Ухвала суду № 54433888, 17.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.12.2015 р. Справа№ 914/4283/15

Суддя господарського суду Львівської області Крупник Р.В., розглянувши матеріали справи

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Декел», м. Львів;

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю юридично-консалтингової фірми «Дока Плюс», м. Львів;

про:

стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

15.12.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Декел» до Товариства з обмеженою відповідальністю юридично-консалтингової фірми «Дока Плюс» про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Метою об’єднання позовних вимог є забезпечення належної організації розгляду справи, реалізації принципу процесуальної економії, виключення можливості прийняття судових рішень, що суперечать одне одному.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 3.12 Постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, для об’єднання позовних вимог необхідна хоча б одна з умов: зв’язаність вимог між собою підставою виникнення, тобто такі вимоги мають походити від загальної підстави та зв’язаність між собою поданими доказами, тобто, у разі використання позивачем тих самих доказів.

Натомість, позивачем було порушено правило об'єднання позовних вимог, що суперечить приписам ст. 58 ГПК України, оскільки, підстави їх виникнення різні – стягнення з відповідача заборгованості за договорами, а саме:

- договором про надання юридичних послуг №02/04 від 02.04.2012р., предметом якого являється надання позивачем відповідачу правової допомоги, зокрема, здійснювати усі об’єктивно необхідні та передбачені чинним законодавством дії, спрямовані на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів ТОВ «Приватні інвестиції» у спірних правовідносинах, що існують на момент звернення замовника за правовою допомогою до виконавця та виникають у правовідносинах з ТОВ «Автомотів Україна» та ТОВ «Українсько-польська інвестиційна компанія «Укрполініевест» з приводу неналежного виконання вказаними юридичними особами кредитних договорів;

- договором про надання юридичної допомоги №2 від 04.06.2012р., предметом якого являється надання позивачем відповідачу правової допомоги, зокрема, здійснювати усі об’єктивно необхідні та передбачені чинним законодавством дії, спрямовані на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів ТОВ «Приватні інвестиції» у спірних правовідносинах, що існують на момент звернення замовника за правовою допомогою до виконавця та виникають у правовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Софі» з приводу неналежного виконання вказаною юридичною особою кредитних договорів.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що докази обґрунтування позовних вимог відрізняються між собою по кожному окремому договорі, зокрема, самими договорами на підставі яких у відповідача по справі виникли зобов’язання перед позивачем та актами приймання-передачі наданих послуг, які укладалися до вищеперечислених договорів.

З вищенаведеного випливає, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог, на думку господарського суду, перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, так як позивачем об’єднано вимоги про стягнення з відповідача плати за надані послуги за договорами, які відрізняються доказами, а тому вказані позовні вимоги не зв’язані між собою ні підставами виникнення, ні спільними доказами по справі.

Згідно пункту 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України порушення правила об'єднання позовних вимог у разі, якщо сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

В пункті 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. зазначено, що господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо об’єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів.

Крім цього, суд звертає увагу позивача також і на те, що ч. 2 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належних чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, – також і цих вимог. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Проте, долучені до позовної заяви копії документи (окрім претензії про сплату боргу) не завірені у відповідності до вимог закону, адже на них не проставлені печатки позивача із зазначенням «Згідно з оригіналом», не скріплені підписами уповноваженої особи із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади, а тому, такі документи не можуть вважатися допустимими доказами у справі та не можуть братися судом до уваги. Натомість підшиття долучених до позовної заяви документів з відміткою на звороті «Прошито та пронумеровано стільки то аркушів» за підписом директора та скріплення їх печаткою не являється належним завіренням копій документів.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Повернути без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю «Декел» (79039, м. Львів, вул. Генерала М. Юнаківа, 9-Б; код ЄДРПОУ 37831987) позовну заяву і додані до неї документи, всього на 75 аркушах.

Згідно ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя Крупник Р.В.