Ухвала суду № 54436625, 07.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 року м. Київ К/800/5429/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Корчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012

у справі №2а-1952/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Технолоджіс»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2012. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 11.01.2012 № 0000922302 та податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 № 0000912302.

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суди порушили норми матеріального права: п.138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги посиланням на ці норми та на обставини, з яких податковий орган виходив при складанні оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Оболонському районі м.Києва провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтернет-Технолоджіс» з питань відносин з ТОВ «Інтер Медіа Груп» за періоди: червень, серпень, вересень 2011 року, за результатами якої склала акт від 21.12.2011 № 727-23-2-34892408. На підставі акта перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2012 № 0000912302 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 369627 грн. за основним платежем та в сумі 57864 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2012 № 0000922302 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 9713 грн. за основним платежем слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

За висновками перевірки порушення вказаних вище норм Податкового кодексу України полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання рекламних послуг у ТОВ «ІнтерМедіаГруп» за договором від 15.05.2011 № 15/11 про організацію реклами в мережі Інтернет.

Висновки про порушення позивачем вимог закону обґрунтовані податковим органом такими обставинами:

- ТОВ «ІнтерМедіаГруп» не знаходиться за юридичною адресою та має стан 10 - «запит на встановлення місцезнаходження», не має основних засобів;

- інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутня; чисельність працюючих складає 2 особи;

- операції не підтверджуються з огляду на реальний час їх здійснення, місцезнаходження майна, відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідних для їх здійснення, відсутність первинних документів щодо факту передачі товарів 9послуг), договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Посилаючись на ці обставини податковий орган дійшов висновку про те, що господарська діяльність ТОВ «ІнтерМедіаГруп» здійснюється поза межами правового поля, а взаємовідносини з контрагентами є фіктивними, договори не направлені на настання реальних наслідків.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, слід застосовувати положення ст. 138 Податкового кодексу України, а платником податку на додану вартість податкового кредиту - положення ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання послуг у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентом правил ведення господарської діяльності.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки саме для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту відповідних сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальника від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на витрати та податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

Як встановлено судом першої інстанції, на час проведення перевірки та розгляду справи відносно посадових осіб ТОВ «ІнтерМедіаГруп» не було порушено кримінальної справи, вироків щодо ухилення від сплати податків за господарськими операціями з позивачем не ухвалювалось.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного придбання позивачем рекламних послуг у ТОВ «ІнтерМедіаГруп», в результаті чого достовірно встановлено, що послуги придбані за договором від 15.05.2011 № 15/11 про організацію рекламної компанії в мережі Інтернет, відповідно до пп. 1.1. якого виконавець взяв на себе зобов'язання за завданням і за рахунок замовника надавати рекламні послуги з розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет, а також Інтернет Ресурсах в обсязі, форматі та в термін вказаних в завданнях на рекламні послуги.

Пунктом п. 4.2 вказаного договору передбачено, що оплата послуг виконавця здійснюється згідно з виставленими рахунками. Відповідно до п. 4.3 договору після закінчення кожного з етапів надання послуг та розміщення рекламних матеріалів, передбачених завданням та графіком розміщення рекламних матеріалів або гарантійними листами, замовник у випадку відсутності претензій в особі уповноваженого представника зобов'язаний підписати та повернути акт здачі-приймання наданих послуг не пізніше 10 днів після отримання акту.

Судами достовірно встановлено, що на виконання умов договору позивачем та ТОВ «ІнтерМедіаГруп» було підписано: завдання на рекламні послуги з графіками розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість, а після виконання визначених завданнями робіт - акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та здійснено розрахунки між сторонами на підставі виставлених рахунків. Виконавцем послуг видані податкові накладні.

Зазначені первинні документи досліджені судами попередніх інстанцій та оцінені як належні докази фактичного вчинення господарських операцій.

Окрім того, судами досліджені надані позивачем на вимогу суду фотоматеріали, що підтверджують факт розміщення кожного з видів реклами на виконання вказаних договорів та завдань на рекламні послуги (скріншоти -знімки екрана, зображення, отримане комп'ютером, що відображає дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора), договори між позивачем та замовниками рекламних послуг, виконання яких в подальшому за замовленням позивача здійснювало ТОВ «ІнтерМедіаГруп», зокрема, договори про організацію рекламної компанії в мережі Інтернет від 31.03.2011 № 31/01 з Українським національним інформаційним агентством «Укрінформ» (з довідкою КРУ в місті Києві від 12.08.2011 № 04-31/1234 про проведення зустрічної звірки), від 01.01.2011 № 01/11 з ТОВ «Майндшер», від 20.12.2010 № 02/11 з ТОВ «Медіаком Україна» з графіками розміщення рекламних сюжетів, завдання на рекламні послуги, акти здачі приймання робіт, податкові накладні.

Судами також достовірно встановлено, що послуги позивачем придбано з метою використання в господарській діяльності, основними видами діяльності якої є рекламна діяльність, діяльність, що пов'язана з банками даних, дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про реальне вчинення господарських операцій та правомірне віднесення позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, до встановлених обставин. Підстав для задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун