних осіб. Судами не встановлено дійсного розміру валового доходу, валових витрат та чистого прибутку, з якого визначається податок з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2010 по 31.12.2010, в якому позивачка перебувала на загальній системі оподаткування.

В матеріалах справи міститься наданий суду першої інстанції позивачкою розрахунок виручки за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 (період, коли позивачка перебувала на загальній системі оподаткування) (т. І, а.с. 184). Утім, вказаний доказ залишений судами попередніх інстанцій поза увагою.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, задля повного захисту прав та інтересів позивача суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на все вищенаведене, діючи у межах, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та:

скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 № 0008261740 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції;

залишення без змін судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2011 № 0008251740 та № 0008271740.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 24.10.2011 № 0008261740 про визначення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14064,28 грн. за основним платежем та направити справу в цій частині на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 24.10.2011 № 0008251740 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36000 грн.; від 24.10.2011 № 0008271740 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 55488,27 грн., в т.ч.: 44389,81 грн. основного платежу та 11097,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в частині залишення судових рішень без змін Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун