Ухвала суду № 54436704, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/10099/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року

та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 року

по справі № 824/2204/14-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Чернівецький хлібокомбінат» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001810231/0 від 11.11.2010 року.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19.10.2010 року по 25.10.2010 року посадовими особами ДПІ у м. Чернівці та ДПА в Чернівецькій області була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 29.10.2010 року № 3604/23-1/03293304 та встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1462288,00 грн.; - підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 919375,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11.11.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001810231/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств розмірі 2888326,00 грн., у тому числі: 1462288,00 грн. - за основним платежем та 1426038,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки № 3604/23-1/03293304 від 29.10.2010 року, підставою для нарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про безпідставне включення ТОВ «Чернівецький хлібокомбінат» до складу валових витрат суму вартості 5849153,00 грн. з вартості відображених у бухгалтерському та податковому обліку інжинірингових послуг за договорами, укладеними з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», посилаючись на те, що під час перевірки позивачем не було надано податковому органу первинних документів з проведення цих господарських операцій, а у вказаного контрагента позивача немає необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача, а саме - договори, акти про надані послуги, видаткові накладні, ордери, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні та ін.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, підставою для висновку про завищення задекларованих позивачем витрат є копія акту документальної невиїзної перевірки №823/23-10/34981754 від 14.10.2010 року ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року. Згідно з вказаним актом ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з серпня 2008 року по травень 2010 року. В провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

З приводу вказаного, колегія суддів зазначає про те, що порушень законодавства України при здійсненні господарських операцій між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та позивачем постановою Печерського районного суду м. Києва не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, колегія суддів при розгляді даної адміністративної справи приймає до уваги те, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 року по справі №2а/57/11/2470, залишеною без змін відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2014 року, встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та позивачем, а також правомірність формування податкового кредиту по цим операціям за період за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.

Колегія суддів також враховує, що проведеними перевірками Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат», результати яких оформлені актами №1390/23-1/03293304 від 01 квітня 2009 року, №2645/23-1/03293304 від 20 серпня 2010 року та які були проведені податковим органом за той же період, що і перевірка, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не було встановлено завищення валових витрат у зв'язку з включенням до них вартості отриманих інжинірингових послуг, наданих ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП».

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 року по справі № 824/2204/14-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 11.12.2015 р.