Ухвала суду № 54436684, 30.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/77860/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі №2а-6083/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод технічних масел «Аріан»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Завод технічних масел «Аріан» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2011 № 0000922301 та № 0000912301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 скасовано постанову першої інстанції, позов задоволено.

Фастівська ОДПІ Київської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV, ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ч. 2 ст. 207, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фастівською ОДПІ Київської області ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.04.2009 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 11.11.2011 № 402/66/2301-33171171. Актом перевірки зафіксовано порушення вимог:

- п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2011 № 0000922301 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 80253,75 грн., в т.ч.: 64203 грн. основного платежу та 16050,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, що слугувало підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2011 № 0000912301 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 73481,25 грн., в т.ч.: 58785 грн. основного платежу та 14696,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податковий орган вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат та до складу податку на додану вартість відповідно витрат та податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товару (базової та трансформаторної оливи) у ТОВ «Директорія» за договором від 26.03.2010 № 26/03 та у ПП «Біг Кепітал» за договором від 20.10.2009 № 1, які не мали реального характеру.

В обґрунтування вказаної позиції податковий орган вказує на порушення щодо засновників ТОВ «Директорія» та ПП «Біг Кепітал» - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальної справи № 69-110 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 28, ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) Кримінального кодексу України. В протоколах допиту ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слідством встановлено, що останні не мають стосунку до створення вказаних юридичних осіб і здійснення ними фінансово-господарської діяльності, реєстраційні документи та документи податкової звітності не підписували.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що керівники ТОВ «Директорія» та ПП «Біг Кепітал» не мають стосунку до фінансово-господарської діяльності вказаних юридичних осіб. При цьому суд визнав недостатніми для висновку про реальність вчинення операцій з придбання позивачем товару у ТОВ «Директорія» та ПП «Біг Кепітал» надані позивачем в підтвердження фактичного здійснення таких операцій первинні документи.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковий кредит та валові витрати позивача за операціями з ТОВ «Директорія» та ПП «Біг Кепітал» підтверджені первинними і розрахунковими документами: видатковими і податковими накладними, платіжними дорученнями, актами напрацювання масла, які відповідають вимогам законодавства. Постачальники товару були платниками податків. Судові рішення щодо незаконних дій посадових осіб ТОВ «Директорія»та ПП «Біг Кепітал» відсутні. Відповідачем не доведено, що операції були безтоварними.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Господарські операції є підтвердженими лише за наявності первинних документів, які містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та дозволяють встановити пов'язаність таких операцій з господарською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Надані позивачем в підтвердження фактичного отримання у ТОВ «Директорія» та ПП «Біг Кепітал» товару докази правильно оцінені судом першої інстанції як такі, що не підтверджують фактичного здійснення операцій.

У результаті дослідження таких доказів як картки складського обліку, акти напрацювання масла, показання свідка ОСОБА_4 - начальника виробництва позивача, який займався оформленням отримання товару, журналів вхідного контролю сировини, судом першої інстанції встановлено, що ідентифікувати які саме товари, в якій кількості та коли було поставлено позивачу неможливо. Суд також вказав на те, що позивачем не надано документів щодо підтвердження фактичного транспортування та зберігання таких товарів.

Враховуючи наведене, в результаті правильної оцінки кожного доказу окремо та доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції вказаних обставин не спростовано, надано оцінку лише таким доказам як видаткові і податкові накладні, платіжні доручення, акти напрацювання масла без урахування оцінки суду першої інстанції іншим вказаним вище доказам, що призвело до помилкового скасування обґрунтованої постанови суду першої інстанції та неправильного вирішення справи.

Оскільки суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції та неправильно вирішив справу, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун