Рішення № 54434805, 11.12.2015, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8411/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 рок Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Палінчака О.М.,

при секретарі Антосєві В.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення позики,

встановив:

28 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 1 жовтня 2001 року він пози-чив 8 000 дол. США відповідачу, який їх в добровільному порядку повернути відмовляється, з огляду на що позивач просить стягнути на його користь із ОСОБА_5 борг в сумі 8 000 доларів США, відсотки в сумі 8 343 дол. США 16 центів, які були нараховані відповідно до ст.1048 ЦК України, а також судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову запере-чили, зазначивши, що договір позики між сторонами не укладався, кошти в сумі 8 000 дол. США були передані ОСОБА_2 для придбання автомобіля позива-чу, що було ним і виконано. Крім цього представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечуючи проти позову подав заяву про застосування строків позо-вної давності до вимог позивача.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали спра-ви, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з огля-ду на наступне.

Відповідно до ст. 374 ЦК України від 18 липня 1963 року, яка була чинна на час написання розписки ОСОБА_2, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в операти-вне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або ре-чей.

В силу ст.376 цього Кодексу позичальник вправі заперечувати договір позики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначе-но в договорі. В тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 375 цього Кодексу), заперечення його за безгрошовіс-тю шляхом свідоцьких показань не допускається, за винятком випадків кри-мінально карних дій.

Обставини укладення між сторонами саме договору позики ОСОБА_4 обґрунтовував розпискою датованою 1 жовтня 2001 року, з якої вбачається, що ОСОБА_6 взяв у нього 8 000 дол. США.

Відповідач та його представник, заперечуючи проти позову посилалися на те, що надана позивачем розписка не свідчить про те, що 8 000 дол. США були отримані ОСОБА_2 як позика, також вона не містить обов'язку повернути зазначену суму коштів.

ОСОБА_2, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка не за-перечив факту отримання зазначеної суми, однак пояснив, що ці кошти були отримані ним для придбання автомобіля ОСОБА_4 на прохання останнього. В подальшому придбаний автомобіль було передано позивачу, і будь-яких пре-тензій протягом 14 років ОСОБА_4 до нього не висував.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є доку-ментом, який видається боржником кредитору за договором пози-ки після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, су-ди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування ст.ст. 1046 та 1047 ЦК Украї-ни повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалеж-но від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Саме такий правовий висновок про застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13.

Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником певної грошової суми саме в борг із зо-бов'язанням її повернення та дати отримання коштів. Із тексту розписки напи-саною ОСОБА_2 вбачається, що він, взяв кошти в сумі 8 000 дол. США, що не є доказом того, що це є договір позики, і що кошти які отримані ОСОБА_2 мають бути повернені ним ОСОБА_4

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог та запере-чень.

В судовому засіданні представником позивача не доведено, що між сторо-нами було укладено договір позики, а тому підстави для покладення на відпові-дача обов'язку повернути позивачу кошти в сумі 8 000 дол. США у суду відсут-ні, з огляду на що, в задоволенні вимоги про стягнення позики слід відмовити.

З цих самих підстав не можуть бути задоволеними і вимоги про стягнення нарахованих відповідно до ст.1048 ЦК України відсотків в сумі 8 343 дол. США 16 центів, зважаючи на встановлену в судовому засіданні обставину, що договір позики між сторонами не укладався.

Враховуючи недоведеність позовних вимог, суд вважає, що підстави для застосування строків позовної даності відсутні.

Судові витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 374,375,376 ЦК України від 18 липня 1963 р, ст.ст. 10,11,60,88, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення позики - відмовити.

Накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 30 квітня 2015 року - скасувати.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути по-дана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Хмельницької області.

Суддя: О.М. Палінчак