Ухвала суду № 54436639, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/65252/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника відповідача - Шендрика С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2014

у справі № 826/11708/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» звернулось до суду з позовом про: визнання протиправними дій відповідача під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт від 24.02.2014 № 174/26-55-22-09/32554627 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ДЦ Делта Спорт» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Перітус Альянс» та ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» за вересень 2013 року»; скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2014 № 54326552210; зобов'язання ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту від 24.02.2014 № 174/26-55-22-09/32554627 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ДЦ Делта Спорт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТОВ «Перітус Альянс» та ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» за вересень 2013 року».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення; в решті позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки TOB «ДЦ Делта Спорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Перітус Альянс» та ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» за вересень 2013 року, складено акт від 24.02.2014 № 174/26-55-22-10/32554627, в якому зафіксовано порушення: ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2013 року на 3 823 110 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 15.04.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 54326552210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 734 665 грн., в т.ч.: 3 823 110 грн. основного платежу та 1 911 555 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу про порушення позивачем податкової дисципліни ґрунтуються на акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перітус Альянс» від 07.11.2013 № 1757/26-59-22-01-18/38780059 та акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» від 21.11.2013 № 718/26-54-22-01-10/35524223.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем і ТОВ «Перітус Альянс» було укладено договір поставки від 19.07.2013 № ПА19-07/13.

Також, між позивачем і ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» було укладено договір поставки від 29.07.2013 № АК29-07/13.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю, банківськими виписками, сертифікатами відповідності товару та заявками на отримання товару.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента.

Матеріалами справи встановлено формування позивачем податкового кредиту за вересень 2013 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції за договорами поставки мали місце, підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами, тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний