Рішення № 54434102, 14.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015р. Справа№ 914/3574/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Стрий, Львівська обл.)

про: стягнення заборгованості в сумі 17220,59 грн. та судових витрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: Чорней О.В. - довіреність № 502-3945/2 від 12.11.2015 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Стрий, Львівська обл.) про стягнення заборгованості в сумі 17220,59 грн. та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.10.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 23.10.2015 року. Ухвалою суду від 23.10.2015 року розгляд справи відкладено до 03.11.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 03.11.2015 року розгляд справи відкладено до 11.11.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 11.11.2015 року розгляд справи відкладено до 25.11.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 25.11.2015 року розгляд справи відкладено до 14.12.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2015 року, про відкладення від 23.10.2015 року, від 03.11.2015 року, від 11.11.2015 року, від 25.11.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.10.2015 року за вх. № 45665/15 позивач подав клопотання про виправлення описки в позовній заяві.

03.11.2015 року за вх. № 47410/15 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

25.11.2015 року за вх. № 51089/15 позивач подав пояснення по справі.

14.12.2015 року за вх. № 54200/15 позивач подав акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2015 року, про відкладення від 23.10.2015 року, від 03.11.2015 року, від 11.11.2015 року, від 25.11.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи.

Ухвала про відкладення розгляду справи надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала по справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 25.11.2015 р. про відкладення розгляду справи на 09.07.2014 р. є наявна в матеріалах справи копія Списку № 1411 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 01.12.2015 року.

Відтак, суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Про інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, ні позивачу, ні суду невідомо.

Крім того, наявними доказами підтверджено, що відповідач був належно повідомлений про відкриття провадження у цій справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.10.2015 року, в якому наявною є відмітка представника відповідача про отримання судової ухвали.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 14.12.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 21.10.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" (надалі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 42075/01 (надалі - Договір).

За умовами Договору, енергопостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу в обсязі, передбаченому Договором, а відповідач зобов'язаний оплачувати спожиту ним електричну енергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни (пп. 1, 2, 4 Договору).

Постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами (п.4.1. ПКЕЕ). Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електроенергії оформлюються додатком до Договору як договірні величини (п.4.2. ПКЕЕ, додаток № 1 до Договору). Згідно із Додатком № 1 до Договору "Обсяги споживання електричної енергії", який є його невід"ємною частиною - обсяг споживання електроенергії відповідача на травень 2015 р. складав 50 кВт/год. Відповідно до п.п. 2 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору - розрахунковим періодом вважається період з 14 числа попереднього місяця до 13 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Відповідно до додатку № 9 до Договору, покази засобів обліку фіксуються 13 числа кожного місяця та оформляються Актом про обсяги переданої споживачу електроенергії.

Під час контрольного зйому показників лічильника від 14.05.2015 р. представником енергонагляду було зафіксовано показник електролічильника - 27525,5 кВт/год. Попередній показник за квітень 2015 р. - 15056 кВт/год. відображений у Акті про використану електричну енергію за квітень, який був наданий самим відповідачем. Відповідно, кількість спожитої електроенергії за травень 2015 р. склала 12470 кВт/год., що перевищує договірну величину споживання електроенергії на 12420 кВт/год. (12470кВт/год. - 50кВт/год).

Позивач зазначає, що коригуюче лімітне повідомлення та рахунок за перевищення договірної величини споживання електроенергії на суму 17201,70 грн. скеровано відповідачу 25.05.2015 р., однак останній на даний час не оплачений.

Позивач звертає увагу на те, що згідно Додатку №1 до Договору "Обсяги споживання електричної енергії" на 2015 рік, який є його невід'ємною частиною, обсяг постачання електроенергії відповідачу на травень 2015 року встановлено 50 кВт/год.

За розрахунковий період травня 2015 року відповідачем фактично спожито 12 470 кВт/год. Таким чином, фактичне споживання електричної енергії перевищує договірну величину споживання електричної енергії на 12 420 кВт/год. Листом від 25.05.2015 р. відповідача повідомлено про перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 12470 кВт/год.

Таким чином, за твердженням позивача, ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги щодо дотримання обсягів споживання електричної енергії, за що наступає відповідальність згідно з Законом України "Про електроенергетику" (п. 13 Постанови КМУ від 24.03.1999 р. № 441 із змінами).

Позивач наголошує, що за порушення умов Договору № 42075/01 (п.4.2.2 Договору) та вимог діючого законодавства, споживачу нарахована двократна вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. Сума заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії складає 17201,70 грн.

Таким чином, на думку позивача, загальна заборгованість відповідача перед ПАТ «Львівобленерго» становить: 18, 89 + 17 201, 70 = 17 220,59 грн.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 21.10.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" (надалі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 42075/01 (надалі - Договір).

За умовами Договору, енергопостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу в обсязі, передбаченому Договором, а відповідач зобов'язаний оплачувати спожиту ним електричну енергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни (пп. 1, 2, 4 Договору).

Постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами (п. 4.1. ПКЕЕ). Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електроенергії оформлюються додатком до Договору як договірні величини (п. 4.2. ПКЕЕ, додаток № 1 до Договору). Згідно із Додатком №1 до Договору "Обсяги споживання електричної енергії", який є його невід"ємною частиною - обсяг споживання електроенергії відповідача на травень 2015 р. складав 50 кВт/год. Відповідно до п.п. 2 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору - розрахунковим періодом вважається період з 14 числа попереднього місяця до 13 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Відповідно до додатку № 9 до Договору, покази засобів обліку фіксуються 13 числа кожного місяця та оформляються Актом про обсяги переданої споживачу електроенергії.

За розрахунковий період - травень 2015 р. споживач не надав електропостачальнику належно оформленого акту про спожиту електроенергію, відповідно, електропостачальник самостійно зняв показники приладів обліку шляхом оформлення контрольного зйому показників. Відповідно до п.3.1.5. Договору про постачання електроенергії постачальник має право доступу до належних споживачу засобів обліку електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

Під час контрольного зйому показників лічильника від 14.05.2015 р., представником енергонагляду було зафіксовано показник електролічильника - 27525,5 кВт/год. Попередній показник за квітень 2015 р. - 15056 кВт/год. відображений у Акті про використану електричну енергію за квітень, який був наданий самим відповідачем. Відповідно, кількість спожитої електроенергії за травень 2015 р. склала 12470 кВт/год., що перевищує договірну величину споживання електроенергії на 12420 кВт/год. (12470кВт/год. - 50кВт/год).

Рахунок за активну електроенергію за травень 2015 р. оплачено відповідачем повністю, чим фактично підтверджено перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Коригуюче лімітне повідомлення та рахунок за перевищення договірної величини споживання електроенергії на суму 17201,70 грн. скеровано відповідачу 25.05.2015 р., однак останній на даний час не оплачений.

Згідно Додатку № 1 до Договору "Обсяги споживання електричної енергії" на 2015 рік, який є його невід'ємною частиною - обсяг постачання електроенергії відповідачу на травень 2015 року встановлено 50 кВт/год.

За розрахунковий період травня 2015 року відповідачем фактично спожито 12 470 кВт/год. Таким чином фактичне споживання електричної енергії перевищує договірну величину споживання електричної енергії на 12 420 кВт/год. Листом від 25.05.2015р. відповідача повідомлено про перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 12 470 кВт/год.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги щодо дотримання обсягів споживання електричної енергії, за що наступає відповідальність згідно з Законом України "Про електроенергетику" (п.13 Постанови КМУ від 24.03.1999 р. № 441 із змінами).

У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі, у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину, за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

За порушення умов Договору № 42075/01 (п.4.2.2 Договору) та вимог діючого законодавства, споживачу нарахована двократна вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. Сума заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії складає 17201,70 грн.

Отже, судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 17220,59 грн., що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2015 року, що підписаний повноважними представниками сторін, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 17220,59 грн. та судових витрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 16776 від 23.09.2015 року на суму 1218,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, вул. Козельницька, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 00131587) заборгованість в розмірі 17220 (сімнадцять тисяч двісті двадцять) грн. 59 коп. суми основного боргу та судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.12.2015 року