Вирок № 54434776, 16.12.2015, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1385/15-к

Веселинівський районний суд Миколаївської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. смт.Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Орленко Л.О.

при секретарі Крамарчук Л.Б.

з участю прокурора Ціоми В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Веселинове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015150180000512 від 23.08.2015 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Варюшине Веселинівського району Миколаївської області, освіта базова вища, не одруженого, який не працює, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2015 року близько 00 годин 30 хвилин в селі Варюшине Веселинівського району Миколаївської області обвинувачений ОСОБА_1 в порушення п. 31.1 Правил дорожнього руху України керував технічно несправним вантажним мотоциклом "Муравей", реєстраційний номер НОМЕР_1, технічні несправності якого полягали у непрацездатності гальм задніх коліс мотоциклу і фари головного світла, та рухаючись по проїжджій частині вулиці Тополиної зі сторони центра населеного пункту в напрямку виїзду у темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, не увімкнув фару ближнього (дальнього) світла з причини її несправності, що являється порушенням п.п. 19.1 "а", 31.6 "б" Правил дорожнього руху України. При цьому обвинувачений ОСОБА_1 в порушення п.п. 2.3 "г", 21.11 "а" Правил дорожнього руху України, керуючи вантажним мотоциклом "Муравей", реєстраційний номер НОМЕР_1, та перебуваючи без мотошолома, перевозив пасажирів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в кузові вказаного мотоциклу, які теж перебували без мотошоломів.

Рухаючись у обраному напрямку, в районі домоволодіння № 73 по вулиці Тополиній с. Варюшине Веселинівського району Миколаївської області, обвинувачений ОСОБА_1 в порушення п.п. 2.3 "б", 12.1 Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не обрав безпечну швидкість руху свого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого виїхав за межі проїжджої частини, де допустив наїзд на перешкоду у вигляді металевої огорожі вищезазначеного домоволодіння.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження. ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_4, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в Веселинівській ЦРЛ, від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо - транспортної пригоди помер.

Згідно з висновком судово -медичної експертизи № 243/1 від 26 вересня 2015 року смерть ОСОБА_4 настала в результаті перелому кісток зводу та основи черепа з крововиливом під оболонки головного мозку, а також через розвиток стиснення та дислокації лівої півкулі мозку.

Згідно з висновком судово - медичної експертизи № 1433 від 30 вересня 2015 року у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток правої гомілки зі зміщенням, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком експертизи обставин та механізму дорожньо - транспортної пригоди № 1/92 від 02 жовтня 2015 року в діях водія ОСОБА_1 з технічної точки зору маються невідповідності вимогам п.п. 2.3 "б", 12.1, 19.1 "а", 31.6 "б" Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_1, які не відповідали технічним вимогам п. 2.3 "б" та п.12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо - транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину за ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, при цьому показав суду, що ввечері 23 серпня 2015 року він перебував в с. Варюшине Веселинівського району в Будинку культури та грав в більярд з ОСОБА_4. Пізніше, десь через годину, до них прийшов ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, тому він з ОСОБА_4 вирішили завезти його додому на мотоциклі "Муравей". Приблизно о 00 год. 15 хв. він з ОСОБА_4 посадили ОСОБА_3 на дерев'яну дошку, яка була прикріплена до мотоцикла як лавка, потім ОСОБА_4 сам присів на цю лавку мотоцикла, а він сів за кермо мотицикла та почав рухатися. Під час руху світло фари не горіло через її несправність. Він рухався по проїжджій частині по вул.Тополиній с.Варюшине. Під час руху він почув шум та відчув, що мотоцикл хитається. Повернувши голову вправо, він нічого не побачив. Для того, щоб доставити ОСОБА_3 додому, то йому потрібно було на перехресті повернути ліворуч. Не доїжджаючи до перехрестя, він відчув, що хтось із пасажирів поклав йому руки на спину. Тоді він повернув голову через праве плече та побачив, що руки йому на спину поклав ОСОБА_4, який в цей час вже стояв. Коли він повернув голову вперед, то побачив, що трохи він проїхав перехрестя, а тому почав вирулювати та повернув кермо ліворуч, мотоцикл виїхав на грунтову дорогу, тобто за межі проїжджої частини дороги, та він, не впоравшись з керуванням, допустив наїзд на перешкоду у вигляді металевої огорожі домоволодіння. Коли він прийшов до свідомості, то побачив, що він лежав біля дерева, потерпілий ОСОБА_3 лежав біля металевої огорожі, а ОСОБА_4 знаходився під мотоциклом та на місці події був ОСОБА_5. Потім він зателефонував своїм батькам, батькам потерпілого ОСОБА_3 та дядьку ОСОБА_4 - ОСОБА_6 і повідомив про дорожньо-транспортну пригоду. Разом з ОСОБА_5 вони витягнули з-під мотоцикла ОСОБА_4. Потім приїхав автомобіль швидкої медичної допомога та міліція. Він щиро розкаюється у вчиненні злочину, допустив зіткнення з металевою огорожею через те, що відволікся від керування мотоциклом. Дуже шкодує з приводу смерті свого друга ОСОБА_4 та усвідомлює свою вину.

Окрім визнання вини самим обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що 23 серпня 2015 року приблизно о 00 год. 30 хв. на мобільний телефон її племінника ОСОБА_6, який в цей час зі своєю матір'ю ОСОБА_7 перебували у неї в гостях, зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій постраждав її онук ОСОБА_4. Після цього її племінник ОСОБА_6 виїхав на місце події, звідки зателефонував їй та повідомив, що ОСОБА_4 перебуває у важкому стані. Після цього він приїхав за нею і вона зі своєю двоюрідною сетрою ОСОБА_7 та племінником ОСОБА_6 виїхали на місце дорожньо - транспортної пригоди, однак по дорозі зустріли автомобіль, який віз її онука. Вони перенесли ОСОБА_4 до автомобіля її племінника та викликали фельдшера, яка повідомила їм про необхідність виклику швидкої медичної допомоги. Її племінник ОСОБА_6 зателефонував до швидкої медичної допомоги у смт.Веселинове та до Покровської амбулаторії. Коли приїхала швидка медична допомога з Покровської амбулаторії, то медичний працівник сказав терміново везти її онука до Веселинівської ЦРЛ. Після цього вони повезли ОСОБА_4 до Веселинівської районної лікарні, де йому була надана медична допомога, проведена операція. Проте її онук помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року. Матір'ю обвинуваченого ОСОБА_1 23.08.2015 р. було надано їй кошти на лікування онука в сумі 1100,00 гривень. Також у вересні 2015 року до неї приходив ОСОБА_1, просив вибачення та пропонував їй матеріальну допомогу, проте вона відмовилася отримувати гроші, оскільки це вже не допоможе. Просить суд не позбавляти обвинуваченого ОСОБА_1 волі, оскільки її онука вже не повернеш.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який суду показав, що 23 серпня 2015 року він перебував в Будинку культури в с. Варюшине Веселинівського району, але як трапилася дорожньо-транспортна пригода він не пам'ятає, оскільки знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння. Він лише пам'ятає, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 завозили його додому на мотоциклі "Муравей", ОСОБА_4 знаходився з ним в кузові мотоцикла, а за кермом мотоцикла "Муравей" був обвинувачений ОСОБА_1 По дорозі додому сталася дорожньо - транспортна пригода, в результаті якої йому були спричинені тілесні ушкодження та він перебував на лікуванні у міській лікарні Швидкої медичної допомоги м.Миколаєва. Обвинуваченим ОСОБА_1 йому було частково відшкодовано вартість лікування в сумі 4000,00 гривень.

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2015 р. зі схемою та таблицею зображень до нього, де зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода відбулася в районі житлового будинку №73 по вул.Тополиній с.Варюшине Веселинівського району Миколаївської області в темний час доби.

Даними висновків судово-медичних експертиз № 243 від 26.09.2015 року та № 243/1 від 26 вересня 2015 року, згідно з якими смерть ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, наступила внаслідок перелому кісток взводу та основи черепа з крововиливом під оболонку головного мозку, та через розвиток стиснення та дислокації лівої півкулі мозку.

Даними висновку судово - медичної експертизи № 1433 від 30 вересня 2015 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток правої гомілки зі зміщенням, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, та виникнення яких не виключається при зіткненні мотоцикла з металевою огорожею при дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно з даними висновку судової експертизи по дослідженню технічного стану транспортного засобу № 2/195 від 16.09.2015 року на момент дорожньо - транспортної пригоди робоча гальмівна система мотоцикла "Муравей", реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходилася в технічно несправному та обмежено працездатному стані, фара головного світла на момент ДТП перебувала в технічно несправному та непрацездатному стані. Ходова частина та рульове керування мотоцикла "Муравей", реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент ДТП перебували в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам ПДР України і ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортних засобів, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на його рух. Технічні несправності робочої гальмівної системи та фари головного світла, а саме: невідповідність п. 31.1 ПДР України водій міг виявити завчасно перед виїздом.

Даними висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 4/124 від 22.09.2015 року встановлені сліди та пошкодження на мотоциклі "Муравей", державний номерний знак НОМЕР_1, та на металевій огорожі на місці дорожньо-транспортної пригоди, які за своїм характером, направленням та висотами розташування ймовірно можуть свідчити про контактну взаємодію даних об'єктів. Мотоцикл "Муравей", державний номерний знак НОМЕР_1, ймовірно не контактував з іншим транспортним засобом.

Згідно з висновком судової автотехнічної ексертизи по дослідженню обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № 1/92 від 02.10.2015 року водій мотоцикла "Муравей", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1, повинен був діяти у відповідності з вимогами п.2.3 (б), п.12.1 та п.19.1 "а", п. 31.6 "б" Правил дорожнього руху України. В діях водія мотоцикла "Муравей", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1, з технічної точки зору маються невідповідності вимогам п. 2.3 (б), п. 12.1 та п. 19.1 "а", п. 31.6 "б" Правил дорожнього руху України. Дії водія мотоцикла "Муравей", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1, які не відповідали технічним вимогам п. 2.3 (б) та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо - транспортної пригоди.

Відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 27 серпня 2015 року було визнано речовим доказом мотоцикл "Муравей", реєстраційний номер НОМЕР_1, та передано на відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_8 - батькові обвинуваченого ОСОБА_1.

За даними паспорту мотоцикла серії НОМЕР_3 від 29.10.1982 року власником мотоцикла "Муравей", державний номерний знак НОМЕР_4, являвся ОСОБА_9, який проживав в с. Варюшине Веселинівського району Миколаївської області, та який зі слів потерпілої ОСОБА_2 вже помер.

Відповідно до довідки міської лікарні Швидкої медичної допомоги м. Миколаєва № 84 від 12.10.2015 року вартість лікування хворого ОСОБА_3 складає 5120,95 грн.

Відповідно до розписки від 15 жовтня 2015 року обвинуваченим ОСОБА_1 в рахунок відшкодування вартості лікування потерпілому ОСОБА_3 було сплачено кошти в сумі 4000,00 грн.

Згідно з даними довідки Веселинівської центральної районної лікарні Веселинівського району Миколаївської області № 01-11/162 від 21.10.2015 року вартість лікування ОСОБА_4 за 2 ліжко-дні в період з 23.08.2015 р. по ІНФОРМАЦІЯ_9 р. складає 413 грн. 60 коп.

Отже, проаналізувавши показання обвинуваченого, потерпілих, оцінивши ці показання в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в інкримінованому йому злочині доведена повністю.

За встановлених судом фактичних обставин справи суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно з вимогами ст.65 КК України, ч.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 „ Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті " суд при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України має враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Виходячи з вищевказаних вимог, суд при призначенні покарання враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого ОСОБА_1 до вчиненого злочину, його поведінку після вчинення злочину.

Згідно зі ст. 12 КК України обвинувачений вчинив злочин за ч.2 ст.286 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, часткове добровільне відшкодування потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

За місцем проживання обвинувачений ОСОБА_1 характеризується позитивно, проживає разом з батьками.

Відповідно до довідки обласного наркологічного диспансеру № 4494 від 23.09.2015 року обвинувачений ОСОБА_1 знаходиться на профілактичному обліку в обласному наркологічному диспансері з 06.04.2007 року, діагноз: " зловживання каннабіноїдами".

На підставі наведеного, суд з урахуванням ступеня та характеру суспільної небезпечності вчиненого злочину, пом'якшуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, вважає, що для виправлення та попередження нових злочинів обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити необхідне і достатнє для нього покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні давав визнавальні показання про обставини дорожньо-транспортної пригоди, після вчинення злочину, прийшовши до свідомості, повідомив про дорожньо-транспортну пригоду по телефону батьків потерпілого ОСОБА_3 та дядька постраждалого ОСОБА_10 - ОСОБА_6, разом з ОСОБА_5 підходили до постраждалих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою з'ясування їх стану здоров'я. З моменту вчинення злочину й до ухвалення вироку обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово висловлював жаль та співчуття з приводу вчиненого, вживав дієві заходи для залагодження провини перед сім'ями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - добровільно частково відшкодував потерпілим завдані своїми діями збитки, 23.08.2015 року, в день дорожньо - транспортної пригоди, матір обвинуваченого ОСОБА_11 передала потерпілій ОСОБА_2 гроші в сумі 1100,00 грн. для лікування постраждалого ОСОБА_4. У вересні 2015 року та в судовому засіданні обвинувачений вибачився за свої неправомірні дії перед потерпілою ОСОБА_2, а також у вересні 2015 року пропонував потерпілій ОСОБА_2 матеріальну допомогу у грошовій формі за завдані збитки, від якої вона відмовилася. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 підтвердила, що обвинувачений ОСОБА_1 допоміг їй у домашньому господарстві та нарубав їй дров на зиму. Також в судовому засіданні обвинувачений пообіцяв потерпілій ОСОБА_2 задля її душевного спокою продати з батьком мотоцикл, на якому сталася дорожньо-транспортна пригода, для того, щоб потерпіла не зазнавала душевних страждань. Наведені обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_1 дійсно щиро розкаюється у вчиненому злочині.

Крім того, суд враховує думку потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, які вважають, що обвинувачений ОСОБА_1 може виправитися без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Також судом враховано, що злочин, передбачений ст.286 КК України, відноситься до категорії необережних. Раніше обвинувачений ОСОБА_1 не судимий, за даними Варюшинської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області характеризується позитивно, зарекомендував себе як доброзичливий, привітний, ввічливий юнак, користується повагою та авторитетом серед однолітків, за необхідності завжди прийде на допомогу.

За наявності викладених обставин, що позитивно характеризують обвинуваченого та свідчать про його дійсний намір стати на шлях виправлення, а також за відсутності у справі обставин, які б обтяжували покарання, за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням та покладеннням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 „ Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак, суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 на момент вчинення злочину не мав посвідчення водія, тобто не мав права керувати транспортними засобами. Таким чином, не можна позбавити обвинуваченого права, якого він не мав.

Відповідно до ст.129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

В ході досудового розслідування прокурором відділу прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради та Веселинівської районної ради було пред'явлено позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення на користь установ коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 5120,95 грн., та на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в сумі 413,60 грн.

Суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.2 ст.286 КК України доведена, а розмір витрат в сумі 5120 грн. 95 коп. на лікування потерпілого ОСОБА_3, які понесла міська лікарня Швидкої медичної допомоги, та розмір витрат в сумі 413 грн. 60 коп., які понесла Веселинівська центральна районна лікарня Веселинівського району Миколаївської області, підтвержується даними довідки бухгалтерії міської лікарні Швидкої медичної допомоги м.Миколаєва № 84 від 12.10.2015 р. та даними довідки Веселинівської центральної районної лікарні Веселинівського району Миколаївської області № 01-11/162 від 21.10.2015 року.

Відповідно до ст.100 КПК України речовий доказ у даному кримінальному провадженні: - вантажний мотоцикл "Муравей", реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні у батька обвинуваченого ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 слід залишити останньому за належністю, як володільцю цього майна.

Згідно з положеннями ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 4300 (чотири тисячі триста) гривень 80 (вісімдесят) копійок, з яких: 1228,80 грн. за проведення судової експертизи по визначенню технічного стану транспортного засобу № 2/195 від 16.09.2015 р.; 1228,80 грн. за проведення судової транспортно - трасологічної експертизи № 4/124 від 22.09.2015 р.; 1843,20 грн. за проведення судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № 1/92 від 02.10.2015 р.

Суд вважає, що підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не має, оскільки відсутні достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 375, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.286 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Варюшине Веселинівського району Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, який проживає в АДРЕСА_3, на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради (розрахунковий рахунок 31413544700003, ГУДСКУ в м. Миколаєві Миколаївської області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781) кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 5 120 (п'ять тисяч сто двадцять) гривень 95 (дев'яносто п'ять ) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Варюшине Веселинівського району Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, який проживає в АДРЕСА_3, на користь Веселинівської районної ради (розрахунковий рахунок № 31417544700098, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37363365) кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 413 (чотириста тринадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні: - вантажний мотоцикл "Муравей", реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 залишити останньому за належністю, як володільцю транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Варюшине Веселинівського району Миколаївської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, який проживає в АДРЕСА_3, процесуальні витрати на користь держави розміром 4300 (чотири тисячі триста) гривень 80 (вісімдесят) копійок за проведення судових експертиз (отримувач коштів: Веселинівське УК/Веселинівського району/ КБК 24060300, код отримувача: 37363365 (ЄДРПОУ), банк отримувача: ГУ ДКУ у Миколаївській області МФО: 826013, рахунок отримувача: 31114115700098).

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, - не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко