Ухвала суду № 54435756, 02.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/33267/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Острович С.Е.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014

у справі № 2а-4741/11/1370

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Домен-Друк" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Товариство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 13.04.2011 № 0000942300 та № 0000711720/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що за наявності належного документального підтвердження реальності виконання операцій з придбання позивачем продукції у товариства з обмеженою відповідальністю «Ятус» (далі - ТОВ «Ятус») та у приватного підприємства «Табар» (далі - ПП «Табар»), умови провадження цими постачальниками господарської діяльності та їх правовідносини з іншими господарюючими суб'єктами не можуть впливати на податковий облік позивача. Також апеляційний суд зазначив, що відсутність доказів фактичного одержання працівником Товариства доходу від провадження підприємницької діяльності виключає поширення обмежень щодо застосування податкової соціальної пільги, передбачених підпунктом «е» підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при оподаткуванні доходу такого працівника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про непідтвердженість руху активу по ланцюгу постачання до кінцевого набувача - позивача у справі, що у сукупності з відсутністю у ТОВ «Ятус» та у ПП «Табар» об'єктивно необхідних умов для провадження господарської виключає податкові наслідки операцій між Товариством та цими контрагентами.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якої відповідачем складено акт від 30.03.2011 № 519/76/23-1/33562775 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 № 0000942300 про збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ на 569 739 грн. за основним платежем із застосуванням 142 435 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 № 0000711720/0, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 918,15 грн. за основним платежем із застосуванням 229,54 грн. штрафних санкцій.

Підставою для зазначених нарахувань слугували висновки Інспекції про безтоварний характер операцій з придбання позивачем товарів у рамках взаємовідносин з ТОВ «Ятус» та з ПП «Табар», що виключає право Товариства на податковий кредит з ПДВ за цими операціями, та про безпідставне застосування податкової соціальної пільги при оподаткуванні заробітної плати працівника Товариства ОСОБА_1, який зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виконання розглядуваних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Керуючись наведеними законодавчими приписами, суди обох попередніх інстанцій цілком обґрунтовано сформували правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді права платника на податковий кредит виникають в силу сукупності таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Перевіряючи законність нарахування Товариству оспорюваних сум грошових зобов'язань з ПДВ за операціями з придбання товарів у ТОВ «Ятус» та у ПП «Табар», суди встановили, що на підтвердження реальності цих операцій позивачем подано договори купівлі-продажу, накладні, податкові накладні, накладні на прихід товарно-матеріальних цінностей; розрахунки за розглядуваними операціями здійснювалися у безготівковій формі (що засвідчено виписками з банківського рахунку Товариства) та у вексельній формі (шляхом передачі позивачем простих векселів ТОВ «Ятус» за актом прийому-передачі векселів).

Проаналізувавши зазначені первинні документи, суди дійшли висновку, що вони оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідну для цілей оподаткування про зміст, обсяг господарських операцій та їх учасників.

Інспекцією, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та безспірно підтверджують відсутність у діях платника розумної ділової мети у правовідносинах з названими контрагентами та спрямування цих дій виключно на створення бажаних податкових наслідків.

В основу кваліфікації зазначених операцій як безтоварних, Інспекцією покладено висновок про фіктивний характер правовідносин ТОВ «Ятус» з його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Елфра Дисплей» та товариством з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна», про неналежне звітування ТОВ «Ятус» до контролюючого органу, неперебування ПП «Табар» та ТОВ «Ятус» за місцем реєстрації, про відсутність у цих постачальників майна, основних фондів, виробничих активів, трудового персоналу.

Втім усі зазначені обставини стосуються лише діяльності названих постачальників як самостійних господарюючих суб'єктів та у даному разі не є свідченням безтоварності їх правовідносин з позивачем.

Так, Інспекцією не досліджено джерело походження товару, який поставлявся позивачеві, та не доведено, що цей товар був одержаний ТОВ «Ятус» у товариства з обмеженою відповідальністю «Елфра Дисплей» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна»; а відтак правовідносини зазначених осіб не можуть впливати на податковий облік Товариства.

Відсутність у ТОВ «Ятус» та у ПП «Табар» власних матеріальних та трудових ресурсів не спростовує можливості виконання цими особами договірних зобов'язань перед позивачем із залученням фізичних осіб на умовах найму та орендованого майна. Інспекцією не зазначено, які саме ресурси та в яких обсягах є необхідними для виконання операцій даного виду.

Так само і неперебування спірних постачальників за місцезнаходженням не виключає можливість провадження ними господарської діяльності за іншою адресою.

За таких обставин суди на підставі обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій із задекларованими постачальниками правомірно скасували податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 № 0000942300.

Правильним є і надане судами тлумачення підпункту «е» підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», за змістом якого податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Адже, як вірно зазначили суди, умовою, при якій наведена норма виключає можливість застосування податкової соціальної пільги, є саме одержання фізичної особою доходу від провадження підприємницької діяльності, а не власне наявність в особи статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У справі, що переглядається, суди встановили, що у перевіреному періоді працівник Товариства ОСОБА_1 не одержував доходу від здійснення підприємницької діяльності; доказів на підтвердження зворотного Інспекцією не представлено. А відтак донарахування позивачеві оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з підстав, викладених в акті перевірки, є неправомірним.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 у справі № 2а-4741/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова С.Е. Острович