Ухвала суду № 54436577, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/20864/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2012 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року

у справі № 2а-7733/12/0170/10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-ЮГ» (далі - позивач, ТОВ «АНТАЛ-ЮГ»)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Ялті АРК)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АНТАЛ-ЮГ» звернулось у липні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у м. Ялті АРК про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0010511503.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позову. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.11.2011 року відповідачем було проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «АНТАЛ-ЮГ», за результатами якої складено акт № 3669/15-3/34670637 від 25.11.2011 року.

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині несвоєчасної сплати орендної плати.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0010511503 від 30.12.2011 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 305 069,13 гривень.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили з того, що висновки відповідача, викладені у акту перевірки № 3669/15-3/34670637 від 25.11.2011 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, є функціями тільки органів місцевого самоврядування та не можуть здійснюватися іншим способом ніж внесенням змін в договір оренди земельної ділянки.

Однак, такий висновок судів обох інстанцій є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно преамбули, ст. 25, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про плату за землю» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку; за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом; за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

З 1 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою п. 126.1 ст. 126 ПК України встановлено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно матеріалів справи 25.11.2011 року відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати орендної плати у 2009 році за земельну ділянку комунальної власності. Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 287.4 ст. 287 ПК України в частині несвоєчасної сплати орендної плати відповідно до уточнюючих податкових декларацій за 2009 рік (вх. № 132939 від 08.09.2011 року), за 2010 рік (вх. № 121328 від 08.09.2011 року), за 2011 рік (вх. № 85759 від 08.09.2011 року).

З акту камеральної перевірки від 25.11.2011 року вбачається, що позивачу нараховано штраф за затримку сплати сум грошових зобов'язань із земельного податку за 2009-2010 роки, що регулювався нормами Закону України «Про плату на землю», та 2011 рік, що підпадав під дії ПК України.

Проте суди першої та апеляційної інстанції обмежились посиланням на Закон України «Про плату за землю», в той час як спірні відносини з 01.01.2011 року регулюються положеннями ПК України.

Крім того, відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Однак, судами попередніх інстанцій, в порушення вказаних норм права, не було досліджено всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухвалені судового рішення у справі.

Враховуючи, що спір виник з приводу правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених п. 126.1 ст. 126 ПК України за порушення платником податків строків сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, предметом доказування в судовому процесі є, зокрема, обставити щодо сум грошових зобов'язань, які за висновком контролюючого органу були сплачені з порушенням граничного строку, встановленого законом, а також дат сплати цих сум.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено платіжних доручень позивача за відповідні періоди відносно призначення платежу та періодів сплати податкового зобов'язання по земельному податку, з визначенням періодів порушення граничних строків сплати таких зобов'язань.

Крім того, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, те що постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року, у справі № 2а-14234/11/0170/14, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 року № 0006931503, прийняте ДПІ в м. Ялта АР Крим, яким позивачу були нараховані податкові зобов'язання з орендної плати за землю на підставі акту камеральної перевірки уточнюючих податкових декларацій позивача за 2009 рік (вх. № 132939 від 08.09.2011 року), за 2010 рік (вх. № 121328 від 08.09.2011 року), за 2011 рік (вх. № 85759 від 08.09.2011 року).

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі № 2а-7733/12/0170/10 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько