Постанова № 54431239, 18.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2015 року м. Київ справа № 826/16699/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві

2. Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ЕНЕРГОМИР», ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»

про звільнення майна з-під арешту та скасування постанов, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про:

1) звільнення майна з-під арешту, а саме:

- житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

- земельної ділянки, площею 0,0417 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1;

2) скасування постанов:

- відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, відповідач 1) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.02.2014 ВП № 42141396 (далі - оскаржувана постанова 1) та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.03.2014 ВП № 42365359 (далі - оскаржувана постанова 2);

- відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, відповідач 2) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.11.2014 ВП № 40020466 (далі - оскаржувана постанова 3).

Протокольною ухвалою в судовому засіданні від 10 вересня 2015 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ЕНЕРГОМИР» (далі - ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР», третя особа 1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, третя особа 2), Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», третя особа 3).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що накладеними арештами на нерухоме майно Іпотекодавця - ОСОБА_2, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, Обслуговуючий кооператив «Оболонь садово-дачне товариство», АДРЕСА_1, який належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу садового будинку (далі - Предмет іпотеки 1); земельну ділянку, площею 0,0417 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку (серії НОМЕР_2) (далі - Предмет іпотеки 2), у виконавчих провадженнях ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві ВП № 42141396, ВП № 42365359 та ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві ВП № 40020466, враховуючи той факт, що за приписами Договорів відступлення права вимоги № від 22.01.2015 та від 23.01.2015 він є Новим Іпотекодержателем, порушені його права на Предмети іпотеки, як Іпотекодержателя, та, для відновлення його прав та інтересів відповідно має бути звільнено з-під арешту майно, що є Предметами іпотеки 1 та 2 та мають бути скасовані постанови про арешти майна боржника та оголошення заборон на їх відчуження ВП № 42141396 від 19.02.2014, ВП № 42365359 від 05.03.2014, ВП № 40020466 від 13.11.2014.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Від відповідача 1 надійшли письмові пояснення від 27.10.2015 вих. № 128/12 та № 189/12, в яких представник відповідача 1 просив розгляд справи проводити без їх участі та про прийняте рішення повідомити відділ.

Разом з вказаними поясненнями відповідачем 1 на адресу суду були направлені копії матеріалів виконавчих проваджень ВП № № 42141396 та 42365359.

Відповідач 2 та треті особи 1, 2, 3 своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися.

Відповідачем 2 на адресу суду була направлена копія матеріалів виконавчого провадження ВП № 40020466.

Від відповідача 2 надійшло клопотання від 06.10.2015 № П/10 про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 28.10.2015 представників відповідачів 1, 2, третьої особи 2 та/або її представника та представників третіх осіб 1, 3, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк», Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ЕНЕРГОМИР» (далі - ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР», Позичальник) був укладений Кредитний договір № 271/11-КL (далі - Договір № 271/11-КL), по умовам якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для погашення заборгованості в АТ «Дельта Банк» (Договір кредитної лінії № НКЛ-2006784 від 30.06.2011, укладений між ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР» та АТ «Дельта Банк»; Договір кредитної лінії № ВКЛ-2006784 від 30.06.2011, укладений між ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР» та АТ «Дельта Банк») та поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 700 000,00 (сімсот тисяч) гривень 00 копійок (пп. 1.1 Розділу 1 Договору № 271/11-КL).

Відповідно до пп. 1.2 Розділу 1 Договору № 271/11-КL строк повернення кредитних коштів встановлено по « 15» листопада 2012 року включно.

Згідно з умовами Додаткової угоди № 1 до Договору № 271/11-КL, від 12.07.2012, строк повернення кредитних коштів встановлено по « 15» травня 2013 року включно.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за Договором № 271/11-КL, 16 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець), що є майновими поручителем за ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР» (Позичальник), був укладений Договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), по умовам якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, Обслуговуючий кооператив «Оболонь садово-дачне товариство», АДРЕСА_1, який належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу садового будинку (далі - Предмет іпотеки 1); земельну ділянку, площею 0,0417 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку (серії НОМЕР_2) (далі - Предмет іпотеки 2) (пп. 1.2 п. 1 Договору іпотеки).

Крім того, 12.07.2012 між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем був укладений Договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 16.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 4033.

Також судом встановлено, що 16 листопада 2011 року між ПАТ «Златобанк» (далі - Кредитор, Банк) та ОСОБА_2 (далі - Поручитель) був укладений Договір поруки № 271/11-КL/P-1 (далі - Договір № 271/11-КL/P-1), по умовам якого Поручитель поручається перед Кредитором та зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР» своїх Боргових Зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором № 271/11-КL від 16.11.2011, в повному обсязі таких зобов'язань (пп. 1.1 ст. 1 Договору № 271/11-КL/P-1).

12 липня 2012 року між Кредитором та Поручителем були підписані Зміни до договору поруки № 271/11-КL/P-1 від 16.11.2011.

22 січня 2015 року між ПАТ «Златобанк» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Фінанс» (Новий кредитор) (далі - ТОВ «СВ Фінанс») був укладений Договір відступлення права вимоги (далі - Договір), по умовам якого Первісний Іпотекодержатель відступає Новому Іпотекодержателю своє право вимоги за Договором іпотеки, укладеним між Первісним Іпотекодержателем та громадянкою України ОСОБА_2 (Іпотекодавець), який забезпечує виконання умов Кредитного договору № 271/11-КL від 16.11.2011 разом із додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього (Основний договір), що укладений між Первісним Іпотекодержателем та ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР» (Боржник) (пп. 1.1 п. 1 Договору).

Також, 22 січня 2015 року між ПАТ «Златобанк» (Первісний кредитор) та ТОВ «СВ Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги № 1 (далі - Договір № 1), по умовам якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору належне Первісному кредитору право вимоги за: кредитним договором № 271/11-КL від 16.11.2011, укладеним між Первісним кредитором та ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР», разом із додатковими угодами до нього: Додаткова угода № 1 від 12.07.2012 до Кредитного договору № 271/11-КL від 16.11.2011 (пп. 1.1 п. 1 Договору № 1).

22 січня 2015 року між ТОВ «СВ Фінанс» (Комісіонер) та громадянином України ОСОБА_1 (Комітент) був укладений Договір комісії № 2101ZB на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за Кредитним договором та Договором забезпечення (далі - Договір комісії № 2101ZB), по умовам якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені правочини щодо набуття права вимоги за Кредитним договором № 271/11-КL від 16.11.2011, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР» та Договором забезпечення (Договір іпотеки) № 271/11-КL/P-1 від 16.11.2011, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк», що забезпечує виконання зобов'язань ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР» за Кредитним договором № 271/11-КL від 16.11.2011 за ціною не більш узгодженої Сторонами, що становить 750 000,00 грн. і в строки, визначеними Сторонами у цьому Договорі, а саме до 22.01.2015 (пп. 1.1 п. 1 Договору комісії № 2101ZB).

23 січня 2015 року між Комісіонером та Комітентом були підписані Акти прийому-передачі Права вимоги та прийому-передачі документів до Договору комісії № 2101ZB на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за Кредитним договором та Договором забезпечення від « 22» січня 2015 року, що є додатками до Договору комісії № 2101ZB, відповідно № 1 та № 2.

23 січня 2015 року між ТОВ «СВ Фінанс» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Новий Іпотекодержатель) був укладений Договір про відступлення права вимоги (далі - Договір), по умовам якого Іпотекодержатель відступає Новому Іпотекодержателю своє право вимоги за Договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_2, права вимоги по якому перейшли до Іпотекодержателя на підставі Договору про відступлення прав, та який забезпечує виконання умов Кредитного договору № 271/11-КL від 16.11.2011 разом із додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього (надалі іменується як Основний Договір), що укладений між Банком та ТОВ «ТД ЕНЕРГОМИР», права вимоги по якому перейшли до Іпотекодержателя на підставі Договору про відступлення права вимоги № 1, укладеним між Банком та Іпотекодержателем 22 січня 2015 року (пп. 1.1 п. 1 Договору).

Позивач, вважаючи себе Новим кредитором, 09.07.2015 звернувся до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві з заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № № 12252262, 12253730 щодо реєстрації прав власності за ним на Предмети іпотеки 1, 2.

21 липня 2015 року рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, за наслідками розгляду вказаних вище заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № № 12252262, 12253730, позивачу, в державній реєстрації прав приватної власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, обслуговуючий кооператив «Оболонь садове-дачне товариство», АДРЕСА_1; земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вул. Садова, 6, діл. 23, відмовлено, оскільки відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на все майно Іпотекодавця постановами про арешти майна боржника та оголошення заборон на їх відчуження у виконавчих провадженнях ВП № № 42141396, 42365359 та 40020466 накладені арешти.

Крім того, судом було встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві перебувають виконавчі документи: виконавчий лист Київського р/с № 2/2018/2907/2012/18 від 07.02.2014 (ВП № 42141396), виконавчий лист Київського р/с № 2018/10837/2012 від 04.12.2013 (ВП № 42365359) та - у Відділі державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві - виконавчий лист Оболонського районного суду м. Києва № 2/756/748/13 від 19.09.2013 (ВП № 40020466).

Так, 19 лютого 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, з примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2907/2012/18, виданого 07.02.2014 Київським р/с про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму у розмірі 434 150,12 грн., відкрито виконавче провадження ВП № 42141396.

Також, 19 лютого 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою на все майно, що належить боржнику (ОСОБА_2В.) накладено арешт у межах суми звернення стягнення: 434 150,12 грн. та заборонено здійснювати відчуження вказаного майна, яке належить боржнику: ОСОБА_2 лише в межах суми боргу (оскаржувана постанова 1).

05 березня 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, з примусового виконання виконавчого листа № 2018/10837/2012, виданого 04.12.2013 Київським р/с про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму у розмірі 1 281 480,68 грн., відкрито виконавче провадження ВП № 42365359.

Також, 05 березня 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою на все майно, що належить боржнику (ОСОБА_2В.) накладено арешт у межах суми звернення стягнення: 1 281 480,68 грн. та заборонено здійснювати відчуження вказаного майна, яке належить боржнику: ОСОБА_2 лише в межах суми боргу (оскаржувана постанова 2).

02 жовтня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/748/13, виданого 19.19.2013 Оболонським р/с м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «Златобанк» у розмірі 747 832,83 грн., відкрито виконавче провадження ВП № 40020466.

Також, 13 листопада 2014 року державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою на все майно, що належить боржнику (ОСОБА_2.) накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику: ОСОБА_2 лише в межах суми боргу (оскаржувана постанова 3).

Отже, оскаржуваними постановами 1, 2 та 3 накладені арешти безпосередньо на Предмети іпотеки 1 та 2.

Вважаючи, що ОСОБА_1 має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок нерухомого майна (Предметів іпотеки 1, 2), вважаючи, що оскаржувані постанови 1, 2 та 3 мають бути скасовані, а нерухоме майно - звільнено з-під арешту, позивач звернуся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV), Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII (далі - Закон № 2654-XII), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV визначено, відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

За приписами ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Приписами ч. ч. 1-4 ст. 57 Закону № 606-XIV визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з приписів вказаних вище норм права, вбачається, що державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Аналіз наведених правових норм в їх сукупності свідчить, що винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження для забезпечення реального виконання рішення, є обов'язком державного виконавця, а тому підстав для скасування постанов про арешти майна боржника та оголошення заборон на їх відчуження ВП № 42141396 від 19.02.2014, ВП № 42365359 від 05.03.2014, ВП № 40020466 від 13.11.2014, у суду немає.

У той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з частиною 1 статті 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 3 статті 54 Закону № 606-XIV визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону № 606-XIV про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Окрім цього, Законом № 898-IV визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту укладення Договору іпотеки від 16 листопада 2011 року, Публічне акціонерне товариство «Златобанк» набуло статусу Іпотекодержателя.

У той же час, з моменту укладення Договору відступлення права вимоги від 23 січня 2015 року, Права Вимоги перейшли до позивача.

Як наслідок, звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці, в інтересах особи яка не є іпотекодержателем, буде суперечити приписам ч. 1 ст. 54 Закону № 606-XIV.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В зв'язку з чим, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 60 Закону № 606-XIV, суд вважає зняти арешти з майна Іпотекодавця, яке є Предметами іпотеки 1 та 2 за Договором іпотеки від 16 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером № 4033, а саме, з садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельної ділянки, площею 0,0417 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, накладені постановами про арешти майна боржника та оголошення заборон на їх відчуження ВП № 42141396 від 19.02.2014, ВП № 42365359 від 05.03.2014 та ВП № 40020466 від 13.11.2014.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону № 606-XIV у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 60 Закону № 606-XIV у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до пп. 4.2.12 п. 4.2 розділу IV Інструкції № 512/5 у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону (Закону № 606-XIV), державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, що виступали сторонами у справі.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зняти арешти з майна ОСОБА_2, яке є Предметами іпотеки 1 та 2 за Договором іпотеки від 16 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером № 4033, а саме, з садового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, Обслуговуючий кооператив «Оболонь садово-дачне товариство», АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0417 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, накладені постановами про арешти майна боржника та оголошення заборон на їх відчуження ВП № 42141396 від 19.02.2014, ВП № 42365359 від 05.03.2014 та ВП № 40020466 від 13.11.2014.

3. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві та Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. в рівних долях (сімдесят три гривні 08 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко