Ухвала суду № 54435855, 09.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/34735/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника відповідача - Варченко А.О.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі № 808/7031/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі - ТОВ "Технохімреагент") звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2014 року №0000273910 на суму 475 278,00 грн. та №0000283910 на суму 392 528,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 28 липня 2014 року по 15 серпня 2014 року посадовими особами СДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Комерційна фірма Стайл груп" за період листопад 2011 року, ТОВ ВК Фірма "Сервісагробуд" за перід вересень, жовтень 2011 року, ТОВ ПК "Лідер" за період червень 2012 року, ТОВ "Камєлан Трейд" за період серпень 2011 року, ПП "Аквамар" за період квітень 2012 року, ТОВ "Дніпро ТМ" за період грудень 2013 року ПДВ за періоди, в яких відображено у складі податкового кредиту та податку на прибуток за періоди, в яких відображено витрати по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, за результатами якої складено акт від 22 серпня 2014 року №270/28-04-39-10/34155997.

Перевіркою встановлено порушення: пункту 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 316 852,00 грн., в тому числі: серпень 2011 року 117 070,00 грн., листопад 2011 року 97 428,00 грн., грудень 2013 року 102 354,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на загальну суму 343 910,00 грн., у тому числі по періодах: за 2-3 квартали 2011 року на суму 134 631,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 246 676,00 грн., за 2013 рік на суму 97 237,00 грн.

На підставі виявлених порушень, прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2014 року №0000273910, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 475 278,00 грн., з яких за основним платежем 316 852,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 158 426,00 грн.; №0000283910, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 392 528,50 грн., з яких за основним платежем 343 910,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48 618,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у діях позивача відсутні порушення норм податкового законодавства, на які посилається податковий орган, а надані первинні документи повністю підтверджують реальність господарських операцій, тим самим спростовують оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами; пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ "Камєлан Трейд" підписано договір №10011 від 16 грудня 2010 року, на виконання робіт: консультаційну допомогу при внесенні змін в Технічні умови (ТУ). Надано протокол, згідно якого сторонами досягнуто угода про розмір орієнтовної договірної ціни на виконання робіт. Підписано акт приймання-передічі від 09 серпня 2011 року №ОУ-0809/01, виписано позивачу податкову накладну від 09 серпня 2011 року №19 на суму 41 700,00 грн., у тому числі суми ПДВ 6 950,00 грн. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Також, 19 липня 2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Камєлан Трейд" (Постачальник) укладений договір поставки №10053. Загальна сума цього Договору складає 474 912,00 грн., в тому числі ПДВ 79 152,00 грн. Продавцем виписано видаткову накладну, податкову накладну, надано прибуткову накладну, товарно-транспортні накладні. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Крім того, 20 липня 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Камєлан Трейд" (Виконавець) укладений договір №10059 про виконання робіт з надання послуг з проведення технічного семінару. Приймання-передача виконаних за Договором робіт здійснено шляхом підписання акту від 30 вересня 2011 року №ОУ-0930/01. Позивачу виписано податкову накладну, розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Також, судами досліджувались правовідносини позивача з ТОВ "КФ Стайл груп" на підставі договорів від 03 жовтня 2011 року №323п та від 25 листопада 2011 року №335/п, на умовах яких продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов даного договору.

В підтвердження господарських операцій надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Встановлено, що 19 та 20 грудня 2013 року між позивачем та ТОВ "Дніпро Трейд Менеджмент" підписано договори постачання від №34-12, №38-12.

В підтвердження господарських операцій надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні довіреності. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не обґрунтували та не надали повної оцінки господарським операціям позивача. Не встановлено об'єми поставленого товару, який саме товар постачався, яким чином проводилось прийняття, переміщення товару по складу, ким та на яких підставах здійснювався прийом товару, вантажно-розвантажувальні роботи. Також, не надана оцінка подальшого використання товару та отриманих послуг у власній господарській діяльності позивача.

Зі змісту частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами та правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за цими операціями, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 КАС України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі № 808/7031/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак