Ухвала суду № 54431344, 16.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2015 рокусправа № 808/3010/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 р.

у справі № 808/3010/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Владимир"

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001122200 від 31.12.2014р,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Владимир» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001122200 від 31.12.2014.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості придбаних товарів, товари призначені для використання у господарській діяльності, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, тому податкове повідомлення-рішення №0001122200 від 31.12.2014 року є протиправними та підлягає скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення №0001122200 від 31.12.2014 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені постанови в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача. Зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального та матеріального права, і підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області у період з 01.12.2014 по 05.12.2014 року проведено позапланову перевірку ТОВ "Владимир" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Модум" за період 01.06.2014 року по 31.07.2014 року та ТОВ "КСВ - Груп" за період 01.06.2014 року по 31.07.2014 року

За результатими перевірки складено акт №916/08-31-22/31769505 від 12.12.2014 року, яким встановлено порушення п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит, що призвело до заниження податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 61101,00 грн. у тому числі по періодах за червень 2014 року на суму 5377,00 грн., липень 2014 року на суму 55724,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 № 0001122200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 76376,25 грн. (в тому числі за основним платежем - 61101,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15275,25 грн.).

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0001122200 від 31.12.2014 винесене без належних на те підстав, оскільки господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, податковий кредит пов'язаний з господарською діяльністю позивача, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку носить індивідуальний характер та не може бути перекладена на іншого платника податку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме: ТОВ "Модум" (договір поставки №2014-25 від 20.06.2014 року), ТОВ "КСВ-Груп" (договір надання послуг ( транспортно-експедиційні послуги перевезення вантажу автомобілем №120614/1 від 12.06.2014 року), що підтверджується відповідними копіям первинних бухгалтерських документів, а саме: копіями договорів, видаткові накладні, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також іншими бухгалтерськими документами,які свідчать про отримання товару, послуг та використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі с вари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Досліджуючи господарську діяльність позивача шляхом аналізу первинних та бухгалтерських документів, наявних у справі, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження належними та допустимими доказами реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат та доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

При цьому, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних і лише відсутність такої накладної або оформлення її з порушенням ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, у тому числі і зміст акту перевірки від 12.12.2014 року № 916/08-31-22/31769505 податковою інспекцією у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у позивача податкових накладних або оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України.

З огляду на викладені вище обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент укладення зазначених договорів та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа та як платники податків на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Окрім того, як вбачається зі змісту акту перевірки позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Модум», ТОВ "КСВ - Груп" базується на даних акту перевірки ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя щодо неможливості проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Модум" з платниками податків за липень 2014 (акт від 03.11.2014 № 307/08-25-22-011/38783987) та податкової інформації щодо неможливості проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "КСВ - Груп" з платниками податків за липень 2014 (акт від 03.11.2014 № 306/08-25-22-011/39216634).

Проте, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Колегія суддів зауважує на тому, що межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач в актаі перевірки позивача і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що податкове повідомлення - рішення №0001122200 від 31.12.2014 прийняте Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесено відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 р. у справі № 808/3010/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 16.12.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва