Ухвала суду № 54435676, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/61213/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

від прокуратури - Чубенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014

у справі № 804/5970/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланстіс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник прокуратури. Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Атланстіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 22.11.2012 № 525/23-0/30012937, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- пп. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 з урахуванням п. 1.32 ст. 1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 19 352 537,00 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 6 942 819,00 грн.;

- п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків (Z звітів) в книгах обліку розрахункових операцій у кількості 3 звітів; абз.30 п. 1.2, п. 3.1, п. 7.41, п. 7.43 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Національного банку України № 637 від 15.12.2004, в результаті готівкові розрахунки проводились без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату підзвітною особою готівкових коштів на загальну суму 30091,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 17.12.2012 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001048822 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 19370729,75 грн. (в т.ч. за основним платежем в розмірі - 19352537,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 18192,75 грн.);

- № 0001068822 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий і квітень 2011 року у розмірі 136668,00 грн. (в т.ч. за лютий 2011 р. в сумі - 35912,00 грн., за квітень 2011 р. в сумі - 100756,00 грн.);

- № 0001128822 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30091,00 грн.;

- № 00001058822 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 9351658,50 грн. (в т.ч. за основним платежем в розмірі 7444391,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1907267,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» та ТОВ «Реклама Сіті Торг» товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: договорами купівлі продажу; податковими накладними; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними,; платіжними дорученнями; банківськими виписками.

Наявність транспортних засобів на балансі позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів марки - МАЗ 533603-240, ГАЗ 2705-14 СПГ (фургон малолітражний), ГАЗ 3307 СПГ, ГАЗ 2706-414 СПГ, ШЖ 27175096 (фургон малолітражний), ГАЗ 3307 СПГ (фургон - С).

Також, судами встановлено, що отриманий позивачем товар від постачальників, зокрема, бельтинг, пічне паливо, матеріали для маркування лікеро-горілчаних та алкогольних напоїв, може бути використаний у господарській діяльності підприємства, яке має виробничі потужності та основні засоби виробництва, що розташовані за адресою: м. Синельникове, вул. Космічна, 1, і якими користується позивач на умовах оперативної оренди.

Крім того, судами враховано, що посадовими особами в ході перевірки були оглянуті первинні документи, що підтверджують фактичне виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань, що випливають з умов укладених договорів, перелік яких наведений в Додатку № 4 до акта перевірки, серед яких в тому числі і товарно-транспортні накладні, банківські виписки, що підтверджують сплату позивачем грошових коштів за отриманий товар, реєстри бухгалтерських рахунків, що підтверджують оприбуткування товару та його подальше використання для власних потреб підприємства. Зауважень з боку відповідача щодо правильності оформлення первинних документів та відсутності документів, що підтверджують здійснення господарських операцій в ході перевірки не зазначено.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0001128822 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, слід зазначити наступне.

Згідно п. 3.1. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п. 1 Положення, розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Так, судами встановлено, що ТОВ «Атлантіс» здійснювало відшкодування витрат на відрядження своїх працівників в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, лише за наявності оригіналу документа, що підтверджують вартість таких витрат, а саме рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, та містять відмітку особи, що надавала послуги про фактичну оплату вказаних послуг підзвітною особою. Зазначені рахунки були надані до перевірки та були досліджені перевіряючими під час перевірки, копії яких наявні в матеріалах справи.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В.Борисенко (підпис)В.В. Кошіль