Постанова № 54436847, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/69428/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус-Сервіс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 по справі № 2а-5394/11/1070

за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус-Сервіс"

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією заявлений позов про стягнення з Товариства в дохід держави коштів у сумі 30 000,00 грн., як вартість майна, одержаного за нікчемними правочинами.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство до Вищого адміністративного суду України подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції.

При цьому відповідач обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судами, на його думку, помилково не враховано, що санкції, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань правомірності декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту, повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаєморозрахунках з ТОВ "Інтелкоп-МВ", ТОВ "Ексотехком" та ТОВ "Корпфлеш" за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за підсумками якої складено акт від 16.09.2011 №4931/23-2/32456486/192.

У ході вказаної перевірки працівники Державної податкової інспекції дійшли висновку, що договори укладені між відповідачем та його контрагентами ТОВ "Інтелкоп-МВ", ТОВ "Ексотехком" та ТОВ "Корпфлеш" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, та є нікчемними. Зокрема, і договір оренди від 01.07.2009 №74 та договір на виконання робіт від 01.09.2009 № 36, що були укладені Товариством з ТОВ "Ексотехком", є також нікчемними, а кошти отримані відповідачем за такими договорами, відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України підлягають стягненню в дохід держави.

Задовольняючи позовні вимоги Державної податкової інспекції, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що укладені договори є нікчемними, а шестимісячний строк звернення до суду про стягнення з Товариства коштів на підставі ст. 208 Господарського кодексу України, слід рахувати з дня коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатись про порушення інтересів держави внаслідок вчинення відповідних правочинів з протиправною метою, тобто з дня проведення документальної перевірки.

Проте, Вищий адміністративний суд України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Так, органи державної податкової служби, у відповідності до вимог законодавства, можуть звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України наслідком визнання правочину нікчемним як підстави фінансово - правової відповідальності є стягнення в доход держави коштів за рішенням суду, який за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників.

Основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб'єктів фінансового права у випадку вчинення протиправних діянь, є юридичні санкції - передбачені нормою права заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб'єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на фінансово-правові санкції та санкції інших галузей права.

Фінансово-правові санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

З огляду на це, такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарськими санкцій: адміністративно -господарськими санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, за своєю суттю наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, застосування до відповідача адміністративно - господарської санкції після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами обставин договори між відповідачем та ТОВ "Ексотехком" були укладені 01.07.2009 та 01.09.2009, а останньою датою виконання яких є 30.09.2009, акт перевірки Товариства податковою інспекцією складено 16.09.2011, а позовна заява до суду подана 30.10.2011, тобто поза межами річного строку з дня вчинення (виконання) вказаних вище договорів.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 Господарського кодексу України, повинна бути заявлена позивачем саме в межах граничних строків передбачених ст. 250 Господарського кодексу України та помилково дійшли висновку про задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог контролюючого органу.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус-Сервіс" задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 по справі № 2а-5394/11/1070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко