Ухвала суду № 54435738, 02.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2015 р. м. Київ К/800/43285/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Острович С.Е.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014

у справі № 820/8160/14

за позовом фабрики "Варіант" товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) просило визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0001192208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розрахунки за спірними зовнішньоекономічними контрактами відбулися у визначені законодавством строки з урахуванням продовження цих строків згідно з висновками Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Наведене, за посиланням позивача, виключає правомірність застосування до Товариства заходів відповідальності у вигляді пені в сумі 699 824,42 грн. в порядку статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, позов задоволено.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. Основним мотивом касаційних вимог скаржником зазначено, що на час надання Міністерством економічного розвитку і торгівлі України висновків про продовження термінів надходження виручки за спірними зовнішньоекономічними контрактами розрахунки за цими контрактами вже були завершені з порушенням строку, встановленого статтею 1 Закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.04.2012 по 30.09.2013 по зовнішньоекономічним контрактам, оформлену актом від 15.11.2013 № 1002/22-06/21170203.

Під час перевірки Інспекцією виявлено факт порушення строку надходження виручки в іноземній валюті, установлений статтею 1 Закону, за поставлений позивачем товар (металевої опалубочної системи, що використовується для будівництва приміщень та архітектурних конструкцій) у рамках виконання зовнішньоекономічних контрактів:

від 12.05.2011 № 89, укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Либена» (Російська Федерація);

від 08.02.2013 № 44/2 та від 20.03.2013 № 77/2, укладених Товариством з компанією Al Mdarij International Marketing Co (Саудівська Аравія);

від 21.03.2013 № 77/1, укладеного Товариства з компанією United International Company (Катар);

від 21.11.2012 № 317 та від 17.12.2012 № 330/1, укладених позивачем з компанією Man Enterprise sal offshore (Ліван);

від 11.01.2012 № 15, укладеного позивачем з компанією Progressive Systems For Construction (Ліван);

від 05.04.2011 № 4, укладеного Товариством з компанією Arcelor Mittal International Luxembourg S.A. (Люксембург).

Судами також встановлено, що позивач неодноразово звертався до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з листами-проханнями визнати експортні операції, здійснені у рамках виконання розглядуваних контрактів, такими, що відносяться до операцій, визначених у пункті 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 № 1409.

Мінекономрозвитку відмовляло позивачеві у такому визнанні з посиланням на невідповідність зазначених операцій критеріям, наведеним у вказаній нормі, та на неподання позивачем необхідного пакету документів.

Втім у подальшому (після фактичної одержання оплати за вказаними операціями) Товариством було одержано Висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за запитуваними експортними операціями.

Згідно зі статтею 1 Закону виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Постановою Правління Національного банку України від 16.11.2012 № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» зазначений строк було зменшено до 90 календарних днів.

За правилами статті 4 Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 № 1409 затверджено Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

У пункті 2 цього Порядку наведено види та ознаки операцій, за якими Мінекономрозвитку надається висновок про продовження строків здійснення розрахунків.

Згідно з пунктом 5 Порядку датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в Мінекономрозвитку. Строк продовження розрахунків не може починатися раніше дати реєстрації в Мінекономрозвитку зазначених документів.

За правилами пунктів 7, 10 Порядку Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави. У разі усунення недоліків, що стали підставою для відмови у видачі висновку, резидент може повторно подати документи для його отримання. При цьому строк розрахунків може бути продовжено починаючи з дати реєстрації в Мінекономрозвитку повторно поданих документів.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди не надали належної правової оцінки доводам Інспекції про те, що на час видачі Мінекономрозвитку висновків про продовження строків розрахунків за окремими зовнішньоекономічними контрактами відповідні строки вже закінчилися. Адже у такому разі склад правопорушення, за яке статтею 4 Закону передбачена відповідальність, був завершеним, що зумовлює правомірність застосування до платника пені.

Слід також зауважити, що правовий зміст процедури продовження розглядуваного строк свідчить про те, що таке продовження є можливим до часу закінчення строку та пов'язується, зокрема, з поданням заявником документів, наведених у пункті 4 Правил.

А відтак у разі дотримання позивачем наведених вимог та, відповідно, протиправності відмови Мінекономрозвитку своєчасно надати відповідні висновки, Товариство вправі вимагати у названого органу відшкодування майнової шкоди, понесеної внаслідок сплати оспорюваних штрафних санкцій, що, однак, перебуває у площині цивільно-правових (а не адміністративних) правовідносин.

У той же час з огляду на принцип правової визначеності у міжнародному праві, елементами якого є неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування, право особи у своїх діях розраховувати на сталість існуючого законодавства, відсутні підстави для поширення 90-денного строку, встановленого постановою Правління Національного банку України від 16.11.2012 № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», на розрахунки за контрактами, укладеними до набрання чинності цією постановою.

Адже, учасникам зовнішньоекономічного контракту, які визначали умови щодо строків проведення розрахунків у відповідності з діючим законодавством, має бути забезпечений захист їх справедливих очікувань щодо правових наслідків їх добросовісних дій. Подальша зміна правового регулювання не може впливати на правові наслідки юридичних дій, вчинених до таких змін.

З цього приводу у пункті 49 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.1979 у справі "Санді Таймс" проти Сполученого Королівства зазначено, що: «право має бути в адекватній мірі доступним: особи повинні мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку. Норма не може вважатися «законом», доки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку: особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння».

У зв'язку з цим для правильного вирішення даного спору судам, керуючись наведеним принципам, визначити граничні строки проведення розрахунків за спірними зовнішньоекономічними контрактами з огляду на вимоги законодавства, що діяли на час укладення відповідних контрактів, перевірити, за якими саме контрактами сплинув строк проведення розрахунків на момент видачі висновків Мінекономрозвитку про продовження цих строків, та, з'ясувавши кількість днів прострочення, визначити суму пені, що підлягає сплаті Товариством.

Оскільки прийняття рішення з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляд суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 КАС.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 у справі № 820/8160/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова С.Е. Острович