Ухвала суду № 54435688, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/57994/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Антоненко А.Ю., Мусієнко В.І.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014

у справі № 826/10348/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Холдинг Груп"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 21.01.2014 №180/2202/35141110, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 та п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме: занижено доходи з інших джерел на загальну суму 11500000,00 грн., у тому числі за 2012 рік 11500000,00 грн., внаслідок чого, занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 2415000,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року - 2415000,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.02.2014 № 0001382202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 3018750,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2415000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 603750,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, встановлені позивачем порушення ґрунтується на тому, що договір відступлення права вимоги розцінений контролюючим органом як договір факторингу. Враховуючи те, що діяльність позивача не передбачає здійснення операцій з факторингу за рахунок коштів ІСІ, контролюючий орган прийшов до переконання, що кошти, отримані за таким договором в сумі 11500000 грн. є доходом позивача та мають оподатковуватись за ставкою 21 % (11500000 * 0,21 = 2415000 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність доказів, які б спростовували те, що в своїй діяльності позивач діяв у дозволений законодавством України спосіб та згідно вимог Закону України «Про інститути спільного інвестування», внаслідок чого доводи відповідача про заниження позивачем бази оподаткування та, як наслідок, заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток, матеріалами справи не підтверджується.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ЗНВПІФ «АВК» ТОВ «КУА «Холдинг Груп» та ПАТ «Банк «Контракт» укладено договір про відступлення права вимоги від 20.12.2012 № 01/2012, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Контракт», як первісний кредитор відступив ТОВ «КУА «Холдинг Груп» (новому кредитору) права вимоги до боржника за кредитом, в тому числі права вимоги виконання обов'язків щодо повернення основного боргу в розмірі 11 500 000,00 грн. та суми процентів за кредитом.

Як наслідок, позивач отримав право вимоги виконання фізичною особою ОСОБА_4 зобов'язань згідно договору № 44/2012 про відкриття кредитної лінії від 01.06.2012, що був укладений між ПАТ «Банк «Контракт» та Боржником (ОСОБА_4.) про повернення останнім відсотків за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків, в строки та у розмірах, що передбачені первинним Кредитним договором.

Згідно п. 1.3 договору про відступлення права вимоги від 20.12.2012 № 01/2012, платою за відступлення Кредитором Новому кредитору права вимоги до Боржника є сума в розмірі 11680000,00 грн. без ПДВ, яку Новий кредитор сплачує Кредитору у строк до 27.12.2012.

Відповідно до банківської виписки, позивач 27.12.2012 перерахував на користь ПАТ «Банк «Контракт» кошти в сумі 11 680 000,00 грн.

В подальшому, відповідно до договору про відступлення права вимоги № 02/2012 від 20.12.2012 позивач, як кредитор, відступив на користь ПАТ «Укрінвестпартнер» (новому кредитору) право вимоги до боржника (ОСОБА_4.) за кредитом, в тому числі права вимоги виконання обов'язків щодо повернення основного боргу в розмірі 11 500 000,00 грн. та суми процентів за кредитом.

Пунктом 1.3 договору від 20.12.2012 № 02/2012 передбачено, що платою за відступлення Кредитором Новому кредитору права вимоги до Боржника є сума в розмірі 11500000, 00 грн. без ПДВ, яку Новий кредитор сплачує Кредитору у строк до 27.12.2012.

Відповідно до банківської виписки, на користь ТОВ «КУА «Холдинг Груп» ЗНВПІФ «АВК» від ПАТ «Укрінвестпартнер» зараховано кошти в загальній сумі 11500000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за відступлення права вимоги згідно договору № 02/2012 від 20.12.2012».

Висновки відповідача про отримання позивачем прибутку в сумі 11 500 000,00 грн. правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки об'єкт оподаткування по досліджуваним правовідносинам має від'ємне значення: 11 500 000,00 (дохід) - 11 680 000,00 (витрати) = - 180 000,00 грн., внаслідок чого доводи відповідача про необхідність взяття за базу оподаткування суми в розмірі 11 500 000,00 грн. є необгрунтованими.

Стосовно посилань відповідача на наявність у спірних правовідносинах ознак договору факторингу, колегією суддів слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За наведеним визначенням договору факторингу, цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу

Як було вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в даному випадку, позивач фактично не фінансував, а лише викупив борги ОСОБА_4 перед ПАТ «Банк «Контракт» та в подальшому продав їх (борги) на ПАТ «Укрінвестпартнер», внаслідок чого дані правовідносини не підпадають під визначення факторингу.

Також, в акті перевірки зазначено про порушення складу та структури активів позивача в особі ЗНВПІФ «АВК», що безпосередньо регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування», згідно з яким діяльність ТОВ «КУА «Холдинг Груп» підпадає під дію не загального законодавчого акту - Податкового кодексу України, а спеціального - Закону України «Про Інститути спільного інвестування», який регулює діяльність венчурних фондів та активів спільного інвестування, а державне регулювання у сфері спільного інвестування здійснює Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку, внаслідок чого встановити факт наявності/відсутності в діях позивача порушень під час купівлі-продажу боргових зобов'язань може лише відповідний Державний регулятор, а не податковий орган.

У разі встановлення такого факту Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може застосувати відповідні санкції до порушника. В матеріалах справи відсутні докази застосування до позивача санкцій з боку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в рамках досліджуваних правовідносин.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням від 03.02.2014 № 0001382202.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль