Ухвала суду № 54431486, 09.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 876/11201/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області до Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону про стягнення заборгованості,

встановив:

У липні 2014 року позивач УПФ України у м. Червонограді Львівської області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, в якому просив стягнути з відповідача 159286,30 грн. виплачених сум пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на користь позивача.

Відповідач позовних вимог не визнав і подав письмове заперечення, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнено з Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону на користь УПФ України в м. Червонограді Львівської області заборгованість у сумі 159286,30 грн..

З цією постановою суду першої інстанції від 03.11.2014 р. не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є незаконною, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затверджених КМУ та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 01.01.2005 р. за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2005 р. - за рахунок коштів Державного бюджету України. Зазначає апелянт, що абзац 4 підпункту 1 пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключає гірничорятувальні підприємства з переліку підприємств, які повинні відшкодовувати витрати Пенсійного фонду щодо виплати і доставки пільгових пенсій.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, з матеріалів справи видно, що відповідач Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін зареєстрований як юридична особа та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 66-70).

Суд першої інстанції об'єктивно встановив і підтверджується розрахунком заборгованості, копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, що заборгованість Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону становить 159286,30 грн..

Суд першої інстанції стягуючи вищевказану суму витрат із відповідача вірно врахував і застосував вимоги ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління ПФУ № 21-1 від 19.12.2003 року, оскільки цими нормами права передбачено обов'язок підприємства на якому працювали відповідні працівники щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно де статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вимогами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100- відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд апеляційної інстанції вважає, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З матеріалів справи видно, що у відповідача працювали особи, які зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і яким призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін повинен відшкодувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірах, визначених згідно розрахунків у сумі 159286,30 грн..

Доводи апелянта висновків суду не спростовують.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області до Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.12.2015 року.