Рішення № 54433873, 14.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015Справа №910/26514/15За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 28918,11 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Ткач Д.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

При цьому судом враховано, що закінчується встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору та клопотання про його продовження не надходило.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2013 по Кільцевій дорозі в м. Києві була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ГАЗ», д.р.н. НОМЕР_1, перед початком руху не забезпечив справний технічний стан автомобіля, що призвело до зіткнення з автомобілем «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який в свою чергу зіткнувся з автомобілем «Нісан», д.р.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, чим ОСОБА_2 порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідками ДАІ про ДТП, копії яких містяться у справі.

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Нісан», д.р.н. НОМЕР_3 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_5 на праві власності, був під керуванням ОСОБА_4 на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія яких залучені до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ «Креді Агріколь Банк».

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи, зокрема, рахунок СТО Застрахованого автомобіля на суму 32612,51 грн. та калькуляцію AUDATEX Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 29428,11 грн., за згодою вигодонабувача за Договором добровільного страхування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_2, автомобіля «ГАЗ», д.р.н. НОМЕР_1, під час експлуатації останнього, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи постановою районного суду.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, як особи, яка експлуатує автомобіль «ГАЗ», д.р.н. НОМЕР_1, на законних підставах була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/1276194 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 50000 грн., франшиза - 510).

Отже, на Відповідача вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації ОСОБА_2, автомобіля «ГАЗ», д.р.н. НОМЕР_1, на час ДТП.

Матеріалами справи підтверджується, що ремонт на СТО Застрахованого автомобіля фактично коштував 30385,91 грн. (акт СТО), а Позивач відповідно до складеного на виконання умов Договору страхового акту розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 29428,11 грн. Про фактичне відновлення Застрахованого автомобіля на СТО після ДТП свідчить залучений до справи акт виконаних робіт.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої Позивачем вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також Відповідач не спростував розраховану Позивачем суму страхового відшкодування. Доводів та доказів наявності у деталей Застрахованого автомобіля коефіцієнту зносу Відповідач суду не навів і не надав.

Судом встановлено, що наведені у рахунку СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ та фотографіях пошкоджень, і Відповідачем не надано доказів протилежного.

Розглядаючи спір по суті суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України «Про страхування».

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ/1276194 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (50000 грн.), не більше фактичної вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля на СТО (30385,91 грн.), при цьому виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (29428,11 грн.) і за мінусом франшизи (510 грн.), та отже в сумі 28918,11 грн.

Відповідач у добровільному порядку Позивачу суму матеріальної шкоди не виплатив. З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літера А; ідентифікаційний код 30859524) 28918 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 11 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2015

Суддя Сташків Р.Б.