Ухвала суду № 54435736, 03.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"03" грудня 2015 р. м. Київ К/800/8470/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в письмовому провадженні касаційний розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області (далі - УПФ) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області (далі - ДВС) про незаконність постанови щодо стягнення виконавчого збору за касаційною скаргою представника позивача на судові Летичівського районного суду Хмельницької області від 1 грудня 2014 року, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року представник УПФ звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову державного виконавця від 23 жовтня 2014 року про стягнення виконавчого збору.

Посилався на те, що зазначений збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 1 грудня 2014 року, залишеною без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом від 10 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року №2677-VI, частини третьої статті 181 КАС України, роз'яснень, викладених в пункті 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (з подальшими замінами та доповненнями), відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Такими органами державної виконавчої служби виступають:

1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень;

2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи із зазначених положень, по цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу служб» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем виступає відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, тобто не належний відповідач.

Не дивлячись на зазначені обставини, суд першої інстанції, як того вимагає стаття 52 КАС України, не здійснив заміну первинного відповідача на належного - відповідне управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, що призвело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд зазначених порушень не виправив, тому судові рішення на підставі частини другої статті 227 КАС України підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді необхідно за правилами статті 52 КАС України вирішити питання про заміну неналежної сторони (відповідача). Окрім того, слід врахувати вимоги частини другої статті 28 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.09.2013 року №583-VII) щодо стягнення виконавчого збору .

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 1 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: