Постанова № 54433212, 02.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2015 року № 826/18406/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС», за участю третьої особи - військової частини 3008 Національної гвардії України про стягнення неправомірно отриманих коштів,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна фінансова інспекція у Вінницькій області (надалі – ДФІ у Вінницькій обл., позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС» (надалі – ТОВ «ІБІС», відповідач), за участю третьої особи - військової частини 3008 Національної гвардії України (надалі – військова частина 3008, третя особа) про стягнення неправомірно отриманих коштів в загальній сумі 19 997,76 грн. в дохід державного бюджету на розрахунковий рахунок №31119090700002 в ГУ ДКС України у Вінницькій області, МФО 802015, код 21080500 «Інші надходження».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проведення контрольного заходу здійснено аналіз договорів, укладених військовою частиною 3008 на постачання товарно-матеріальних цінностей, накладних, платіжних доручень та встановлено, що при взаємовідносинах між відповідачем та третьою особою допущено зайве використання коштів державного бюджету (резервного фонду) на загальну суму 19 997,76 грн.

Зокрема, позивач зазначає, що між військовою частиною 3008 та ТОВ «ІБІС» укладено договір, на виконання умов якого здійснено закупівлю товарів за державні кошти та сплачено суму ПДВ, однак, перерахування податку на додану вартість є порушенням чинного законодавства, оскільки операції з ввезення та митну територію України та постачання на митній території України продукції оборонного призначення звільняються від оподаткування податком на додану вартість на період проведення АТО та/або запровадження воєнного стану.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначив суду, що відповідно до приписів цивільного законодавства ціна товару у договорі є наслідком досягнення згоди обох сторін.

Окрім того, згідно п. 32 Прикінцевих положень Податкового кодексу України оподаткування податком на додану вартість звільняються операцій з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України відповідних товарів оборонного призначення, тоді як правовідносини, що виникли між військовою частиною 3008 та відповідачем, ніяким чином не стосуються ввезення «Окулярів STS-1» на митну територію України та постачання на митній території України.

При цьому, у п. 32 Прикінцевих положень Податкового кодексу України передбачено звільнення від сплати податку на додану вартість суб'єктів, що поставляють відповідну продукцію саме для потреб антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану, в той час як договір про закупівлю товару не містить посилань на те, що «Окуляри STS-1» підлягають використанню саме в оборонних цілях при проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог чи заперечень проти позову суду не надав.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ДФІ у Вінницькій обл. на виконання п. 1.1.6.1. Плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2015 року проведено ревізію окремих напрямків фінансово-господарської діяльності військової частини 3008, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв’язку із оголошеною мобілізацією за період з 01.01.2013 по 01.01.2015.

За результатами ревізії складено акт від 20.04.2015 №08-13/04, згідно з висновками якого встановлено, наступні порушення законодавства:

В порушення вимог п.32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом вересня-грудня 2014 року при придбанні лікарських засобів, бронежилетів, шоломів, окулярів захисних, магазинів до патронів, піротехнічних засобів безпідставно сплачено податку на додану вартість семи суб’єктам господарювання в загальній сумі 178 209,71 грн., а саме ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Темп 3000» - 59 760,0 грн., ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Еколог» - 38 880,0 грн., ТОВ «ІБІС» - 19 997,76 грн., ТОВ «Лабораторія прикладної хімії» - 19 712,5 грн., ДП «Харківський завод спеціальних машин» - 19 333,33 грн., ТОВ «Вектор-С» - 16 633,6 грн., ТОВ «БаДМ» - 3 892,52 грн., чим завдано збитків в/ч 3008 на вказану суму.

За результатами перевірки військовій частині 3008 направлено вимогу від 08.05.2015 №02-08-28-14/2538 про усунення виявлених порушень.

У вказаній вимозі запропоновано, для усунень порушень законодавства стягнути з ТОВ «ІБІС» збитки, завдані внаслідок завищення вартості придбаних спеціальних засобів на суму ПДВ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, основні функції та права визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі – Закон).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, Держфінінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Згідно пункту 7 цього Положення Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах.

Як вбачається з матеріалів справи ДФІ у Вінницькій обл. проведена ревізія, за результатами якої встановлено, що відповідачем в порушення п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України неправомірно нараховано податок на додану вартість у розмірі 19 997,76 грн. при поставці окулярів військовій частині 3008.

Зокрема, між військовою частиною 3008, як замовником, та ТОВ «ІБІС», як постачальником укладено договір від 16.12.2014 про закупівлю товару №23/СО, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується протягом 2014 року поставити замовникові товар, визначений в Специфікації (Додаток № 1) до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити товар.

Умовами договору визначено найменування (номенклатура, асортимент) товару: «Окуляри Б Г8-1» - 96 одиниць, ДК016-2010 32.50.4 (товар), що вказаний в Специфікації до цього договору (и. 1.2. договору).

Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що ціна договору визначена у специфікації до цього договору. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору.

У відповідності до специфікації до договору від 16.12.2014 № 23/СО сторони погодили, що ціна за одиницю товару становить 1 249,86 грн., з урахуванням ПДВ, а всього за договором - 119 986,56 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 19 997,76 грн.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товару від 16.12.2014 №23/СО, ТОВ «ІБІС» передало військовій частині 3008 товар, що підтверджується видатковою накладною №BUH-000076 від 22.12.2014 року.

Згідно з п. 32 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: продукції оборонного призначення, визначеної такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про державне оборонне замовлення», що класифікується за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД: групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях).

Наведеною правовою нормою врегульовано оподаткування саме операцій з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України відповідних товарів оборонного призначення, тоді як правовідносини, що виникли між військовою частиною 3008 та відповідачем, ніяким чином не стосуються ввезення «Окулярів STS-1» на митну територію України та постачання на митній території України.

При цьому, у п. 32 Прикінцевих положень Податкового кодексу України передбачено звільнення від сплати податку на додану вартість суб'єктів, що поставляють відповідну продукцію саме для потреб антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.

Слід зазначити, що договір про закупівлю товару від 16.12.2014 №23/СО не містить посилань на те, що «Окуляри STS-1» підлягають використанню саме в оборонних цілях при проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.

Крім того, згідно п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно пп. 30.2 -30.4 ст. 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Таким чином, п. 32 підрозділу 2, розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України встановлює податкову пільгу, яка не є обов’язковою до застосування і, на розсуд сторін, може як застосовуватись, так і не застосовуватись.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів. Однак, з аналізу норм цивільного та господарського законодавства, такому способу захисту прав та інтересів як стягнення грошових коштів має передувати невиконання або неналежне виконання стороною своїх обов’язків, або визнання договору недійсним в цілому або частково.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої обов’язки за договором про закупівлю товару виконав у повному обсязі та належним чином. Незастосування наданого законодавцем права на податкову пільгу у вигляді звільнення від сплати ПДВ на відповідні категорії товарів не може розглядатися як підстава для стягнення грошових коштів, адже, в даному випадку у ТОВ «ІБІС» відсутній будь-який обов’язок стосовно її застосування.

Матеріали справи не містять відомостей стосовно встановлення органами ДФІ порушень відповідачем податкового законодавства при оподаткуванні операцій за договором про закупівлю товару від 16.12.2014 №23/СО.

Таким чином, на день звернення з відповідним позовом до суду договір від 16.12.2014 №23/СО є виконаним сторонами в повному обсязі, продукція поставлена ТОВ «ІБІС» та оплачена військовою частиною 3008.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з податкової декларації з податку на додану вартість, наданої позивачем до суду, ПДВ сплачений ТОВ «ІБІС» до державного бюджету України, а тому інтересам держави не було заподіяно шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат заявника - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції у Вінницькій області відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко