Постанова № 54433991, 08.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа№ 910/11479/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Захарчук Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача : представник - не з'явився

від відповідача: представник - Данилевський О.М. ( за довіреністю №14-89 від 18.04.2014)

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва

від 30.07.2014 (суддя Трофименко Т.Ю.)

у справі №910/11479/14

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Гадячгаз"

до публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

про стягнення 702 444,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Гадячгаз" до Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" про стягнення 702444,76 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва 30.07.2014 у справі №910/11479/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 655 955,67 грн., 3% річних у розмірі 3 857,00 грн. інфляційні втрати у розмірі 21 338,63 грн., пеню у розмірі 21 293,46 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що згідно пункту 5.5 договору на розподіл природного газу № 14-70-ТН від 31.01.2014 оплата вартості послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в договорі; оскільки позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування обсягом 2107,285 тис.м.куб. природного газу газорозподільними мережами на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором договору на розподіл природного газу № 14-70-ТН від 31.01.2014, за період з січня 2014 року по квітень 2014 року на загальну суму 655 955,67 грн., а відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язання з оплати отриманих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами за період з січня 2014 року по квітень 2014 року, тому у відповідача виникла заборгованість в розмірі 655 955,67 грн., яка підлягає стягненню, також підлягають задоволенню вимоги про стягнення на підставі пункту 7.2.1 договору 21 293,46 грн. пені, на підставі ст. 625 ЦК України 21 338,63 грн. інфляційних втрат та 3857 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз україни" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/11479/14 повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі №910/11479/14 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/11479/14 скасовано в частині стягнення пені у розмірі 21293,46 грн. та судового збору у розмірі 426,78 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: позов задоволено частково - стягнуто з публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Гадячгаз" 655955,67 грн., 3% річних у розмірі 3857 грн. інфляційні витрати у розмірі 21338,63 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13622,12 грн., в іншій частині позову відмовлено .

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2015 у справі №910/11479/14 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі №910/11479/14 скасовано, а справу направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11479/14 та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою представника позивача.

У судове засідання, 08.12.2015 року представник позивача на з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.

Представник відповідача, у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

31.01.2014 між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір на розподіл природного газу № 14-70-ТН (Договір)

Відповідно до умов договору газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що він набирає чинності з дня його підписання та скріплення під уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01 січня 2014 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

У відповідності до п. 3.6. договору обсяг про транспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

У відповідності до пункту 3.7. договору газорозподільне підприємство до 10-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства.

Положеннями пункту 3.8. договору замовник протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника (для юридичних осіб), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.

Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством (пункт 3.10. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м (далі - тариф), встановленим для Газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Тариф, зазначений у пункті 5.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами буде застосовуватись сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно з умовами договору (пункт 5.2. договору).

Згідно з пунктом 5.5. договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крам гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в договорі.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту Замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати Замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці.

У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду замовник здійснює оплату додатково заявлених обсягів транспортування природного газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому порядку.

У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Замовника на його письмову вимогу.

Остаточний розрахунок замовником за виконані послуги з розподілу природного газу ГРМ здійснюється після отримання замовником повних (100 %) розрахунків за використаний природний га підприємствами, що надають населенню послуги з опалення та гарячого водопостачання.( п. 5.6. договору)

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 14-70 ТН від 31.01.2014 року , за поставлений природний газ не розрахувався, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення основного боргу у сумі 655 955,67 грн., пені 21 293,46 грн. , інфляційних втрат в розмірі 21 338,63 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 3 857, 00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не виконав грошове зобов'язання щодо розрахунку за надані послуги з транспортування природного газу та стягнув основну заборгованість в розмірі 655 955, 67 грн., три відсотка річних - 3 857,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 21 338,63 грн. та пеню в розмірі 21 293,46 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Так, позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування 2107,285 тис.м.куб природного газу газорозподільними мережами на умовах, передбачених укладеним між сторонами договору на розподіл природного газу від 31.01.2014 р. № 14-70-ТН за період з січня 2014 року по квітень 2014 року на загальну суму 655955,67 грн. Факт, обсяги та вартість наданих послуг з транспортування природного газу підтверджується доданими до позовної заяви копіями підписаних уповноваженими представника та скріплених відтисками печаток сторін актів наданих послуг з транспортування газу, а саме: № 1 ТН від 31.01.2014 р., № 2 ТН від 28.02.2014 р., № 3ТН від 31.03.2014 р., № 4ТН від 31.04.2014 р.

Замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами за період з січня 2014 року по квітень 2014 року, у зв'язку з чим станом на час подання позову та розгляду справи в останнього виникла заборгованість перед газорозподільним підприємством у розмірі 655955,67 грн.. яка не спростована відповідачем.

Зважаючи на викладене, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки факт наявності заборгованості на час розгляду справи в суді першої інстанції підтверджено належними та допустими доказами, то вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу № 14-70-ТН від 31.01.2014 року за надані послуги в розмірі 655 955, 67 грн.

Відносно стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмір 21293,46 грн., 3 % річних у розмірі 3857,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 21338,63 грн. 44 коп. , у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 14-70-ТН від 31.01.2014 року колегія суддів зазначає на наступне.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання відповідачем за договором № 14-70-ТН від 31.01.2014 року, правомірним є нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3 % річних у розмірі 3857 грн. 00 коп. та інфляційних втрат у розмірі 21338 грн. 63 коп. зроблений судом першої інстанції, колегія суддів вважає його вірним та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 21293,46 грн. колегія суддів дійшла до висновку про їх необґрунтованість з наступних підстав.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 3 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Як видно з матеріалів справи позивачем надано договір № 1938\14 -ТЕ-24 купівлі продажу природного газу від 22.01.2014 року (а.с. 155-157) відповідно до умов якого комунальне підприємство теплового господарства «Гадячтеплоенерго»(позивач по даній справі), зобов'язався придбати у ПАТ «Національна акціонерна компанія « Нафтогаз України» газ обсягом до 400 тис. куб, проте станом до 28.10.2014 року кошти за наданий газ не надходили.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що правопорушення відповідача спричинине також неправомірними діями позивача, які виразилися в несвоєчасному розрахунку з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» по договору № 1938\14 -ТЕ -24 купівлі -продажу природного газу від 22 січня 2014 року , тому позовні вимоги рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення пені у розмірі 21 293 грн. 46 коп. та судового збору у розмірі 426 грн. 78 коп. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Також колегія, колегія суддів звертає увагу на те, що після винесення рішення господарським судом м. Києва від 30.07.2014 року по справі № 910\11479\14 між сторонами по справі був укладений договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 09.10.2014 (а.с. 151-154 том 1).

Предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29.01.2014 № 30) та відповідно до умом якого Комунальне підприємство теплового господарства "Гадячтеплоенерго" перераховує на рахунок публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" кошти у сумі 2 731 857,52 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік - згідно з договором від 22.01.2014 № 1938/14ТЕ-24) (арк.с. 155-157 том 1).

При цьому, скаржник зазначив, що до 28.10.2014 на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" кошти від Гадячтеплоенерго КПТГ не надходили. Оскільки станом на 28.10.2014 КПТГ "Гадячтеплоенерго" розрахувалось з компанією за використаний природний газ коштами відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 29.01.2014 № 30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", то в свою чергу відповідач здійснив оплату за надані позивачем послуги з транспортування природного газу згідно договору від 31.01.2014 № 14-70-ТН, також відповідач надав копії відповідних платіжних доручень та виписок з рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України (арк.с. 160-165 том 1).

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки договір про організацію взаєморозрахунків укладений 09 жовтня 2014, вже після рішення господарським судом м. Києва від 30.07.2014 року він не може впливати на правильність рішення суду першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів вказує на те, що в зв'язку з укладенням між сторонами договору взаєморозрахунків від 09 жовтня 2014 року відповідач не позбавлений права звернутись до суду в порядку ст. 117 ГПК України з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що відповідно до п. 5.6. договору на розподіл природного газу № 14-70-ТН від 31.01.2014 року остаточний розрахунок замовником за виконані послуги з розподілу природного газу здійснюється після отримання замовником повних (100 %) розрахунків за використаний газ підприємствами, що надають населенню, релігійним організаціям, національним творчим спілкам і їх регіональним осередкам послуги з опалення та гарячого постачання, оскільки зазначена обставина не є відкладальною. Вимогами пункту 5.5 договору на розподіл природного газу №14-70 -ТН від 31.01.2014 року сторонами передбачено, що у випадку недоплати за фактично про транспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до умов укладеної угоди сторони передбачили порядок проведення розрахунків.

Щодо заяви позивача від 17 листопада 2015 року за вих. №2321\1404 (а.с. 29 том 2) про відмову публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» від позовних вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 702 444, 76 грн. колегія суддів приходить до висновку, що остання не підлягає задоволенню, оскільки на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог Господарсько-процесуального кодексу України не передбачено прийняття та задоволення вищевказаної заяви та припинення апеляційного провадження з цих підстав.

Згідно п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2011р. підлягає скасуванню частково.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року у справі № 910/11479/14 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 21 293 грн. 46 коп. та судового збору у розмірі 426 грн. 78 коп. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, буд. 26, "А", ідентифікаційний код 05524660) 655 955 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 67 (шістдесят сім) коп., 3 % річних у розмірі 3 857 (три тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 338 (двадцять одна тисяча триста тридцять вісім) грн. 63 (шістдесят три) коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 622 (тринадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 12 (дванадцять) коп.

В іншій частині позову відмовити. "

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, буд. 26, "А", ідентифікаційний код 05524660) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 212 (двісті дванадцять) грн.. 93 (дев'яносто три) коп.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/11479/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко